Вперше обгрунтовано концепцію розвитку токсико-септичного біліарного синдрому (ТСБС), виникнення якого обумовлено обструкцією жовчних шляхів з порушенням відтоку жовчі, біліарною гіпертензією та гіпербілірубінемією, які є чинниками ендотоксикозу тяжкого та вкрай тяжкого ступеня захворювання. З'ясовано, що біліарна гіпертензія обумовлює виникнення порушення гемодинаміки печінки, цитолізу, нагромадження продуктів тканинної деструкції, зниження функції ретикулоендотеліальної системи та клітин Купфера, підвищення проникності жовчних капілярів. Доведено, що механізм токсемії створює сприятливі умови для транслокації бактерій, мікробної токсемії, утворення міліарних абсцесів. Вперше встановлено, що локальний процес обтяжується системною токсемією, каскадом імунної дисфункції, що обумовлює універсальне ураження органів і систем з їх функціональними розладами. На підставі зіставлення даних обстеження визначено роль ендотоксинів мікробної асоціації як однієї з причин розвитку гемодинамічних порушень печінки й інших органів. Вперше встановлено ступені тяжкості ТСБС з урахуванням етіопатогенетичних чинників, адаптованих відповідно до шкали Glasgow, SOFA та Артем'євої-Напалкова з урахуванням коефіцієнта де Рітіса. Розроблено алгоритми діагностики та критерії вибору методів консервативного й оперативного лікування хворих з ТСБС. Удосконалено комплекс детоксикаційної терапії хворих з тяжким перебігом ТСБС у передопераційному періоді. Розроблено новий підхід щодо лікування хворих з обтураційними жовтяницями у структурі гепатобіліарної патології з застосуванням тактики етапного використання мініінвазивних технологій з залученням до комплексного лікування методів екстракорпоральної детоксикації. Встановлено критерії проявів ТСБС, розроблено його класифікацію й удосконалено методи лікування.

  Скачати повний текст