У дисертації теоретично обґрунтовано, практично розроблено й експериментально перевірено організаційно-педагогічні умови, що забезпечують ефективність підготовки іноземних студентів медичних спеціальностей до подолання комунікативних бар’єрів у професійному спілкуванні.За результатами здійсненого аналізу наукових джерел, присвячених дослідженню сутності комунікативних бар’єрів та їх місцю в структурі професійного спілкування медиків визначено, що спілкування як складний, багатоплановий процес встановлення і розвитку міжособистісних контактів, що породжений потребою у спільній діяльності, визначається комунікацією (обмін інформацією), інтеракцією (міжособистісна взаємодія), перцепцією (взаємосприйняття). Він містить когнітивний, афективний, поведінковий і соціально-перцептивний змістові компоненти для реалізації багатьох функцій, головними з яких є: контактна та встановлення стосунків, інформаційна, спонукальна, координаційна, розуміння, впливу.Залежно від сфери реалізації та засобів, спілкування поділяється на особистісне та ділове або професійне. Професійне спілкування забезпечує досягнення мети професійної діяльності, вирішення її професійних завдань, здійснюється на основі встановлених у певній професійній сфері норм і правил та за своїми характеристиками є цілеспрямованим, регламентованим, позиційним та ієрархічним, атрибутивним, має функціонально-рольовий характер.Характерною особливістю професійного спілкування медичних працівників є те, що воно має поєднувати в собі характеристики усного, ділового, побутового мовлення і відповідати параметрам одразу трьох функціональних стилів: розмовного, що передбачає ситуативність, інтонаційну різноманітність, супроводжується жестами і мімікою; наукового, спрямованого на використання спеціальних медичних термінів; офіційно-ділового, який вимагає точності, стислості, стандартизованості, відповідності нормам професійного етикету.Встановлено, що природнім атрибутом спілкування загалом та професійного спілкування медиків зокрема, є виникнення бар’єрів спілкування – його абсолютних або відносних перешкод, що суб’єктивно переживаються або реально присутні в ситуаціях взаємодії та які детерміновані багатьма чинниками: зовнішніми та внутрішніми (мотиваційно-операційними, соціально-психологічними, індивідуально-психологічними), а також відсутності зворотного зв’язку, тощо.В роботі визначено й охарактеризовано види комунікативних бар’єрів: за місцем/сферою знаходження домінувального чинника; за змістовими або процесуальними характеристиками; за ступенем усвідомленості особистістю; за ступенем блокування спілкування; за характером спілкування та ін.Встановлено, що окремою групою бар’єрів професійного спілкування медиків є бар’єри міжкультурної комунікації: мовні (спричинені недостатнім рівнем володіння іноземною мовою (фонетична, граматична, лексична складова); етнічні (відмінності суб’єктів спілкування, як носіїв різних культур, етносів); дискурсивні (ускладнення, що базуються на незнанні правил комунікації в тих чи інших ситуаціях взаємодії).Спілкування іноземних студентів медичних спеціальностей природньо характеризується наявністю цілого спектру комунікативних бар’єрів (зовнішніх, внутрішніх, дискурсивних), головною спільною ознакою яких є належність майбутніх фахівців до інших національних та мовно-культурних спільнот, що негативно впливає як на якість їх професійного навчання, так і подальшої професійної діяльності.Відтак, професійна підготовка майбутніх іноземних фахівців з медицини має передбачати, зокрема, і системне та цілеспрямоване формування їх цілісної готовності до подолання комунікативних бар’єрів у професійному спілкуванні.Проведений науковий пошук дав змогу констатувати, що готовність іноземних студентів медичних спеціальностей до подолання комунікативних бар’єрів у професійному спілкуванні є складним особистісно-професійним явищем, що містить ціннісний (особистісні та професійні установки, ціннісні орієнтації, мотиваційну спрямованість), знаннєвий (комплексні, системні, дієві та наукові знання щодо сутності професійного спілкування медиків, комунікативних бар’єрів, факторів їх виникнення, а також методів і механізмів протидії і подолання) та конструктивний (професійні вміння успішного виконання складної комунікативної дії) компоненти, детерміноване особливостями (змістом, умовами і вимогами) професійної комунікації, визначає її ефективність та є результатом професійної підготовки і професійного розвитку майбутнього фахівця.Ґрунтуючись на результатах здійсненого аналізу зарубіжного та вітчизняного досвіду підготовки іноземних студентів медичних спеціальностей, методологічних положеннях системного, синергетичного, інформаційного, діяльнісного, проблемно-діяльнісного, особистісного, компетентнісного, контекстного, середовищного, функціонально-комунікативного, ситуаційного і супроводжувального підходів, у дисертації подано авторську...