Визначено теоретико методологічні засади дослідження. Систематизовано його поняттєво-категорійний апарат: обґрунтовано авторське визначення поняття «здоров’язбережувальне виховання учнів»; пояснено категорії «загальноосвітні школи Польщі» та «учні загальноосвітніх шкіл Польщі».З’ясовано стан дослідженості генези теорії і практики здоров’язбережувального виховання учнів загальноосвітніх шкіл Польщі в історико-педагогічній літературі. Розроблено періодизацію розвитку здоров’язбережувального виховання учнів загальноосвітніх шкіл Польщі (ХХ ‒ початок ХХІ ст.) у контексті суспільно-політичних, соціокультурних, освітніх і науково-педагогічних чинників:и виокремлено такі періоди: «передумови» (ХІ ст. ‒ 1918 р.); «розвиток» (1918–1939 рр.); «інтенсивне формування» (1945‒1989 рр.); «модернізація і стандартизація» (1989 р. ‒ початок ХХІ ст.).Схарактеризовано творчий доробок польських учених, громадських діячів, педагогів у ділянці теорії та практики здоров’язбережувального виховання учнів у кожному з виокремлених періодів. Основна увага вчених спрямовувалася: впродовж періоду «передумови» ‒ на проблеми управління фізичним та психічним розвитком дитини, надання фізичному вихованню статусу обов’язкової дисципліни в закладах освіти, проєктування змісту гігієнічного виховання в школах; за міжвоєнного періоду ‒ на проблеми концептуальної ідеї виховання для здоров’я учнів, варіанти практичної організації цього напряму виховання в школі, введення у науковий обіг понять «пропаганда гігієни», «гігієнічне виховання», «культура здоров’я», значення рухливих ігор та забав як засобів збереження здоров’я учнів, роль учителя як головного промоутера культури здоров’я у школі; впродовж 1940 х рр. ‒ початку ХХІ ст. ‒ на проблеми утвердження категорії «здоров’я» у педагогіці, введення у науковий обіг поняття «здоров’язбережувальне виховання», пошук алгоритмів його реалізації в школі. Проаналізовано зміст, методи, засоби і форми реалізації здоров’язбережувального виховання учнів загальноосвітніх шкіл. Початки систематичного фізичного виховання і гігієнічної освіти в навчальні плани закладів освіти припадають на другу половину ХІХ ст. В 1918‒1939 рр. уважно ставляться до тематичної градації змісту «пропаганди гігієни» окремо для базових шкіл, гімназій та ліцеїв. Після Другої війни і до сьогодні розробляються нові програми здоров’язбережувального виховання з чітким розподілом тем для кожного рівня освіти, зміст цих програм перманентно модернізується. З 2008 р. основною навчальною дисципліною у реалізації здоров’язбережувального виховання учнів загальноосвітньої школи стає «Фізичне виховання».Виявлено особливості підготовки реалізаторів здоров’язбережувального виховання учнів. За міжвоєнного періоду ХХ ст. означена підготовка здійснюється в учительських семінаріях, педагогіумах, педагогічних ліцеях і «учительських» інститутах. З 1960 х рр. підготовку «вихователів здоров’я» здійснюють у 3 річних заочних «напіввищих» Вчительських Студіях санітарної освіти, з 1970 х рр. простежується урізноманітнення формату цієї підготовки. Проаналізовано зміст цієї підготовки за окремими роками часового відтинку 1970 і ‒ 2005 рр. в закладах освіти, які готували спеціалістів напряму підготовки «Фізичне виховання» і напряму підготовки «Педагогічна освіта». Обґрунтовано низку рекомендацій і перспективних напрямів творчого використання польського досвіду здоров’язбережувального виховання учнів загальноосвітніх шкіл за сучасних умов реформування української системи освіти.Ключові слова: загальноосвітні школи, здоров’язбережувальне виховання, культура здоров’я, Польща, учні загальноосвітніх шкіл, фізичне виховання, шкільна гігієна.^UThe methodological principles of the research are defined. Its categorical apparatus is systematized: the author’s definition of the concept of «health-preserving education of students» is substantiated; the categories «general education schools of Poland» and «pupils of general education schools in Poland» are explained.The state of research of the genesis of the theory and practice of health-preserving education of students of secondary schools in Poland in the historical and pedagogical literature has been clarified. The periodization of the development of health-preserving education of students of secondary schools in Poland (XX ‒ beginning of the XXI century) was developed in the context of socio-political, socio-cultural, educational and scientific-pedagogical factors: the following periods were distinguished: «prerequisites» (XI century ‒ 1918); «development» (1918–1939); «intensive formation» (1945‒1989); «modernization and standardization» (1989 ‒ the beginning of the 21st century).The creative output of Polish scientists, public figures, and teachers in the field of theory and practice of health-preserving education of students in each of the selected periods is characterized. The main attention of scientists was directed: during the «prerequisites» period ‒ to the problems of managing the physical and mental development of the child, giving physical education the status of a mandatory discipline in educational institutions, designing the content of hygienic education in schools; during the interwar period ‒ on the problems of the conceptual idea of education for the health of students, options for the practical organization of this direction of education at school, the introduction into scientific circulation of the concepts of «hygiene promotion», «hygienic education», «health culture», the importance of mobile games and entertainment as means of preserving the health of students, the role of the teacher as the main promoter of health culture at school; during the 1940s ‒ the beginning of the 21st century ‒ on the problems of establishing the category «health» in pedagogy, introducing the concept of «health-preserving education» into scientific circulation, searching for algorithms for its implementation in school.The content, methods, means and forms of implementation of health-preserving education of secondary school students are analyzed. The beginnings of systematic physical education and hygienic education in the curricula of educational institutions date back to the second half of the 19th century. In 1918‒1939, attention was paid to the thematic gradation of the content of «hygiene propaganda» separately for basic schools, gymnasiums, and lyceums. After the Second World War and to this day, new health education programs are being developed with a clear distribution of topics for each level of education, the content of these programs is permanently modernized. Since 2008, «Physical education» has been the main educational discipline in the implementation of health-preserving education of secondary school students.Features of the training of implementers of health care education of students have been revealed. During the interwar period of the XX century this training is carried out in teacher seminaries, pedagogies, pedagogical lyceums and «teacher» institutes. Since the 1960s, the training of «health educators» has been carried out in 3-year extramural «semi-higher» Teachers’ Studios of sanitary education, since the 1970s, the format of this training has been diversifying. The content of this training was analyzed for individual years of the time span of 1970 and ‒ 2005 in educational institutions that trained specialists in the field of «Physical Education» and the field of «Pedagogical Education».A number of recommendations and promising directions for the creative use of the Polish experience of health-preserving education of secondary school students under the modern conditions of reforming the Ukrainian education system are substantiated.Key words: secondary schools, formation of a healthy lifestyle, health-preserving education, health culture, education, health pedagogy, Poland, pupils of secondary schools, physical education, school hygiene.