Показано, що проявом дестабілізації ішемічної хвороби серця (ІХС) є виникнення больових і безбольових епізодів транзисторної ішемії міокарда у хворих на стенокардію, механізм яких передбачає регіонарний характер. Доведено, що підсилення гіперкоагуляційного потенціалу призводило до загострення ІХС і появи ангіоспатичних реакцій. Встановлено, що дестабілізація стенокардії реалізувалася підвищенням проагрегантних і вазоконстрикторних сполук, які є раннім показником дисфункції ендотелію. Зазначено, що запальні та імунологічні порушення сприяли виникненню та прогресуванню стенокардії. Виявлено, що рівень C-реактивного протеїну, інтерлейкіну (ІЛ)-6 і ІЛ-8 є підвищеним у хворих на нестабільну стенокардію та інфаркт міокарда та вказує на подальше погіршення перебігу стенокардії, особливо з високим рівнем фібріногену. Встановлено, що антиангінальні препарати знижували подовженість і вираженість епізодів ішемії міокарда. Зазначено, що інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (ІАПФ) виявляли антиішемічну та антиатеросклеротичну дію. Запропоновано використання гуморальних і клітинних факторів для діагностики дестабілізації стенокардії та застосування антиангінальних, протизапальних, гіполіпідемічних і дезагрегантних препаратів та ІАПФ для лікування ІХС.

  Скачати повний текст