На підставі аналізу збірки ліричних газелей (диванче), окремих віршів і поем окреслено індивідуальний стиль, тематичний спектр (мотиви любові, вина і вільнодумства, героїчні, критичні, дидактичні), а також поетику (архітектоніку газелей, риму, розмір, проблему формування образної системи) творів Газаї. Значну увагу приділено проблемі традицій та новаторства у поетичній спадщині Газаї, що розвивалася під впливом класичної східної поезії. Виявлено літературні паралелі між Газаї та поетами-попередниками - Навої, Фізулі і Мухіббі. Визначено вплив творчості Газаї на наступні покоління поетів Криму і Туреччини (Усеїн Кефевій, Хусеїн Бедрі Паша, Козаноглу Дженаб Мухіддін та ін.). Розкрито сутність та особливості літературної спадщини назира, визначено загальні та відрізнювальні характеристики між двома різновидами "відповідей" (назира і таклід). Висвітлено літературно-культурний процес у Кримському ханстві другої половини XVI ст., охарактеризовано класичний період у кримськотатарській літературі як продовження арабського Ренесансу (VIII - XII ст.) та іранського Ренесансу (X - XV ст.), досліджено вплив їх літературних традицій на класичний період. Суттєвих змін зазнала мова межі XVI - XVII ст. Кіпчацький діалект, який раніше переважав у кримськотатарській літературі, поступово відступив і замінився огузькою (османською) мовою, що значно зміцнила свої позиції. Дане явище пояснено значним зближенням культурних контактів між Османською імперією і Кримським ханством, це підтверджують і кримсько-султанські укази (ярлики) часів Гази Герай хана II.

  Скачати повний текст