Дисертація присвячена підвищенню ефективності реабілітації хворих на ішемічну хворобу серця зі застосуванням нордичної ходьби на санаторному етапі лікування шляхом оптимізації алгоритму програми фізичної реабілітації, що враховує психологічний статус, попередню оцінку патернів статичного, динамічного стереотипів та акту дихання, з урахуванням композиційного складу тіла та подальшим застосуванням індивідуальних комплексів вправ, спрямова-них на корекцію м'язів, робота яких порушена, а також досягнення оптимальної біомеханіки під час занять нордичною ходьбою. У санаторних умовах проведено комплексне клініко-інструментальне обстеження і курс реабілітації 65 хворих на ІХС (чоловіків - 26, жінок - 39), середній вік – 57,15±7,65 року.Встановлено, що використання етапного алгоритму при застосуванні нордичної ходьби в комплексній програмі реабілітації хворих на ІХС на санаторному етапі, що враховує індивідуальні особливості пацієнта, призводить до вірогідного підвищення ефективності комплексної реабілітації останніх, формування вірних навичок із застосування нордичної ходьби з перспективою до застосування на подальших етапах реабілітації.Доведено ефективність застосування розробленого алгоритму для занять із нордичної ходьби на санаторному етапі реабілітації у хворих на ІХС в порівнянні з пацієнтами, які застосовували стандартний підхід до занять із нордичної ходьби.Вперше розроблено алгоритм із застосування нордичної ходьби на санаторному етапі реабілітації для хворих на ІХС з урахуванням композиційного складу тіла та деяких складових статичного та динамічного стереотипу та застосуванням функціонального харчування в залежності від вихідних показників біохімічного аналізу крові; продемонстровано необхідність застосування етапного підходу до занять нордичною ходьбою та розраховано орієнтовні строки кожного в залежності від вихідних особливостей пацієнта.^UThe dissertation is devoted to improving the efficiency of rehabilitation of patients with coronary heart disease with the use of Nordic walking in the sanatorium stage of treatment by optimizing the algorithm of the physical rehabilitation program, taking into account psychological status, preliminary assessment of patterns of static and dynamic stereotypes and breathing, individual sets of exercises aimed at correcting the muscles whose work is disrupted, as well as achieving optimal biomechanics during Nordic walking. A comprehensive clinical and instrumental examination and rehabilitation course of 43 patients with coronary heart disease (men — 19, women — 24), average age — 59.7 ± 8.4 years were performed in sanatorium conditions.It is established that the use of stepwise algorithm in the application of Nordic walking in a comprehensive rehabilitation program for patients with coronary heart disease at the sanatorium stage, taking into account the individual characteristics of the patient, leads to a significant increase in the effectiveness of comprehensive rehabilitation of the latter, the formation of correct skills.The efficiency of application of the developed algorithm for Nordic walking classes at the sanatorium stage of rehabilitation in patients with coronary heart disease in comparison with patients who applied the standard approach to Nordic walking cla-sses is proved.For the first time an algorithm was developed for the use of Nordic walking at the sanatorium stage of rehabilitation for patients with coronary heart disease, taking into account the composition of the body and some components of static and dynamic stereotype and the use of functional nutrition depending on the initial biochemical analysis of blood; demonstrated the need for a step-by-step approach to Nordic walking and calculated the approximate timing of each depending on the initial characteristics of the patient.

