Розглянуто етимологічні та структурно-семантичні особливості латинських омонімів. Досліджено понад 750 омонімічних апелятивів і онімів, зокрема, антропонімів і топонімів. Визначено основні періоди розвитку омоніміки, викладено причини її появи, проаналізовано відомі критерії диференціації полісемії та омонімії. Висвітлено класифікаційні засади для аналізу омонімічних утворень, встановлено основні принципи їх творення, запроповано власне визначення лексичних омонімів. Розглянуто найпродуктивніші джерела різноетимонних етимологічних омонімів латинської мови, причиною появи яких є фонетична конвергенція та фонетична адаптація запозичених слів, а також одноетимонних семантичних омонімів, утворених у результаті різко дивергентного розвитку та спеціалізації значень полісемантичного слова. Визначено суть словотвірних омонімів і шляхи їх творення. Розглянуто семантичні можливості власних імен (антропонів і топонімів) вступати в омонімічні відношення.

  Скачати повний текст