Обгрунтовано існування окремого семантичного типу реченнєвих структур, що репрезентують узагальнення вираженого в них змісту й актуалізуються в мовленнєвій ситуації. Розкрито зміст поняття речення узагальненого змісту та визначено мовні й екстралінгвальні чинники узагальнення в реченнєвій конструкції. Визначено лексико-семантичне наповнення семантико-синтаксичних позицій, механізм узагальнено-особової регулярної реалізації структурної схеми та незаміщення суб'єктної семантико-синтаксичної позиції як мовні чинники узагальненя змісту в реченні. Осмислено некомунікативні закони довіри до зрозумілих висловлень, мовленнєвого самовпливу та залежності ефективності спілкування від комунікативних зусиль як чинники екстралінгвального характеру. Обгрунтовано комунікативну спрямованість узагальненого змісту в реченнєвій структурі. Визначено закономірності семантичної структури речень узагальненого змісту як інваріантної для конструкцій різної формальної будови. Проаналізовано висловлення узагальненого змісту як мовленнєві акти. Зроблено висновок про семантичну однотипність речень узагальненого змісту у разі відсутності в них визначальних особливостей структури та самостійного прагмалінгвістичного статусу.

  Скачати повний текст