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано новий підхід до вирішення важливої й актуальної проблеми, що полягає в комплексному і всебічному висвітленні ґенези громадсько-просвітницької діяльності Єлисаветградського благодійного товариства поширення грамотності та ремесел. У роботі вперше, на основі аналізу джерел і сучасного осмислення проблеми, цілісно схарактеризовано громадсько-просвітницьку діяльність Єлисаветградського товариства поширення грамотності та ремесел; виявлено передумови створення громадських товариств на Єлисаветградщині у другій половині ХІХ – початку ХХ століття: політичні, економічні, соціокультурні, освітні; виокремлено етапи розвитку та основні напрями громадсько-просвітницької діяльності Єлисаветградського товариства поширення грамотності та ремесел: 1873–1877 рр. (товариство обмежувалось виключно опікою Єлисаветградського ремісничо-грамотного училища); 1878–1882 рр. – етап занепаду та бездіяльності товариства (рада товариства не скликалася навіть для розгляду та затвердження звітів та обрання посадових осіб Єлисаветградського ремісничо-грамотного училища, яким опікувалося товариство); 1894–1899 рр. – найбільш плідний період діяльності товариства (віднайдено нові джерела поповнення каси товариства, до навчальної програми Єлисаветградського ремісничо-грамотного училища введено навчальні дисципліни креслення і малювання, змінено умови вступу до підготовчого класу, покращено і поповнено склад учнівської та вчительської бібліотек училища, відкрито в місті безкоштовну народну бібліотеку-читальню, започатковано народний театр у вигляді загальнодоступних спектаклів, введено у практику роботи товариства запрошення професорів столичних вузів для читання лекцій в Єлисаветграді тощо); 1902–1914 рр. – вдруге змінивши статут, Єлисаветградське товариства поширення грамотності та ремесел продовжило освітньо-культурницьку діяльність (утримання ремісничо-грамотного училища, заснування дитячих садків, пропагування художнього мистецтва, влаштування художніх виставок, театральних вистав, концертів тощо); досліджено внесок членів товариства в розвиток освітніх процесів краю; узагальнено досвід організації дошкільної, професійно-технічної, мистецької освіти в системі роботи товариства в означений історичний період.^UThe dissertation provides the theoretical generalization and proposes a new approach to solving an important and actual problem, which is in a complex and comprehensive illumination of the genesis of public and educational activities of the Yelysavethrad Charitable Society for the Dissemination of Literacy and Crafts.For the first time, based on the analysis of sources and modern understanding of the problem, the public and educational activities of the Yelysavethrad Charitable Society for the Dissemination of Literacy and Crafts are comprehensively characterized; the preconditions for the establishment of public associations in the Yelysavethrad region in the second half of the XIX – early XX century were revealed: political, economic, socio-cultural, educational; the stages of the development and the main directions of public-educational activity of the Yelysavethrad Charitable Society for the Dissemination of Literacy and Crafts were clarified: 1873–1877 (the society was limited exclusively to the care of the Yelysavethrad Crafts and Literacy School); 1878–1882 – the stage of decline and inactivity of the society (the council of the society was not convened even for consideration and approval of reports and election of officials of Yelysavetgrad craft and literacy school, which was taken care of by the society. In fact, the school functioned independently); 1894–1899 – the most fruitful period of the society's activity (some new sources were found, replenishment of the society's treasury , a free public library-reading room was opened in the city, a national theater in the form of public performances was established, invitations of professors of metropolitan universities to give lectures in Yelysavethrad, etc. were introduced into the practice of the society; 1902–1914 – changing the regulations for the second time, the Yelysavethrad Society for the Dissemination of Literacy and Crafts continued educational and cultural activities (maintenance of a craft and literacy school, the establishment of kindergartens, the promotion of art, art exhibitions, theater performances, concerts, etc.); the contribution of the society members to the development of educational processes of the region is investigated; the experience of the organization of preschool, vocational and technical, art education in the system of work of the society in the specified historical period is generalized; the concept of «public associations», information on the activities of public associations in the Russian Empire; features of educational development in Yelysavethrad region of the specified period; the historiography of the problem was further developed; generalization of the experience of pedagogical and public-educational activity of the Yelysavethrad Charitable Society for the Dissemination of Literacy and Crafts in a specific historical period.

