Досліджено, що спікання вказаних порошкових сумішей може бути віднесене до рідкофазного спікання з добре змочувальною рідкою фазою, яке ускладнене процесами газовиділення з втратою маси та пружною релаксацією. Установлено, що в процесі спікання відбувається спінення розплавленої скломаси, утворення в ній закритих пор та анізотропія об'ємних змін зразків, формування поліпористої структури композитів. Зазначено, що одержані композити мають широкий діапазон властивостей залежно від складу вихідної шихти та використаного технологічного режиму. Доведено, що максимальна пористість зразків композитів досягає 60 %, максимальні розміри пор - 300 мкм, а максимальна міцність на стиск - 217 МПа. На основі дослідження особливостей пресування та спікання порошкових композитів та виявлення генезису їх пористої структури оптимізовано склади та технологічні режими одержання композитів з підвищеними механічною міцністю та біоактивністю. Реалізовано успішну апробацію даних матеріалів як імплантатів у хірургічній практиці, що підтвердило їх високі біоактивні властивості та можливість їх використання як пластичного матеріалу для заміщення дефектів кісткової тканини.

  Скачати повний текст