Встановлено, що в патогенезі стресових розладів імунітету провідну роль відіграють порушення клітинно-цитокінних механізмів регуляції, нейро-гуморальних і медіаторних процесів і структурно-функціонального стану мембран лімфоцитів. Зміни неспецифічних механізмів, що спричиняють зростання ендогенної інтоксикації, у стадії виснаження поглиблюються участю специфічних факторів, які зменшують природні детоксикаційні резерви організму, підсилюють наявну імуносупресію. Визначено неоднозначні механізми імунорегуляторного впливу реланіума та показано його здатність поглиблювати стресові зміни деяких показників резистентності, виявлено наявність імунокорегувальної активності тималіна за умов хронічного стресу, показано високу ефективність профілактичного впливу літоніна, пов'язану з пріоритетною стабілізацією мембран лімфоцитів та обміну нейромедіаторів в органах імуногенезу, досліджено широкий спектр механізмів позитивного впливу аміксина, пов'язаних з переважною нормалізацією клітинно-цитокінних механізмів регуляції імунних реакцій. З метою усунення провідних ланок патогенезу стресових розладів імунітету обгрунтовано доцільність комбінованого профілактичного застосування літоніна, тималіна й аміксина.

  Скачати повний текст