Вивчено вміст глікогену та його динаміку у тілі мідій Одеської затоки. Доведено, що вміст глікогену у тілі мідій з марікультурних колекторів у 1,8 рази вищий, ніж у мідій природних субстратів. З'ясовано, що він вірогідно зменшувався з верхньої частини колектора - 4,58 %, до нижньої - 2,68 % сирої маси. Виявлено, що вміст глікогену у зовнішніх частинах друзи вищий, ніж у внутрішніх у 1,6 - 1,8 рази. За результатами вивчення максимального вмісту глікогену у тілі мідій за літнього періоду (червень - липень) установлено, що цей вміст значно нижчий в Одеській затоці, ніж у мідій з Кримського регіону (2,98 та в 5,20 - 5,70 % сирої маси відповідно). Виявлено різницю максимальних рівнів вмісту глікогену на п'яти прибережних станціях з різним рівнем водообміну. Цей рівень послідовно зменшується від станції з вільним водообміном - 4,9 % до станції з обмеженим рівнем водобміну - 2,1 % сирої маси. Під час дослідження різних органів мідій установлено, що максимальний вміст глікогену у гонадах, а мінімальний - у зябрах. Визначено, що найбільшого рівня вміст глікогену становить на стадії статевого спокою у гонадах - 5,15 %, у гепатопанкреасі - 1,91 %, у зябрах - 1,79 % сирої маси. Мінімум цього компонента відзначено на стадії вимету в усіх органах. Сумарних ліпідів виявлено найбільше у гепатопанкреасі. В усіх органах вміст сумарних ліпідів максимальний у період дозрівання статевих продуктів на переднерестовій стадії: у гепатопанкреасі - 2,47 %, у гонадах - 1,53 % та у зябрах - 0,92 % сирої маси. Мінімум цього вмісту виявлено в усіх органах у період вимету статевих продуктів. Установлено можливість використання вмісту глікогену та сумарних ліпідів, а також супутніх показників (вмісту сирої та сухої речовини, вологи та морфо-функціональних індексів) як індикаторів стану молюсків на різних стадіях репродуктивного циклу та за різних умов мешкання.

  Скачати повний текст

Досліджено роль ліпідних медіаторів тканинного (простагландини II-го типу, лейкотрієни IV-го типу, детергентні ліпіди) та бактеріального (легкі жирні кислоти, детергентні ліпіди) походження та фосфоліпаз А, циклооксигенази-2 і ліпоксигеназ у виникненні та перебігу генералізованого пародонтиту. Збільшення синтезу та вмісту ліпідних медіаторів супроводжується вираженою клінічною симптоматикою, порушеннями мікроциркуляції залежно від характеру перебігу та ступенів тяжкості генералізованого пародонтиту. Для лікування запропоновано й апробовано новий комплекс препаратів: інгібітори циклооксигеназних продуктів арахідонової кислоти (месулід, теком) у поєднанні з антисептиком хлоргексидином, мембранопротектором ліпіном і силардом П. Їх застосування у разі генералізованого пародонтиту ліквідує запалення, зменшує вміст ліпідних медіаторів, нормалізує стан мікроциркуляції функціонування гуанілатциклазної системи, призводить до довготривалої ремісії та зменшення частоти рецидивів.

