Досліджено культивовані клітини міжхребцевого диска щурів різного віку та встановлено, що культура високої щільності дозволяє одержати клітини хрящового диферону з формуванням макромолекул матриксу. Ультраструктурна організація клітин культивованих на колагенових матрицях свідчить про їх високий метаболічний потенціал. Ушкодження міжхребцевого диска призводить до розвитку значних деструктивних змін. Репаративні прояви в ушкодженому диску залежать від кількості трансплантованих клітин. Застосування за трансплантації клітин умов рестабілізації хребтового сегмента оптимізує регенерацію, дозволяє припинити розвиток деструктивних змін у ньому. Доведено можливість оптимізації регенерації міжхребцевого диска старих щурів за трансплантації алогенних клітин молодих тварин. Обгрунтовано можливість використання аутологічних культивованих клітин у оптимізації репарації міжхребцевого диска людини, проведено клінічну апробацію методу та розглянуто пропозиції для клінічного застосування.

  Скачати повний текст

Дисертаційне дослідження присвячено висвітленню концептуальнихконституційно-правових проблем муніципальної реформи в Україні.Показано специфіку муніципальної реформи як різновиду правової реформи,систематизовано її ознаки та види. Розкрито методологічні засади дослідженнямуніципальної реформи в контексті сучасних правових підходів муніципалізму.Висвітлено місце місцевого самоврядування в системі публічної влади якоб'єкта муніципальної реформи. Виявлено основні теоретико-історичнізакономірності здійснення муніципальних реформ у контексті розвиткумісцевого самоврядування в Україні. Узагальнено основні риси конституційно-правового досвіду зарубіжних країн у здійсненні муніципальних реформ.Досліджено основні етапи та особливості здійснення сучасної муніципальноїреформи в Україні. Розглядаються конституційно-правові шляхи таперспективи муніципальної реформи в механізмі конституційної модернізаціїсучасної України.^UThe local government is a relatively new constitutional and legal institution, thedevelopment of which in Ukraine's history has been largely intermittent; therefore,accumulating national experience as well as elements of international experienceto construct an efficient and viable model of local self-government in Ukraine is anurgent scientific, theoretical and practical task. The thesis deals with the study ofboth national and international experience in local government reforming, whichis conditioned both by Ukraine's heading for European integration and the needto overcome the remaining elements of the Soviet political and legal heritageconstructed on the basis of an arbitrary combination of the elements of communityand state concepts in the organization of municipal authorities.Pursuing a comprehensive analysis of the municipal reform as a legal phenomenonwithin the paradigm of systemic reforming the public power in Ukraine, the authorhas made an attempt to reveal the nature of the municipal reform as a subject ofresearch in legal science and to identify the main methodological foundations ofthis activity, to clarify the theoretical and historical patterns of municipal reformingin the context of local government development in Ukraine and to identify keyconstitutional and legal problems as well as prospects for a municipal reform inmodern Ukraine.As a result, for the first time in the constitutional-legal science, the author definesthe municipal reform as a kind of the legal reform provided by authorized publicentities in close cooperation with local territorial collectives (communities) andcivil society institutions, based on a clearly defined concept (program, strategy) ofchanges, accompanied by the mandatory adoption of a number of legal regulations ofconceptually-projective nature, and which shall result in changing the basic principlesof developing and functioning of local government as an institution in whole or itsinstitutional, organizational, regulatory or financial-economic foundations.The author highlights the features of the municipal reform as a kind of the legalreform, proves that the municipal reform can be implemented in constitutional,legislative and combined (with the combination of constitutional and legislativechanges) forms, as well as distinguishes the following municipal reforms in theterritory of Ukraine which chronologically covered the late eighteenth – earlytwentieth centuries: 1) urban reform in sub-Russian Ukraine in 1785; 2) rural,provincial and urban reforms in sub-Russian Ukraine of the 1860–1890s andmunicipal reforms of the 1860s and 1890s in Austria-Hungary, which includedHalychyna and Bukovyna; 3) Stolypin municipal reform in sub-Russian Ukrainein the early twentieth century.; 4) local government reforms in the period of theUkrainian Central Council, Hetmanate and Directory (1917–1920).