Дисертація є завершеною науково-дослідною роботою в галузі гірництва, в якій подане вирішення нового наукового завдання з обґрунтування техніко-економічних параметрів утилізації металургійних шлаків шляхом формування закладного масиву у виробленому просторі кар'єру на основі встановлених закономірностей зміни продуктів взаємодії металургійних шлаків як закладних матеріалів з кар'єрною водою і характеру зміни їх фізико-механічних характеристик під впливом механічного ущільнення. В результаті вирішення завдання досягається безпечність використання металургійних шлаків як закладних матеріалів, мінімізація деформацій при формуванні закладного масиву та ефективне відновлення територій під різноспрямоване використання в економіці.На основі проведеного аналізу встановлено, що близько 10% всіх щорічних накопичень промислових відходів складають відходи переробної промисловості, з яких домінуюче значення із показником 70% займають відходи металургійного виробництва. Визначено, що низький рівень утилізації металургійних шлаків в Україні обумовлений недосконалістю законодавчої бази, де шлаки фігурують як відходи, а не побічний продукт, що юридично обмежує їх використання з екологічної точки зору, та відсутністю дієвих механізмів для стимулювання цільового використання шлаків у різних галузях економіки. Рекомендовано в умовах логістичної ізоляції та відсутності суттєвого ринку збуту шлакової продукції дослідити напрям утилізації – закладання доступного виробленого простору кар'єрів шляхом доведення безпечності впливу на довкілля та визначення раціональних параметрів закладних сумішей.^UThis Dissertation is a completed scientific research work in mining that expounds solution to a new scientific problem of efficient backfill parameters justification for open pit mines based on figured pattern change of ferrous slags backfill materials and quarry water interaction products, figured pattern change of physical and mechanical characteristics due to mechanical compaction. Environmental safety proof of ferrous slags as backfill material, declining of backfill layers deformation, and effective rehabilitation of lands disturbed by mining for new economic land use is an outcome of scientific problem solution.Based on statistical analysis, about 10% of annually deposited industrial waste is accounted for processing industry. While 70% of processing industry waste is accounted for ferrous metallurgy. In fact, low level of ferrous slags utilization in Ukraine is attributed to inefficient regulation that identifies ferrous slags as waste (not as byproduct). This poses a legal barrier on slag market from environmental perspective. In addition, there are no effective incentives for slag use in various branches of economy. Therefore, in case of logistics failure and unfavorable ferrous slag market demand, a rational option to pursue is to backfill available open pit mines with ferrous slags taking into account environmental safety issues and efficient parameters of backfill mixtures.

У дисертації вперше системно досліджено й теоретично обґрунтовано проблему інтеграції андрагогічного підходу у підготовку здобувачів вищої освіти в умовах переходу на структуровані освітні програми; запропоновано практичне розв’язання означеної проблеми, що полягає в обґрунтуванні моделі модернізації підготовки здобувачів вищої освіти на засадах андрагогічного підходу в напряму формування в них андрагогічної культури та експериментальній перевірці впливу визначених андрагогічних умов на рівень її сформованості.Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю модернізації підготовки здобувачів вищої освіти на підставі її подальшої гуманізації, персоналізації, інформатизації та інноватизації відповідно сучасних вимог розвитку інформаційного суспільства, зокрема потребою формування нового покоління викладачів, здатних до проектування, методичного забезпечення й практичної реалізації андрагогічних моделей навчання, які спрямовані на забезпечення більш комфортних умов для набуття загальних і фахових компетентностей випускників та задоволення їхніх всезростаючих освітніх та професійних потреб як провідних суб’єктів особистісно-професійного розвитку.Доцільність розробки досліджуваної проблеми зумовлюється необхідністю подолання суперечностей, які мають місце у сфері підготовки здобувачів вищої освіти: між необхідністю утвердження андрагогічного підходу в освітньому процесі сучасної вищої школи, зорієнтованої на загальноєвропейські цінності студентоцентрованого навчання, та недостатньою розробленістю його теоретико-методичних засад і способів практичної реалізації; міжнеобхідністю більш ґрунтовної персоналізації навчання здобувачів другого – магістерського та третього – освітньо-наукового рівнів вищої освіти та неналежним рівнем врахування їхніх когнітивних, індивідуальних, соціально-психологічних та вікових особливостей як дорослих, автономних та незалежних суб’єктів освітньо-наукового середовища сучасного закладу вищої освіти; між потребою закладів вищої освіти у застосуванні інноваційних – андрагогічних моделей навчання здобувачів та недооцінкою значущості підготовки особливого складу викладачів – андрагогів як суб’єктів специфічної – андрагогічної діяльності та носіїв відповідної – андрагогічної культури.У дисертаційному дослідженні розкрито авторське тлумачення андрагогічного підходу як різновиду антропоцентричної парадигми, яка базується на гармонійному поєднанні гуманістичності (через створення дружньої, неформальної морально-психологічної атмосфери, заснованої на довірі, взаємній повазі, сумісній роботі при підтримці й відповідальності всіх учасників освітньої діяльності) та технологічності (шляхом інтенсивного використання новітніх засобів навчання, найсучасніших інформаційно-комунікативних, цифрових, інтерактивних, мультимедійних технологій).