  Скачати повний текст

Дисертація є першим в Україні комплексним порівняльно-правовим дослідженням кримінально-правової характеристики умисного незаконного знищення, руйнування або пошкодження об'єктів культурної спадщини за законодавством України та країн Східної Європи. У дисертації висунуто і обґрунтовано низку нових теоретичних і важливих у практичному значенні положень, що відбивають її наукову новизну, зокрема, вперше: на основі історичного аналізу нормативно-правових актів та історіографічних здобутків виділені періоди становлення кримінально-правової охорони об'єктів культурної спадщини в Україні: 1) імперський - початок XX - 1917 р.; 2) період національно-визвольного руху - 1917-1921 рр.; 3) радянський - 1921-1991 р.; 4) сучасний - з 1991 року по теперішній час. До початку ХХ ст. відбувався поступовий процес накопичення матеріальних цінностей, створених людством, а також переосмислення культури та її матеріальних форм як необхідного аспекту розвитку спільнот та соціумів, що потребує охорони, в тому числі і на законодавчому рівні.Встановлено, що кримінальне законодавство країн Східної Європи пропонує різні підходи до визначення змісту предметів правової охорони. У цих країнах такі предмети злочинних посягань, як об'єкти культурної спадщини мають різне найменування: пам'ятники культури (КК Словаччини, Республіки Болгарія), витвори культури (КК Албанії), культурні цінності (КК Хорватії), національні цінності (КК Литовської Республіки), культурна спадщина (КК Північної Македонії) та ін. У деяких країнах Східної Європи предметом досліджуваного злочину стають не лише культурні чи історичні цінності (пам'ятки), а й природні об'єкти, наприклад, у КК Боснії і Герцеговини. Охорона культурної спадщини за законодавством Східної Європи носить фрагментарний характер. Знищення культурної спадщини у країнах, що змінили своє законодавство після підписання міжнародних конвенцій, зазвичай карається як військовий злочин, а також як злочин проти власності. Охорона культурної спадщини здійснюється за допомогою норм кримінального права щодо охорони культурної спадщини у період збройних конфліктів, воєнного стану та у мирний час. Установлено, що більшість кримінальних кодексів країн Східної Європи містить такий склад злочину, як знищення, руйнування або пошкодження об'єктів культурної спадщини у розділі злочини проти власності (Чорногорія, Сербія, Албанія та ін.). З'ясовано, що існують і виключення. Так, у КК Північної Македонії міститься окремий розділ, який має назву «Злочини проти культурної спадщини та природних раритетів».На підставі аналізу основних різновидів кваліфікуючих ознак умисного незаконного знищення, руйнування або пошкодження об'єктів культурної спадщини за законодавством України та країн Східної Європи встановлено, що норма ст. 298 КК України, а також більшість кваліфікованих видів такого злочину не є типовими для законодавства країн Східної Європи.^UThe thesis is the first comprehensive comparative legal study of the criminal law characteristics of the deliberate illegal destruction, destruction, or damage of cultural heritage objects under the legislation of Ukraine and Eastern European countries. The dissertation put forward and substantiated several new theoretical and important in a practical sense provision, reflecting its scientific novelty, in particular, for the first time: based on a historical analysis of normative legal acts and historiographic achievements, periods of the formation of the criminal legal protection of cultural heritage objects in Ukraine are highlighted 1) imperial - early XX - 1917; 2) the period of the national liberation movement - 1917-1921; 3) Soviet - 1921-1991; 4) modern - from 1991 to the present. By the beginning of the twentieth century, there had been a gradual process of accumulation of material values created by mankind, as well as a rethinking of culture and its material forms as a necessary aspect of the development of communities and societies.It is established that the objective side of the analyzed crime under the criminal law of Ukraine and Eastern Europe is characterized by an alternative indication of several possible forms: 1) destruction or 2) damage or 3) demolition. In addition, the use of three forms in Art. 298 of the Criminal Code of Ukraine is superfluous. We offer the word « demolition» to exclude from the text of Part 2 of Art. 298 of the Criminal Code of Ukraine.The criminal legislation of the countries of Eastern Europe offers different approaches to determining the content of objects of legal protection. In these countries, such objects of criminal encroachments as objects of cultural heritage have different names: cultural monuments (Criminal Code of Slovakia, Republic of Bulgaria), cultural works (Criminal Code of Albania), cultural values (Criminal Code of Croatia), national values (Criminal Code of the Republic of Lithuania), cultural heritage (Criminal Code of North Macedonia), etc. In some countries of Eastern Europe, the subject of the crime under investigation is not only cultural or historical values (monuments), but also natural objects, for example, in the Criminal Code of Bosnia and Herzegovina. Protection of cultural heritage under the legislation of Eastern Europe is fragmented. Destruction of cultural heritage in countries that changed their legislation after the signing of international conventions is usually punished as a war crime as well as a crime against property. The protection of cultural heritage is carried out with the help of the norms of criminal law on the protection of cultural heritage during armed conflicts, martial law and peacetime.It was highlighted that under the legislation of Ukraine and most Eastern European countries, subjectively, the crime of destruction, or damage of cultural heritage sites is characterized by an intentional form of guilt. The criminal law of other Eastern European countries is characterized by the existence of a separate rule on liability for negligent damage or destruction of cultural heritage sites (Republic of Belarus).The subject of the crime of destruction or damage of cultural heritage objects is, as a rule, a natural sane person who has reached a certain age at the time of commission the crime. On the basis of comparative legal research of qualifying features of crimes encroaching on objects of archeological and cultural heritage according to the legislation of Ukraine and the countries of Eastern Europe the qualifying features of destruction or damage of objects of cultural heritage are systematized.The following bases (criteria) of systematization are allocated: 1) on objective signs: on the grounds of the objective side of the act (action, consequence); 2) on subjective grounds: depending on the purpose; according to the characteristics of the subject.Based on the analysis of the main varieties of qualifying signs of deliberate illegal destruction or damage of cultural heritage objects according to the legislation of Ukraine and the countries of Eastern Europe, it was established that the norm of Art. 298 of the Criminal Code of Ukraine, as well as most of the qualified types of such crimes, are not typical for the legislation of the countries of Eastern Europe.