Розкрито сутність концепції революційного гуманізму М.Горького на підставі вивчення публіцистичних творів письменника 1930-х рр. і розкрито її суттєвий вплив на розвиток літератури соцреалізму. Досліджено еволюцію поняття "соціальний ідеалізму", який за радянських часів витіснений правдою "керівної ідеї" - "пролетарським гуманізмом". Розроблено типологію центрального поняття публіцистики М.Горького 1920 - 1930-х рр. - "маленької, але величної людини" ("пробудженої особистості" - соціалістичного лідера - майбутньої Людини людства), розглянуто його внутрішню суперечність. Досліджено трансформацію традиційних для російської літератури типів "маленької" та "зайвої людини" відповідно у "маленьку, але величну" та "непотрібну людину" в творчості М.Горького. Виокремлено ідейні рівні опозиції "стихія/культура", на якій базується поняття "вічна революційність". Проведено порівняльне дослідження горьківської "вічної революційності" з аналогічною ідеєю І.Франка та теорією "пролетарської революції" Л.Троцького, продемонстровано утопізм горьківської концепції та водночас її притаманність певному періоду творчості письменника. Охарактеризовано нову духовність як віросповідальну систему, що базується на понятті "керівна ідея" і підкріплена науково-технічними досягненнями (від будівництва Дніпрогесу до імовірної перемоги людини над смертю). Показано, що носієм і творцем "нової духовності" є колектив - спільність людей, згуртована передовою "організуючою ідеєю". Розглянуто тлумачення М.Горьким колективізму як провідного принципу життя, що розповсюджується на всі види людської діяльності з включенням художньої творчості.

  Скачати повний текст