Дисертацію присвячено дослідженню діяльності київського видавництва "Вік", одного з найвпливовіших українських видавничих осередків кінця XIX - початку XX ст. Розглянуто такі основні аспекти: історичні віхи, періодизацію та причини припинення діяльності; організаційно-методичні засади і загальну мету роботи; історико-книгознавчий аналіз видань під маркою "Вік"; внесок видавництва "Вік" у подолання цензурних утисків, розробку типології книжкових видань, розширення репертуару тогочасної української книги. Запропоновано оригінальну періодизацію діяльності видавництва "Вік", доведено його роль у становленні української видавничої галузі кінця XIX - початку XX ст., зокрема, у сприянні закладенню професійних підвалин видавничої діяльності, спеціалізації на всіх етапах редакційно-видавничого процесу. Результати дослідження діяльності видавництва засвідчили, що основні принципи роботи тогочасних українських видавців використовувалися впродовж подальшого розвитку українського книгодрукування. Зокрема, це формування книжкового репертуару, згуртування авторського середовища і виховання читацької аудиторії, текстологічні принципи підготовки літературних творів до видання, засоби популяризації української книжки, створення системи інформування про видання і налагодження мережі книгорозповсюдження. Колектив видавництва "Вік" використовував усі можливості для пожвавлення руху книжкових видань на всіх рівнях, активізуючи різноманітні функції книговидання: від власне інформативної до етноформувальної.

  Скачати повний текст