Вперше проведено дослідження мінеральної щільності кісткової тканини поперекового відділу хребта та проксимального відділу стегнової кістки у хворих на гонартроз. Доведено гетерогенність ураження кісткової тканини за наявності остеоартрозу, що проявляється різним ступенем зниження її мінеральної щільності. Визначено чинники формування остеопенічного синдрому, зокрема доведено пріоритетне значення у розвитку даної патології таких факторів, як поліартикулярне ураження, тривалість захворювання понад 3 роки, виразна функціональна недостатність суглобів, ренгенологічна стадія, знижений індекс маси тіла. Проведено вивчення кількісних змін маркерів метаболізму кісткової та хрящової тканин за гонартрозу. На підставі співставлення результатів клінічного, реовазографічного, артросонографічного та артроскопічного досліджень з маркером деградації хрящового матриксу (агрекану) виявлено взаємозв'язок між даними показниками та удосконалено прогностичні критерії остеоартрозу. Статистично доведено можливість використання показника концентрації агрекану у сироватці крові як об'єктивного прогностичного маркера інтенсивності деструктивних процесів у хрящовій тканині та прогресуваня остеоартрозу. Патогенетично обгрунтовано й апробовано новий комплексний метод поетапного поєдання сануючої артроскопії та застосування хондропротекторів і судиннотропних препаратів. Вперше проаналізовано та продемонстровано вірогідне покращення якості життя хворих з ранніми стадіями гонартрозу, що свідчить про ефективність застосування нового комплексного методу лікування.

  Скачати повний текст