Дисертація присвячена комплексній адміністративно-правовій характеристиці діяльності органів публічної влади у сфері забезпечення екологічної безпеки в умовах глобалізаційних викликів, удосконалення системи, методів і напрямів розвитку державного управління в галузі навколишнього природного середовища в нових соціально-економічних та екологічних умовах, аналіз чинного законодавства, що регламентує питання охорони довкілля та виявлення основних тенденцій розвитку законодавства, що забезпечує екологічну безпеку держави та вироблення на цій основі оптимального адміністративно-правового механізму управління у сфері охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки.Екологічна безпека розглянута у контексті національної безпеки держави, а також, що найголовніше, безпеки людини. Центральною ідеєю висловлено те, що проблеми у сфері забезпечення екологічної безпеки, зокрема дефіцит ресурсів, погіршення стану довкілля, виснаження озонового шару тощо, можуть призвести до жорстоких конфліктів між державами та суспільствами, що не можна відокремлювати від глобальної безпеки. При цьому пріоритет повинен ставитись на безпеці людини, а отже, діяльність органів публічної влади має концентруватись на питаннях вразливості та спроможності вирішувати проблеми суспільства, яке стикається з природними та техногенними небезпеками в умовах, що стрімко змінюються. Констатовано, що в чинному законодавстві термін «екологічна безпека» не набув нового еколого-правового змісту і, в певному сенсі, повторює положення природоохоронного законодавства.^UThe dissertation is devoted to the complex administrative and legal characteristics of public authorities in the field of environmental security in the context of globalization challenges, improving the system, methods and directions of public administration in the field of environment in the new socio-economic and environmental conditions, analysis of current legislation issues of environmental protection and identification of the main trends in the development of legislation that ensures the environmental security of the state and the development on this basis of the optimal administrative and legal mechanism for managing the environment and environmental safety.Environmental security is considered in the context of national security, as well as, most importantly, human security. The central idea is that environmental security problems, such as resource scarcity, environmental degradation, ozone depletion, etc., can lead to violent conflicts between states and societies that cannot be separated from global security. At the same time, priority should be given to human security, and therefore, the activities of public authorities should focus on issues of vulnerability and ability to address the problems of a society that faces natural and man-made hazards in rapidly changing conditions. It is stated that in the current legislation the term «environmental safety» has not acquired a new environmental and legal meaning and, in a sense, repeats the provisions of environmental legislation.