Вивчено особливості атеросклеротичного ураження аутоартеріальних трансплантатів у хворих на ішемічну хворобу серця та визначено оптимальний аутоартеріальний трансплантат для прямої реваскуляризації міокарда, використання якого сприяє покращанню результатів лікування. Доведено, що найбільш перспективним аутоартеріальним трансплантатом є внутрішня грудна артерія, оскільки пошкодження її стенозувальним атеросклерозом складає 16,7 % випадків. Дане захворювання у правій шлунково-сальниковій артерії виявлено у 63,6 % випадків, у променевій артерії - у 58,1 %. Запропоновано два способи виділення внутрішньої грудної артерії у прошарку з прилеглих тканин - електротермічний та ультразвуковий. Розроблено параметри оптимальної потужності енергії, що подається на тканини під час їх розсічення та коагуляції. Встановлено оптимальну товщину прилеглого прошарку з паравазальної клітковини, м'язів, які супроводжують вени та лімфатичних протоків. Доведено, що у найближчому післяопераційному періоді додатковою ознакою задовільного функціонування мамарокоронарного анастомозу є парадоксальне скорочення міжшлуночкової перегородки, зареєстроване у 92 % пацієнтів. Через рік після проведення оперативного втручання I - II функціональний клас зафіксовано у 83,3 % хворих, через два роки більшість пацієнтів мали II функціональний клас, через три роки і більше - 28,8 % осіб мали I функціональний клас стенокардії. На підставі результатів повторного ангіографічного дослідження виявлено, що у терміни до 10-ти років після операції прохідним мамарокоронарний анастомоз був у 90 % хворих. Доведено, що віддалені результати хірургічного лікування ішемічної хвороби серця суттєво залежать від прогресування атеросклерозу в нативному коронарному руслі.

  Скачати повний текст