Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю051 – Економіка (05 – Соціальні та поведінкові науки). – Білоцерківськийнаціональний аграрний університет, Біла Церква, 2021.У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано новевирішення важливого наукового завдання щодо обґрунтування засад і заходіввідтворення людського капіталу сільських територій.Категорія «людський капітал» розглядається як успадковані та набуті здібностііндивідуумів, що характеризуються сукупністю знань, умінь, навичок, творчихздібностей, здоров'я, культури, традицій, досвіду, використання яких здійснюється усільському господарстві та інших видах підприємницької діяльності, функціонуваннісоціальної сфери та збереженні навколишнього природного середовища.Обґрунтовано, що людський капітал сільських територій як складну категоріюдоцільно вивчати з позиції соціальної – сільські території – та економічної природи.Систематизовано характерні риси людського капіталу сільських територій, якіактуалізуються лише в умовах соціально-економічного та культурного середовища.Запропоновано індикаторний підхід до оцінювання людського капіталусільських територій на основі розрахунку індивідуальних та групових індексів оцінкифакторів, які впливають на його формування та використання. Індикаторний підхіддозволяє визначити ступінь впливу факторів на формування та використаннялюдського капіталу сільських територій за результатами ранжування окремихрегіонів, ОТГ та дає змогу визначити нереалізовані можливості за цими напрямами, атакож прогнозувати їх зміну на перспективу.Виявлено порушення вікової структури населення; чисельність осіб старшогопрацездатного віку перевищує чисельність молодих осіб; у статевій структуріпереважає чисельність жінок; знижується частка населення працездатного тавідповідно збільшується частка безробітних осіб у групі працездатного населення.Така ситуація зумовлює старіння сільського населення, тому навіть за оптимістичного сценарію розвитку сільських територій чисельність працездатногонаселення буде зменшуватись, а осіб старшого віку – зростати, що в майбутньому некомпенсуватиме втрату працездатного населення.Визначено домінування зайнятості сільського населення у приватному секторі,погіршення його економічного стану, розширення масштабів бідності на селі,збільшення частки жителів, які перебувають у статусі безробітного,відчутнезменшення його зайнятості в тих сільських районах, де сформувалися земельні банкиагрохолдингів, скорочення зайнятості у соціальній сфері села та ін.Систематизовано соціально-економічні умови відтворення людського капіталусільських територій: збереження пріоритетності аграрного виробництва і сільськоїекономіки; підвищення якості його відтворення, що визначається спроможністюорганів самоврядування формувати відносини державно-приватного партнерства зсільським населенням; оптимізація мережі медичних та освітніх закладів у сільськіймісцевості, низькі темпи розвитку соціальної та інженерної інфраструктури сільськихтериторій; ріст диференціації сільського населення за рівнем доходів та якості життя;перехід на інноваційні технології в агровиробництві та розвиток агрохолдингівзумовлює стійке скорочення зайнятості сільського населення та зниження рівня йогосукупних реальних доходів; підвищення рівня самозайнятості сільського населення;відтік сільського населення пов'язаний із «вимиванням» підприємницько-активногонаселення та зниження якості людського капіталу; підвищення соціальної напруги,що зумовлює деформацію відтворювальної динаміки.Обґрунтовано, що основним документом, регламентуючим перспективнінапрями розвитку людського капіталу сільської місцевості, повинна стати стратегіярозвитку сільської території, одним із завдань якої є визначення напрямів сприянняпідвищенню економічної та соціальної ефективності використання людськогокапіталу та підвищення його якості. Доведено, що умови для розширеноговідтворення людського капіталу сільських територій доцільно формувати на основівзаємодії таких елементів як, активізація підприємницького ресурсу; підвищенняякості трудового потенціалу сільського населення; розвиток соціальноїінфраструктури, а також виробничої та ринкової для малого бізнесу. Доведено необхідність опрацювання інструментів та заходів активізаціївідтворення людського капіталу з урахуванням показників досягнутого рівня йогоформування та використання, а також прогнозування їх зміни у регіональномуаспекті й на рівні територіальної громади реалізувати які можливо на основізапропонованого методичного підходу щодо розрахунку індивідуальних і груповихіндексів.Визначено, що у перспективі можливий міграційний приріст сільськогонаселення та підвищення тривалості життя при вирівнюванні заробітної плати всільському господарстві порівняно з іншими секторами економіки, а також незначнезниження чисельності найманих працівників господарств корпоративного сектору.