У дисертації подано розв’язання проблем пенітенціарної пробації та її ролі у запобіганні рецидивної злочинності та обґрунтовується підвищена суспільна небезпека рецидиву яку надає латентність, оскільки особи які відбули терміни увязнення стають більш обізнаними та обережними.У першому розділі досліджено історичні періоди становлення пенітенціарної пробації та проаналізовано розвиток кримінально- виконавчої політики держави щодо ролі пенітенціарної пробації.Вказується, що було великою перемогою прийняття ЗУ «Про пробацію в Україні» у 2015 році, щодо впровадження основних положень пробації та подальшого розвитку цього інституту в цілому. Хоча вищевказаний законодавчий акт не вирішує усі і нині існуючі проблемні питання, які виникали і виникають під час становлення та розвитку цього напрямку. Але, все частіше у суспільстві піднімаються дискусійні питання щодо відповідної ролі пробації, органів місцевого самоврядування та благодійних організацій. Що згодом призводить до створення служби пробації в Україні. Проаналізовано суспільно небезпечні прояви та наслідки рецидивної злочинності які потребують розроблення та застосування нових ефективних засобів запобігання таким кримінальним правопорушенням. Вказується, що напрям з діяльності гуманізації покарань та подальший розвиток інституту пробації у нашій державі можуть, за своїм потенціалом, забезпечити позитивні результати запобігання рецидиву. Тож, пенітенціарна пробація та її роль у запобіганні рецидивної злочинності потребує наукового та практичного дослідження. Розробки та впровадження ефективних засад запобігання рецидивної злочинності та визначити роль пенітенціарної пробації у цій сфері. Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у наступних отриманих результатах. Дана наукова дисертаційна робота є однією з перших в Україні комплексним кримінологічним дослідженням щодо пенітенціарної пробації та її ролі у запобіганні рецидивної злочинності, в якому науково обгрунтовано та запропоновано шляхи удосконалення механізмів запобігання; у роботі сформульовано, науково обґрунтовано сучасні положення та висновки, які є новими у концептуальному розумінні та є важливими як для науки кримінології, так і для правничої діяльності.Сформульовано авторське визначення «механізми запобігання рецидивної злочинності» як систама заходів, що включає в себе сукупність методів спрямованих на забезпечення контролю рецидивної злочинності з боку суспільства. Обгрунтовано необхідність введення в штат органів пробації посади інструктора з соціокультурної діяльності. Ннадано визначення інструктора з соціокультурної діяльності як фахівця що допомагає у ресоціалізації осіб які знаходяться на обліку органів пробації, інструктує, як правильно організувати соціокультурну діяльність дозвілля, у побуті, у працевлаштуванні або започаткуванні власної справи, іншої правомірної діяльності. Запропоновано доповнити КК України ст.395-1 «Порушення вимог пробації» наступного змісту: Порушення наглядових та соціально-виховних заходів «засудженими особами до покарань не пов’язаних з позбавленням волі: позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт, осіб, яким покарання у виді обмеження волі; позбавлення волі на певний строк замінено покаранням у виді громадських робіт або виправних робіт; осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, звільнених від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років», що застосовані за рішенням суду та відповідно до закону «Про пробацію в Україні»-«карається арештом на строк до шести місяців або позбавленням волі на строк до двох років».Встановлено, що взаємодія органів пробації з громадськими організаціями передбачає необхідність впровадження сучасних, ефективних напрямів щодо запобігання рецидивній злочинності, що в подальшому можуть увійти у систему механізмів запобігання рецидивній злочинності. Виокремлення напрямів взаємодії ґрунтується на основі проведеного під час дослідження окремих праць, присвячених актуальним проблемам взаємодії органів пробації з громадськими організаціями у запобіганні рецидивній злочинності в Україні. Констатовано, що роль пенітенціарної пробації значно підвищиться та набуде ефективності у своїй діяльності при посиленні взаємодії із громадськими організаціями у тому числі і міжнародними у запобіганні рецидивній злочинності, оскільки саме особи, що були раніше засуджені характеризується чутливою психікою та схильністю до негативного сприйняття будь-яких змін у суспільстві.^UThe dissertation provides a solution to the problems of penitentiary probation and its role in preventing recidivism and substantiates the increased social danger of recidivism that latency provides, as persons who have served prison terms become more aware and cautious.The first chapter examines the historical periods of the formation of penitentiary probation and analyzes the development of the state's criminal-executive policy regarding the role of penitentiary probation.It is indicated that this was a great victory in the field of implementation of the main provisions of probation and further improvement of this institute. At the same time, the law did not solve all existing problematic issues that arose during the application of probation. But, more and more often, debatable issues are raised in society regarding the appropriate role of probation, local self-government bodies, and charitable organizations. Which eventually leads to the creation of the probation service in Ukraine.The socially dangerous manifestations and consequences of recidivism, which require the development and application of new effective means of preventing such criminal offenses, are analyzed. It is indicated that the humanization of punishments and the creation of the institution of probation in Ukraine can, according to their potential, provide positive results in the prevention of recidivism. Therefore, penitentiary probation and its role in preventing recidivism needs scientific and practical research. Development and implementation of effective guidelines for the prevention of recidivism and to determine the role of penitentiary probation in this area.The scientific novelty of the dissertation research consists in the following obtained results. The dissertation is one of the first comprehensive criminological studies in Ukraine regarding penitentiary probation and its role in the prevention of recidivism, in which ways of improving prevention mechanisms are scientifically substantiated and proposed, a number of provisions and conclusions, conceptually new and important for criminological science, are formulated and substantiated. as well as law enforcement practice.The author's definition of "mechanisms for the prevention of recidivism" is formulated as a system of measures that includes a set of methods aimed at ensuring the control of recidivism on the part of society.The need to introduce the position of instructor in socio-cultural activities into the staff of probation bodies is substantiated. The definition of a socio-cultural activity instructor is provided as a specialist who helps in the resocialization of persons who are on the records of probation authorities, instructs how to properly organize socio-cultural activities in leisure time, in everyday life, in employment or starting one's own business, other legitimate activities.It is proposed to supplement article 395-1 of the Criminal Code of Ukraine "Violation of probation requirements" with the following content: Violation of supervisory and social-educational measures by persons sentenced to punishments in the form of deprivation of the right to hold certain positions or engage in certain activities, public works, correctional works, persons who are punished in types of restriction of liberty or deprivation of liberty for a certain period were replaced by punishment in the form of community service or correctional work, persons exempted from serving a probationary sentence, pregnant women and women with children under the age of three, exempted from serving a sentence, applied by court decision and according to the Law "On Probation in Ukraine" - is punishable by arrest for a term of up to six months or imprisonment for a term of up to two years.It has been established that the interaction of probation authorities with public organizations is due to the urgent need to implement new effective directions for the prevention of recidivism, which in the future can be included in the system of mechanisms for the prevention of recidivism. On the basis of the analysis of the works carried out during the research, dedicated to certain problems of interaction between probation authorities and public organizations in the prevention of recidivism in Ukraine, the directions of such interaction are singled out.It has been established that the role of penitentiary probation will significantly increase and become more effective in its activities with the strengthening of cooperation with public organizations, including international ones, in the prevention of recidivism, since it is the persons who were previously convicted who are characterized by a sensitive psyche and a tendency to negatively perceive any changes in society.