Патогенетично обгрунтовано та розроблено комплекс прогностичних, діагностичних і лікувально-профілактичних заходів у разі розвитку дезадаптації в дітей з мікроаномаліями розвитку серця. Розроблено концептуальний підхід до оцінювання клініко-функціональних і структурно-морфологічних змін, притаманних різним серцевим мікроаномаліям у дітей. Удосконалено методи вивчення функціональних резервів серцево-судинної системи та визначення діапазону адаптивних реакцій. Доведено доцільність використання диференційованого навантажувального тестування. Проведено поглиблений аналіз вегетативного гомеостазу та психоемоційного статусу в таких дітей. Виявлено певні ланки патогенезу виражених дезадаптаційних змін у дітей з мікроаномаліями розвитку серця, а саме: хронічного стресу з дисбалансом стрес-індукуючих факторів, проявів ендотеліальної дисфункції, зміни співвідношень у системі ліпопероксидація - антиоксидантний захист і виражених процесів судинного ремоделювання. За результатами проведеного досліження доведено доцільність рандомізації хворих з дисплазією сполучної тканини серця за рівнем адаптації. Установлено діагностичні критерії та фактори ризику. Створено математичну модель й алгоритм прогнозування виражених дезадаптивних змін у дітей з серцевими мікроаномаліями. Патогенетично обгрунтовано та розроблено комплекс диференційованої лікувальної тактики дітей з мікроаномаліями розвитку серця залежно від вираженості дезадаптаційних змін.

  Скачати повний текст

Визначено диференційно-діагностичні критерії клінічного перебігу захворювання, змін системи зовнішнього дихання, системної та внутрішньосерцевої гемодинаміки та біохімічних зрушень внаслідок поєднання ішемічної хвороби серця та хронічного обструктивного бронхіту (ХОБ). Обгрунтовано необхідність адекватного та цілеспрямованого коригуючого впливу на функціональні зрушення кардіореспіраторної системи за умов формування постінфарктного серця. Встановлено нові ланки патогенетичного впливу еналаприлу та тіотриазоліну, а також їх поєднання у пацієнтів із поєднаною патологією, зокрема, інфаркту міокарда (ІМ) та ХОБ. Доведено, що застосування такого медикаментозного підходу дозволяє знизити ризик розвитку ускладнень після ІМ та підвищити якість життя пацієнтів.

  Скачати повний текст