Експериментально доведено доцільність застосування нового способу з'єднання країв післяопераційної рани, який запобігає надмірній компресії їх шовним матеріалом. Досліджено динаміку перебігу регенераторних процесів у паравульнарних тканинах у разі застосування традиційного та нового способів ушивання післяопераційної рани. Вперше створено математичну модель передньої черевної стінки з урахуванням реальної геометрії та біомеханічних властивостей досліджуваних тканинних структур, яка дозвляє розраховувати діаметр насадки пристрою залежно від товщини тканин, що зшивають, їх жорсткості й оптимальної сили затягнення вузлів. Проведено тензіометричні дослідження післяопераційних рубців в експерименті. Виявлено, що міцність рубців у разі застосування нового способу з'єднання країв післяопераційної рани значно перевищує її у порівнянні з традиційними технологіями з'єднання тканин. Наведено фізико-теоретичне обгрунтування практичного застосування дренування ендовульнарної порожнини між алотрансплантатом і відшарованим клаптем підшкірно-жирової клітковини за допомогою дренажного пристрою нової конструкції, який забезпечує рівномірний відтік ранового ексудату з усіх відділів ендовульнарної порожнини. На підставі динамічного вивчення регенераторних процесів у навкологрижових тканинах і клінічних досліджень визначено ефективність застосування запропонованих методів лікування хворих з післяопераційними вентальними грижами у порівнянні з традиційними. Доведено доцільність застосування алотрансплантату з метою запобігання утворенню післяопераційної вентральної грижі у хворих з евентрацією.

  Скачати повний текст