Наведено результати дослідження італійської моделі гуманізму як системи світоглядних орієнтацій, центром якої є людина. Відтворено логіку становлення та розвитку гуманізму з часів Відродження до межі XX - XXI ст. З використанням хронологічного підходу акцентовано увагу на тих ознаках італійської моделі гуманізму, які є найбільш показовими щодо динаміки його історичного розвитку ("еклектичний гуманізм", "національно-визвольний гуманізм Рисорджименто", "гуманізм життєвої правди: веризм - неореалізм", "новий гуманізм" А. Печчеї, "гуманістичні пошуки" У. Еко). Проаналізовано вчення визначних італійських гуманістів - А. Банфі, А. Грамші, Б. Кроче. Досліджено концепцію "Нового гуманізму" А. Печчеї та творчий підхід У. Еко - найвизначнішого сучасного філософа, культуролога та письменника до проблем гуманізму. Доведено наскрізний характер гуманістичних ідей. Обгрунтовано твердження, що у сучасній Італії художня творчість і наукова діяльність У. Еко є яскравим прикладом продовження традицій гуманістичного світобачення.

  Скачати повний текст

Досліджено творчу спадщину М.К.Реріха - видатного митця, теоретика, громадського діяча. Визначено, що особливе місце серед робіт М.К.Реріха займає "Жива Етика" - багатоаспектний аналіз моральнісного світу людини, внутрішня гармонія якої можлива лише за умов єдності естетичного й етичного. Досліджено калокагативність мислення митця, проаналізовано шлях досягнення "космічної гармонії світу". Встановлено, що виховні ідеї "Живої Етики" М.К.Реріха є вагомим внеском у розширення форм і методів виховної роботи з молоддю, яка виокремлює значення чуттєвості людини, спонукає до формування культури сприймання кольору, звуку, розвитку асоціативного мислення, фантазії та уяви.

  Скачати повний текст