Визначено архітектурно-планувальні закономірності процесу ствердження національної ідентичності під час формування громадських центрів столичних міст у країнах з досвідом авторитарного правління. На конкретних прикладах архітектури громадських центрів Києва, Москви та Берліна виначено аналогії та відмінності в інтерпретації проявів національної ідентичності у країнах з різним історичним досвідом й національною культурою. У наукову галузь архітектури та містобудування вперше введено категорії "ідентичність" та "національна ідентичність". Розроблено концепцію визначення ідентичності як порівняльної сутності закономірних процесів формування й історичної трансформації громадських міських центрів під впливом політичних чинників. Розроблено й апробовано матрицю ідентичностей і функцій, запропоновано класифікацію ознак архітектури міських громадських центрів на підставі трьох проявів поняття ідентичності як порівняльної сутності явища, створено методику їх визначення. Показано значення політичних ідей, програм і міфів для формування національної ідентичності, розглянуто її прояви у функціональному змісті та формі міських громадських центрів. Виявлено архітектурні засоби утвердження ідентичності. Основні результати наукового досліження рекомендовано використовувати як інформаційно-методичну базу для державних проектів й міжгалузевих програм у сфері архітектурно-планувальної організації урбаністичних структур в Україні та сусідніх країнах Євросоюзу та СНД.

  Скачати повний текст