Проведено комплексне дослідження особливостей поетики української полемічно-публіцистичної прози кінця XVI - початку XVII ст. як об'ємної складової тогочасного вітчизняного письменства, наголошено на її комунікативній функції та в даному контексті визначено закономірності її розвитку. Проаналізовано динаміку та кристалізацію жанрових форм поетики, їх стильову парадигматику, взаємодію і перспективу розвитку в сучасних засобах масової комунікації, встановлено відображену світоглядну систему епохи. Окреслено основні чинники полемічно-публіцистичного тексту, акцентовано увагу на католицькій та протестантській публіцистиці епохи Реформації та Контрреформації та її впливах на наративні пошуки православних полемістів. Досліджено праці Г.Смотрицького, В.Суразького, І.Вишенського, К.Острозького та І.Потія на основі риторики та комунікативних аспектів поетики. Доведено, що українська полемічна публіцистика виражала конфесійні переконання авторів та їх культурологічний світогляд, а також невіддільна від духовно-релігійного, соціокультурного та літературно-естетичного буття української нації, визначалася як своєрідна форма комунікації, формувала суспільну свідомість, генерувала нові художні засоби, що проектувалися на різних читачів, та виступила важливим жанром у давньому українському письменстві, який започатковував значні зміни в інтелектуальному та культурному просторі України.

  Скачати повний текст