Визначено, що андрагогічний підхід – це різновид та специфічна складова антропоцентричної парадигми, яка визнає доцільність та необхідність освіти впродовж життя, спрямовуючи зусилля організаторів навчання дорослих під час реалізації форм формальної, неформальної та інформальної освіти на стимулювання їхньої пізнавальної активності, мотивації до особистісно-професійного зростання та успішної побудови кар’єри шляхом більш інтенсивного залучення до ситуацій рефлексивного аналізу власної траєкторії саморозвитку та міри реалізованості набутих компетентностей й здібностей, своєчасної корекції інтелектуальних, освітніх та життєвих потреб з огляду на набутий індивідуальний досвід, трансформації професійних інтересів в напряму привласнення ознак соціально мобільної та конкурентоспроможної особистості.Під модернізацією підготовки здобувачів вищої освіти на засадах андрагогічного підходу розуміється процес її позитивних змін в напрямувдосконалення та підвищення ефективності на підставі оновлення концептуальних засад (визнання й врахування властивостей здобувачів як дорослих особистостей) та змісту; оздоровлення морально-психологічного клімату (відмови від авторитаризму, домінування) й гуманізації освітньо-наукового середовища згідно андрагогічних принципів; трансформації суб’єкт-об’єктних відносин у варіативні форми суб’єкт-cуб’єктної (партнерської, фасилітативної, творчої) взаємодії; більш інтенсивного використання провідних методів, форм і технологій інноваційного навчання (зокрема, діалогічного, інтерактивного, контекстного, проблемно-евристичного, ситуативного, змішаного, дистанційного), які більшою мірою задовольняють освітні потреби та професійні інтереси, а також враховують індивідуальний досвід та потенційні можливості дорослих.^UIn this thesis work it has been for the first time that an attempt has been made to conduct a systemic research and theoretically substantiate the issue of ntegration of the andragogical approach into the process of training of students at higher educational institutions under conditions of transition onto certain well-structured educational programs; we have also suggested therein a practical solution of the above-mentioned issue which boils down to the substantiation of the model of modernization of training of students at higher educational institutions on the basis of the andragogical approach in the direction of formation of their andragogical culture and also the experimental verification of the impact of the defined andragogical conditions at the phase of its formation.The topicality of the theme of our research has been determined by the necessity of modernization of training of students at higher educational institutions on the basis of its further humanization, personalization, data enrichment and introduction of innovations in conformity with the up-to-date conditions of development of the data-focused society, in particular, reflecting the need for formation of a new generation of teachers who would be capable of planning, designing, methodically maintaining and implementing the andragogical models of teaching which are focused on ensuring more favorable conditions for the acquisition of the general and professional competencies of university or college graduates as well as meeting their increasingly evolving educational and professional needs as being the leading actors of their own personal-professional growth and development.The need for researching the issue in question boils down to the necessity of overcoming certain controversies which take place in the sphere of training of studentsat higher educational institutions: thus balancing between the need for establishment of the andragogical approach within the educational process at contemporary colleges or universities which are largely focused on acquisition and implementation of basic European values as well as on the student-centered education – and its yet under-developed theoretical-methodical fundamentals and ways of its practical implementation; between the necessity in a more advanced personalization in educating the students of the 2nd (Master’s degree) and 3rd (educational-scientific) levels of higher education – and the insufficient level of consideration of the students’ cognitive, individual, social-psychological and age-based peculiarities as of adult individuals, being fully autonomous and independent actors of the educational-scientific environment at contemporary higher educational institutions; between the shortage of colleges and universities in implementation of the innovational andragogical models of education of students and the under-estimation of the significance of training of a special type of teachers-andragogues that are believed to be both actors of a specific andragogical activity and carriers of a particular andragogical culture.In this thesis work we have managed to ascertain that the andragogical approach being a type of the anthropocentric paradigm which is based on a harmonious fusion of humanism (through ensuring a friendly and informal moral-psychological atmosphere based on mutual trust and respect as well as on joined activity, support and accountability of all participants of the educational activity) and the technological awareness (enforced through extensive utilization of both the most up-to-date educational techniques and the most advanced data-sharing, interactive, digital and multimedia technologies).It has also been ascertained that the andragogical approach is a certain type and a specific component of the anthropocentric paradigm which tends to recognize the need in one’s lifelong education by concentrating the efforts of the organizers of the educational process of adult students during implementation of both the formal and the informal types of education based on the stimulation of students’ cognitive activities, the motivation for the personal professional growth as well as the successful careerbuilding by means of a more intensive involvement in situations of the reflexive analysis of a personal self-development path and the degree of realization of the acquired competencies and aptitudes, the timely correction of one’s own intellectual, educational and general life-related needs from the point of view of the personal experience acquired, the transformation of the professional interests in the direction of gaining particular traits which are to be possessed by a socially mobile and competitive individual.

