Проведено загальнотеоретичне дослідження аналогії права як способу заповнення прогалин у праві, її юридичної природи та місця у системі правозастосовної діяльності. Проаналізовано основні особливості аналогії права, розглянуто її співвідношення з аналогією закону. Доведено, що в системі способів заповнення прогалин (аналогії закону, локальної нормотворчості, створення норм каузального права) особливе значення має аналогія права. Розкрито та систематизовано підстави, умови та принципи застосування аналогії права, стадії процесу вирішення юридичних справ відповідно до принципів права. Досліджено принципи права у аспекті їх функціонального призначення як особливого регулятора суспільних взаємин, що має значну перевагу у порівнянні з іншими засобами соціальної регуляції. Розкрито їх значущість й узагальнено напрямки впливу на юридичні явища у ході вирішення питань, що не регулюються нормами права. На підставі аналізу різних наукових теорій і чинних засад сучасного права обгрунтовано правомірність заповнення прогалин за аналогією права у тих галузях права, відносно яких конкретні правила законом не передбачені (трудове, житлове, земельне, податкове право, природоохоронні, процесуальні галузі). Розкрито основні підстави неможливості заповнення прогалин у разі вирішення питань про притягнення особи до різних видів юридичної відповідальності. Відзначено, що протиправність правопорушення й аналогія - це несумісні явища. Обгрунтовано припустимість застосування аналогії права під час вирішення питань про звільнення особи від юридичної відповідальності, для трактування будь-яких сумнівів на користь притягуваної до неї особи, а також з метою визнання протиправного діяння таким, що не завдало суспільної шкоди та не підлягає застосуванню заходів впливу.

  Скачати повний текст