^UThe dissertation theoretically substantiated, practically developed and experimentally tested the organizational and pedagogical conditions that ensure the effectiveness of training foreign students of medical specialties to overcome communicative barriers in professional communication.According to the results of the analysis of scientific sources dedicated to the study of the essence of communication barriers and their place in the structure of professional communication of doctors, it was determined that communication as a complex, multi-faceted process of establishing and developing interpersonal contacts, which is generated by the need for joint activity, is determined by communication (exchange of information) , interaction (interpersonal interaction), perception (mutual perception). It contains cognitive, affective, behavioral and socio-perceptual content components for the implementation of many functions, the main of which are: contact and establishing relationships, informational, motivating, coordinating, understanding, influence.Depending on the sphere of implementation and means, communication is divided into personal and business or professional. Professional communication ensures the achievement of the goal of professional activity, the solution of its professional tasks, is carried out on the basis of the norms and rules established in a certain professional field, and according to its characteristics, it is purposeful, regulated, positional and hierarchical, attributive, and has a functional-role character.A characteristic feature of the professional communication of medical workers is that it should combine the characteristics of oral, business, and everyday speech and meet the parameters of three functional styles at once: conversational, which involves situationality, intonation diversity, is accompanied by gestures and facial expressions; scientific, aimed at the use of special medical terms; official-business, which requires accuracy, brevity, standardization, compliance with the norms of professional etiquette.It has been established that a natural attribute of communication in general and professional communication of doctors in particular is the emergence of barriers to communication - its absolute or relative obstacles, which are subjectively experienced or actually present in situations of interaction and which are determined by many factors: external and internal (motivational and operational , social-psychological, individual-psychological), as well as lack of feedback, etc.The work defines and characterizes the types of communication barriers: by place/area of dominant factor; by substantive or procedural characteristics; according to the degree of awareness of the individual; by the degree of communication blocking; by the nature of communication, etc.It was established that a separate group of barriers to the professional communication of doctors are the barriers of intercultural communication: linguistic (caused by an insufficient level of mastery of a foreign language (phonetic, grammatical, lexical component); ethnic (differences of subjects of communication, as carriers of different cultures, ethnic groups) discursive (complications based on ignorance of the rules of communication in certain situations of interaction).The communication of foreign students of medical specialties is naturally characterized by the presence of a whole spectrum of communicative barriers (external, internal, discursive), the main common feature of which is the belonging of future specialists to other national and linguistic and cultural communities, which negatively affects both the quality of their professional education and and further professional activity.Therefore, the professional training of future foreign medical specialists should include, in particular, the systematic and purposeful formation of their integral readiness to overcome communicative barriers in professional communication.The conducted scientific research made it possible to state that the readiness of foreign students of medical specialties to overcome communicative barriers in professional communication is a complex personal and professional phenomenon that contains valuable (personal and professional attitudes, value orientations, motivational orientation), cognitive (complex, systemic , effective and scientific knowledge about the essence of professional communication of doctors, communicative barriers, factors of their occurrence, as well as methods and mechanisms of counteraction and overcoming) and constructive (professional skills of successfully performing a complex communicative action) component, determined by features (content, conditions and requirements ) of professional communication, determines its effectiveness and is the result of professional training and professional development of the future specialist...