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропонованоновий підхід до вирішення важливої й актуальної проблеми, що полягає вкомплексному і всебічному висвітленні розвитку освіти євреїв наЄлисаветградщині у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття.У роботі вперше, на основі аналізу джерел і сучасного осмисленняпроблеми, цілісно схарактеризовано розвиток освіти євреїв наЄлисаветградщині у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття;виявлено соціокультурні передумови розвитку єврейської освіти наЄлисаветградщині в означений період: сформованість традиційної освіти назасадах історії та культури єврейського народу; піднесення соціально-економічних перетворень у суспільстві, що потребувало масової освіти,підготовку кваліфікованих фахівців із різних сфер життя; впровадженняурядових реформ щодо єврейської освіти; започаткування єврейськихнавчальних закладів різних типів, нормативне забезпечення їх діяльності;активна діяльність єврейських громад, приватна ініціатива громадськихдіячів у створенні єврейських освітніх інституцій; розкрито провіднічинники розвитку єврейської освіти на Єлисаветградщині у другій половиніХІХ – на початку ХХ століття: поліетнічність регіону, наявністьзаконодавчої регламентації єврейської освіти; встановлення громадсько-державного характеру організаційних засад її діяльності; вияв громадськоїініціативи у відкритті єврейських навчальних закладів; врахування ворганізаційно-змістових аспектах діяльності єврейських шкіл соціальних таекономічних потреб розвитку краю; досліджено процес формування тарозвитку мережі єврейських початкових, загальноосвітніх та професійнихнавчальних закладів на Єлисаветградщині у другій половині ХІХ – напочатку ХХ століття. Уточнено інформацію про еволюцію освіти єврейськоїнаціональної меншини в тогочасній країні; організацію єврейської освіти наЄлисаветградщині в окреслених хронологічних межах.Подальшого розвитку набули історіографія проблеми та класифікаціяджерел дослідження на основі проблемно-хронологічного підходу; місце іроль навчальних закладів для євреїв Єлисаветградщини в системівітчизняної освіти.До наукового обігу введено нові архівні матеріали, дослідженнякраєзнавчого спрямування, що стосуються розвитку освіти євреїв краю удругій половині ХІХ – на початку ХХ століття.У процесі дослідження з’ясовано, що друга половина XIX – початокXX століття стає періодом не тільки суспільного, наукового, національноговідродження, а й часом стрімкого розвитку єврейської освіти. Виявленосоціокультурні передумови розвитку єврейської освіти на Єлисаветградщиніу другій половині ХІХ – на початку ХХ століття: сформованість традиційноїосвіти на засадах історії та культури єврейського народу; піднесеннясоціально-економічного перетворень у суспільстві, що потребувало масовоїосвіти, підготовку кваліфікованих фахівців з різних сфер життя;впровадження урядових реформ щодо єврейської освіти; започаткуванняєврейських навчальних закладів різних типів, нормативне забезпечення їхдіяльності; активна діяльність єврейських громад, приватна ініціативагромадських діячів у створенні єврейських освітніх інституцій.Співіснування різних етносів було особливістю єлисаветградськоїкультури другої половини XIX – початку XX століття, воно спричинило довиникнення міжкультурних діалогів на території краю, чим сприялопоступовому змішуванню етнокультур та здійснювало вплив на формуваннякультурно-освітнього життя Єлисаветградщини.Встановлено, що провідними чинниками розвитку єврейської освіти наЄлисаветградщині в означений період були: поліетнічність регіону,наявність законодавчої регламентації єврейської освіти; встановленнягромадсько-державного характеру організаційних засад її діяльності; виявгромадської ініціативи у відкритті єврейських навчальних закладів;врахування в організаційно-змістових аспектах діяльності єврейських шкілсоціальних та економічних потреб розвитку краю.Визначено основні напрямки діяльності Єлисаветградської єврейськоїгромади у галузі освіти: сприяння розширенню мережі навчальних закладівдля дітей євреїв, матеріальне забезпечення освітніх установ, підвищеннядобробуту вчителів, поліпшення їхніх побутових умов, прагнення дозагальної початкової освіти єврейських дітей, заохочення і підтримка учнів знезаможних прошарків населення, залучення широкої громадської допомогидля підтримки єврейського шкільництва.