Висвітлено онтологічну і гносеологічну природу сучасної мисленнєвої системи, виявлено передумови її виникнення. Проаналізовано мовну атракцію як дискурсивну категорію, що бере участь у формуванні різних видів текстів: з одного боку - публіцистичних, наукових, науково-публіцистичних, "метафоричної есеїстики", а з другого - "малих" текстів (заголовки і заголовкові комплекси). Виявлено лінгвофілософський зміст мовної атракції в її словесних і дискурсивно-текстових формах, пов'язаних із планом сприйняття та інтерпретації. Явище мовної атракції визначено як домінантний принцип сучасної мисленнєвої системи, що базується на постмодерністській культурній парадигмі. Встановлено, що за допомогою категорій інтертекстуальності, міфологічності, гіпертекстуальності і соціально розподілених мов на основі опозиції докса-парадокс, що реалізують це явище, мовна атракція виключає настанову традиційної науки на однодумність, на існування однієї істинної інтерпретації того чи іншого дискурсу. Розглянуто різні філологічні напрями сучасності, які можна позначити як традиційні та метафізичні, або "нові".

  Скачати повний текст