Досліджено міфологічні мотиви й образи у творах одеських художників останньої третини XX - початку XXI ст. З'ясовано, що основними типологічними напрямками їх творчості є неокласичний, в якому античний міф виступає як парадигма, та фольклорний, що характеризується ремінісценцією мотивів і образів традиційної національної культури в індивідуальній міфотворчості. Встановлено, що у творах майстрів неокласичного напрямку найбільш поширеними є запозичені з давньої міфології мотиви творення світу, бінарної єдності та протилежності чоловіка й жінки, а також діонісійства, змієборства, шляху, оновлення-звільнення, сну, народження-смерті-відродження. Виявлено, що основою індивідуальної міфотворчості художників фольклорного напрямку є народна культура, фольклор, традиції ритуальної організації життя. У творчості цих майстрів виділено міфологічні мотиви й образи, які мають архетипічне інваріантне ядро: дерево, дім, хрест, космічне яйце, пращур, мати, дитина. Встановлено розширення часових і просторових меж і розвиток полістилістики у творчості одеських художників.

  Скачати повний текст