Удосконалено діагностику та лікування хворих на гастродуоденальну рефлюксну хворобу (ГДРХ) за умов пептичної виразки дванадцятипалої кишки (ПВДПК). На підставі результатів дослідження з'ясовано особливості стану верхніх відділів травного каналу у цих хворих, а також моторно-секреторних порушень гастродуоденальної зони та їх вплив на клінічний перебіг, функціональні можливості слизопродукувального апарату клітин антрального відділу шлунка. Показано, що у більшості обстежених хворих зменшення захисних властивостей шлунка, що має прояв у зниженні концентрації та дебюту глікопротеїнів на фоні диспропорції вуглеводних компонентів шлункового слизу, відбувається на фоні гелікобактерного інфікування та запальних змін слизової оболонки (СО) езофагогастродуоденальної зони. Визначено, що формування запального процесу у СО супроводжується зривом антиоксидального захисту та розвитком оксидативного стресу. За результатами експериментальних досліджень доведено доцільність застосування глутаргіну як цитопротектора, що покращує слизотвірну функцію мукоцитів і зменшує прояви оксидативного стресу у СО шлунка. Обгрунтовано необхідність використання глутаргіну за умов проведення кислотосупресивної терапії та доведено його ефективність під час лікування хворих ГДРХ з ПВДПК.

  Скачати повний текст