^UIn the thesis, the theoretical generalization is made and the new decision of animportant scientific problem concerning substantiation of bases and reproduction measuresof the human capital of rural areas is offered.The category "human capital" is considered as inherited and acquired abilities ofindividuals, characterized by a set of knowledge, skills, abilities, health, culture, traditions,experience, the use of which is carried out in agriculture and other business activities, thefunctioning of the social sphere and environmental protection.It is substantiated that the human capital of rural areas as a complex category shouldbe studied from the standpoint of social – rural areas – and economic nature. Thecharacteristic features of the human capital of rural areas are systematized, which areactualized only in the conditions of the socio-economic and cultural environment.An indicator approach to the assessment of human capital in rural areas based on thecalculation of individual and group indices of assessment of factors influencing its formationand use is proposed. The indicator approach allows to determine the degree of influence offactors on the formation and use of human capital in rural areas based on the ranking ofindividual regions, amalgamated territorial communities and allows to identify unrealizedopportunities in these areas, as well as to predict their change in the future.Violations of the age structure of the population were revealed; the number of peopleof working age exceeds the number of young people; the number of women predominates inthe sexual structure; the share of the working population decreases and the share ofunemployed persons in the working population group increases accordingly. This situationcauses the aging of the rural population, so even in an optimistic scenario of ruraldevelopment, the working population will decrease, and the elderly – will increase, which inthe future will not compensate for the loss of the working population.The dominance of rural employment in the private sector has been determined as wellas the deterioration of its economic situation, the expansion of rural poverty, an increase inthe share of the unemployed, a significant decrease in its employment in rural areas whereland banks of agricultural holdings were formed, reduction of employment in social sectorsvillages, etc.The socio-economic conditions for the reproduction of human capital in rural areasare systematized: maintaining the priority of agricultural production and the rural economy;improving the quality of its reproduction, which is determined by the ability of localgovernments to form public-private partnerships with the rural population; optimization ofthe network of medical and educational institutions in rural areas, low rates of developmentof social and engineering infrastructure of rural areas; growth of differentiation of the ruralpopulation by income level and quality of life; the transition to innovative technologies inagricultural production and the development of agricultural holdings leads to a steadyreduction in employment of the rural population and a decrease in its total real income;increasing the level of self-employment of the rural population; the outflow of the ruralpopulation is associated with the "washing out" of the entrepreneurially active population and the decline in the quality of human capital; increasing social tension, which causes thedeformation of the reproductive dynamics.It is substantiated that the main document regulating promising areas of human capitaldevelopment in rural areas should be the strategy of rural development, one of the tasks ofwhich is to identify areas to improve economic and social efficiency of human capital and itsquality. It is proved that the conditions for the expanded reproduction of human capital inrural areas should be formed on the basis of the interaction of such elements as the activationof entrepreneurial resources; improving the quality of labor potential of the rural population;development of social infrastructure, as well as production and market for small businesses.The necessity of elaboration of tools and measures to intensify the reproduction ofhuman capital taking into account the indicators of the achieved level of its formation anduse is proved, as well as forecasting their change in the regional aspect and at the territorialcommunity level that can be realized based on the proposed methodological approach.It is determined that in the future there may be a migratory increase in the ruralpopulation and increased life expectancy with equalization of wages in agriculture comparedto other sectors of the economy, as well as a slight decrease in the number of employees inthe corporate sector.