Показано, що у сучасних правових демократичних державах головний внесок судової влади у функціонування політичної системи полягає у тому, що у політичному процесі вона повинна стати гарантом захисту прав і свобод людини. Обгрунтовано, що принцип поділу влади не є жорстким та абсолютним. Виявлено, що в Україні та в інших державах колишнього Радянського Союзу, ще сильна традиція поєднання виконавчої, законодавчої та судової влади в одне ціле. Доведено, що з метою розв'язання завдань, які виникають унаслідок переходу суспільства до нової суспільно-політичної системи, перед судовою владою постають проблеми, які вимагають нових засобів і способів судового контролю. Аргументовано, що дана влада часто уповільнює темпи політичних змін, запропонованих політичними системами, які перемогли на виборах, доти, поки дані зміни не будуть відзеркалювати інтереси більшої частини суспільства. Визначено, що судова влада буде відповідати сподіванням демократичного суспільства за умов повноцінного використання політико-правової можливості впливу на рішення та діяльність законодавчої та виконавчої влади. Встановлено, що судова влада - це самостійна незалежна гілка державної влади, яка являє собою сукупність державних органів, наділених повноваженнями щодо здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного правосуддя. Обгрунтовано, що адміністративне судочинство в Україні варто організувати відповідно до вимог доступності правосуддя для громадян, а також незалежності суддів від незаконного впливу з боку органів влади. Зазначено, що до предмета регулювання Адміністративно-процесуального кодексу України слід віднести процедуру судового вирішення усіх публічно-правових суперечок між адміністративними органами та фізичними й юридичними особами, крім суперечок, для яких законом передбачений інший порядок судового рішення.

  Скачати повний текст