Обґрунтовано головну роль у художницькій парадигмі М. Метерлінка містичного елементу, де реалізовувалася притаманна йому імпліцитна релігійність, яку він сам не визнавав, вважаючи себе скептиком і атеїстом. Здійснено філософсько-культурологічний аналіз засад творчості Метерлінка, в еволюції яких провідною тенденцією було посилення значущості оптимістично-моральної компоненти. В образно-символічній системі Метерлінка домінує діалектика естетичної категорії трагічного і рельєфно розгортається категорія прекрасного. Трагічне є своєрідним контрапунктом, який задається темою смерті та пов'язаний із містичним – невимовним, ірраціональним, пануючим над людиною. У Метерлінка наявні християнські смисли: у героях його драм угадуються риси відомих персонажів Святого Письма, а у сюжетах символічно репрезентовані біблійні алегорії. Уперше філософсько-антропологічну парадигму Метерлінка проаналізовано у контексті православної традиції ісихазму. Показано, що у цілому в еволюції Метерлінка, драматурга і філософа, явно проступає логіка його життєвої філософії: він йде від визначення внутрішнього трагізму і містичної основи буття до етичних висновків, до проповіді містичної моралі, коли трагізм долі долається вкладеною в людину мудрістю, що нескінченно вдосконалюється.Ключові слова: символізм, еволюція, душа, смерть, трагічне, мовчання, прекрасне, Бог, любов, містичне, релігійність, доля, мудрість.^UPhilosophical and culturological analysis of philosophical-antropologicаl grounds of Maeterlinck's artistic creative work in the evolution of which, a leading tendency was, on the one hand, increasing the importance of optimistic and moral component and, on the other hand, "accumulating" (or releasing) the axiological capacity of his concealed religiosity was carried out. There are Christian senses in many Maeterlinck's works: features of the famous characters of The Holy Scriptures are guessed in heroes of his plays, biblical allegories are symbolically represented in the plots of his works. For the first time, ethical-aesthetic paradigm of Maeterlinck was analyzed in the context of the Orthodox tradition of hesychasm: functional-structural similarities and differences between Maeterlinck's "activity silence" and the principle of silence in hesychasm were identified. It is shown that in general in the evolution of Maeterlinck as a playwriter and philosopher the logics of his life's philosophy is clearly exuded: he moves from the definition of internal tragedy and the mystical basis of existence towards the ethical conclusions, the proclamation of the mystical morality, when a tragedy of fate is overcome by wisdom, that is invested in a human and infinitely improved.Keywords: symbolism, evolution, the tragic, the mystical, death, silence, soul, love, the beautiful, the religious, fate, wisdom, God.