^UA theoretical generalization has been made and a new approach of solvingan important and urgent problem concerning comprehensive and all-sidedcoverage of the development of Jewish education in Yelisavetgrad region in thesecond half of the 19th – at the beginning of the 20th century has been suggested.For the first time on the basis of analysis of the sources and modernunderstanding of the problem the development of Jewish education inYelisavetgrad region in the second half of the 19th – at the beginning of the 20thcentury has been holistically characterized; the socio-cultural prerequisites for thedevelopment of Jewish education in Yelisavetgrad region during the specifiedperiod have been revealed: formation of traditional education based on the historyand culture of the Jewish people; the promotion of socio-economictransformations in society which required mass education, as well as training ofqualified specialists from various spheres of life; implementation of governmentreforms regarding Jewish education; establishment of Jewish educationalinstitutions of various types, regulatory support for their activity; activefunctioning of Jewish communities, private initiative of public figures in thecreation of Jewish educational institutions; the leading factors of the developmentof Jewish education in Yelisavetgrad region in the second half of the 19th – at thebeginning of the 20th century have been revealed: polyethnicity of the region, thepresence of legislative regulation of Jewish education; establishing the public-statenature of the organizational basics of its activity; manifestation of public initiativein the opening of Jewish educational institutions; taking into account the socialand economic needs of the region’s development in the organizational and contentaspects of the activity of Jewish schools; the process of formation anddevelopment of the network of Jewish primary, secondary and professionaleducational institutions in Yelisavetgrad region in the second half of the 19th andearly 20th centuries has been studied. Information about the evolution of theeducation of the Jewish national minority in the country at that time, as well as theorganization of Jewish education in Yelisavetgrad region within the definedchronological limit has been clarified.The historiography of the problem and the classification of research sourceson the basis of the problem-chronological approach got further development; theplace and role of educational institutions for the Jews of Yelisavetgrad region inthe national education system has also been further researched.New archival materials and studies related to the development of theeducation of the Jews of the region in the second half of the 19th and thebeginning of the 20th centuries have been introduced into the scientificcirculation.In the process of our research it was found that the second half of the 19th –the beginning of the 20th century became a period not only of social, scientific,national revival but also a time of rapid development of Jewish education. Thesocio-cultural prerequisites for the development of Jewish education in theYelisavetgrad region in the second half of the 19th and early 20th centuries havebeen identified: formation of traditional education based on the history and cultureof the Jewish people; the promotion of socio-economic transformations in societywhich required mass education and training of qualified specialists from variousspheres of life; implementation of government reforms regarding Jewisheducation; establishment of Jewish educational institutions of various types,regulatory support for their activity; activity of Jewish communities, privateinitiative of public figures in the creation of Jewish educational institutions.The coexistence of different ethnic groups was a feature of Yelisavetgradculture of the second half of the 19th and early 20th centuries which caused theemergence of intercultural dialogues on the territory of the region and contributedto the gradual mixture of ethnic cultures and had an impact on the formation of thecultural-educational life of Yelisavetgrad region.It has been found out that the leading factors in the development of Jewisheducation in Yelisavetgrad region in the specified period were: the multi-ethnicityof the region, the presence of legislative regulation of Jewish education;establishing the public-state nature of the organizational foundations of itsactivity; manifestation of public initiative in the opening of Jewish educationalinstitutions; taking into account the social and economic needs of the developmentof the region in the organizational and content aspects of the activity of Jewishschools.