Теоретично обгрунтовано та практично підтверджено доцільність комплексного використання селекційних методів і генетико-біохімічних маркерів у процесі консолідації західного внутріпородного типу української чорно-рябої молочної породи. Вивчено рівень молочної продуктивності і генетичну структуру за типами трансферину, амілази і церулоплазміну окремих генотипових груп чорно-рябої худоби і тварин української чорно-рябої молочної породи з різною часткою спадковості за голштинами. Досліджено кінцеві генотипи тварин з урахуванням частки спадковості голштинів, яких доцільно розводити "в собі", щоб одержати високий рівень молочної продуктивності корів. Доведено доцільність використання під час добору як генетичних маркерів молочної продуктивності корів високої частоти алеля TfD трансферинового локусу (0,650 - 0,740), окремих комплексів поліморфних білкових систем трансферину, амілази і церулоплазміну та високого (7,5 - 8,5 %) вмісту білка в сироватці крові корів. Висвітлено ступінь реалізації генетичного потенціалу бугаїв голштинської, британо-фризької і української чорно-рябої молочної порід різних генотипів у стадах худоби з різним рівнем молочної продуктивності, а також з урахуванням інтенсивності росту корів-дочок бугаїв у молодому віці. Відзначено, що алель TfD трансферинового локусу є генетичним маркером трансформації спадкової інформації щодо рівня молочної продуктивності з покоління в покоління. Виявлено позитивний корелятивний зв'язок між активністю ферментів глікозофосфатізомерази, фруктозо-1,6-дифосфатази і надоєм молока за лактацію, активністю альдолази і вмістом жиру в молоці за лактацію.

  Скачати повний текст