У дослідженні здійснено цілісний конституційно-правовий аналіз правової природи та сутності судової влади, основним структуроутворюючим і функціональним принципом організації якої запропоновано розглядати принцип поділу державної влади. В конституційній системі розподілу влади судова влада є самостійною і незалежною гілкою державної влади, що покликана служити суспільству та здійснювати правосуддя, вирішувати в судовому порядку правові спори та конфлікти. Судова влада визначає межі розсуду інших гілок державної влади, є правообмежувальним чинником у діяльності законодавчої, виконавчої влади та Глави держави. Відтак її роль у механізмі поділу влади полягає у стримуванні інших гілок державної влади від порушень конституційної законності, а також захисті прав і свобод людини та громадянина в державі.Запропоновано авторське визначення судової влади як самостійного виду державної влади, що має виключну компетенцію розглядати юридично значимі справи, вирішувати спори та конфлікти в суспільстві шляхом здійснення правосуддя, що реалізується судами в порядку, визначеному чинним законодавством з метою захист прав, свобод і законних інтересів людини.Доведено, що правозахисна функція судової влади є самостійна функція, що здійснюється у випадку порушення прав, свобод і законних інтересів людини. Систему засобів здійснення правозахисної функції судової влади розглянуто в широкому і вузькому розумінні. У широкому до таких засобів віднесено: засоби нормативно-правового забезпечення реалізації конституційного права на судовий захист; засоби контролю за дотриманням всіма суб'єктами, що беруть участь у реалізації конституційного права на судовий захист, положень нормативно-правових актів у вказаній сфері реалізації; засоби контролю за дотриманням суб'єктами, діяльність яких направлена на реалізацію конституційного права на судовий захист, встановлених державою правил їх реалізації. Вузьке розуміння включає засоби: зовнішньоорганізаційну діяльність реалізації права на судовий захист; внутрішньоорганізаційну діяльності у сфері судоустрою; відповідальність як засіб забезпечення конституційного права людини на судовий захист.Запропоновано визначення поняття судового права як самостійної галузі матеріального публічного права в національній правовій системі, що представляє собою сукупність юридичних норм, що має власний предмет правового регулювання, особливий метод правового регулювання, принципи правового регулювання, та заслуговує на прийняття власного кодифікованого джерела права.^UThe analysis of legal nature and essence of the judiciary, the main structural and functional principle of the organization of which is proposed to consider the principle of separation of state power. The judiciary determines the limits of discretion of other branches of government, is a restrictive factor in the activities of the legislature and the executive. The role of the judiciary in the mechanism of separation of powers is to deter other branches of government from violations of constitutional law, as well as to protect the rights and freedoms of man and citizen in the state.It is proposed to define the judiciary as an independent type of state power that has the exclusive competence to consider legally significant cases, resolve disputes and conflicts in society by administering justice administered by courts in the manner prescribed by applicable law to protect human rights, freedoms and legitimate interests. The function of protecting human rights and freedoms is exercised by the judiciary through the administration of justice.It is proved that the human rights function of the judiciary is an independent function performed in case of violation of human rights, freedoms and legitimate interests. The system of means of exercising the human rights function of the judiciary of the constitutional right to judicial protection can be considered both broadly and narrowly. In a broad sense, such means include: means of regulatory and legal support for the implementation of the constitutional right to judicial protection; means of control over the observance by all subjects participating in the exercise of the constitutional right to judicial protection of the provisions of normative legal acts in the specified sphere of implementation; means of control over the observance by the subjects, whose activity is aimed at the realization of the constitutional right to judicial protection, of the rules of their realization established by the state. A narrow understanding of the human rights function of the judiciary includes the following means of implementation: means of external organizational activities for the implementation of the constitutional right to judicial protection; means of internal organizational activity in the field of judicial system; responsibility as a means of ensuring the constitutional human right to judicial protection.The definition of judicial law as an independent branch of substantive public law in the national legal system is proposed, which is a set of legal norms that has its own subject of legal regulation, a special method of legal regulation, principles of legal regulation, and deserves its own codified source of law.The key areas of constitutional reform in the judiciary are the concretization and proceduralization of the human rights function of the judiciary, which contributes to the optimization of the human rights potential of the judiciary in Ukraine.

У дослідженні вперше у юридичній науці здійснено цілісний аналіз конституційно-правових засад взаємодії держави і релігійних організацій, який включав наукове переосмислення сучасної моделі державно-церковних відносин в Україні, окреслення її відмінностей від історичного досвіду попереднього тоталітарного режиму радянської влади, визначення правового статусу релігійних організацій як суб'єктів громадянського суспільства.Наукова новизна одержаних результатів полягає у встановленні й наданні наукового обґрунтування факту зміни характеру державно-церковних відносин в українському суспільстві, які трансформувалися від антагоністичної сепарації до коопераційної моделі з притаманною їй більшою взаємодією органів державної влади з релігійними організаціями. Також науково доведено, що чинним конституційно-правовим засадам державно-церковних відносин бракує юридичної визначеності, відсутність якої негативно позначається на взаємодії держави і релігійних організацій, стає причиною суспільної напруги під час обговорення важливих суспільних проблем, ускладнює процес реформування релігійного законодавства з огляду на відмову України від тоталітарної політики радянської влади та перехід до демократичних засад урядування.Результати наукового дослідження дали змогу сформулювати пропозиції для практичного впровадження з метою подальшого розвитку державно-церковної взаємодії в умовах коопераційної моделі відносин, трансформація якої відбулася як наслідок запровадження в Україні демократичної політичної системи, релігійної свободи та плюралізму.^UFor the first time in legal science of Ukraine, the research includes a holistic analysis of the constitutional and legal foundations of church-state interaction, including the academic rethinking of the modern model of church-state relations in Ukraine, determining its differences from the historical experience of the previous totalitarian regime of the Soviet Union, and clarifying the legal status of religious organizations in as subjects of civil society.The topicality of the research is due to the growing role of religious organizations in the civil society activity in Ukraine and in solving various social problems that the state is unable to overcome. As well, there is a need to ensure the constitutional right to freedom of conscience and religion for persons in special conditions: at military and penitentiary, medical, and educational institutions. In addition, the Law of Ukraine "On Freedom of Conscience and Religious Organizations", adopted in April 1991 (before the retrieval of Ukraine's state independence), today doesn't provide a proper legal basis for the participation of religious organizations in public life: those activities that go outside of the religious building and other places of worship. The negative experience and consequences of the repressive policy of the Soviet regime on religious organizations, analyzed in the dissertation, allow the author to conclude that it is necessary to improve the constitutional and legal basis of church-state cooperation to remove from public discourse grounds for manipulation of the definition of church-state separation and releasing the legal practice from the current legal uncertainties, ambiguous interpretations, legal conflicts. The dissertation includes the analyzes the case-law of the European Court of Human Rights, documents of international institutions such as the UN, the Council of Europe and the OSCE on ensuring freedom of conscience and religion, focusing on aspects of church-state interaction and foreign experience in legal regulation of this relations.The scientific novelty of the research emerges in establishing and providing scientific justification for the fact that the church-state relations have changed in Ukrainian society and have transformed from an antagonistic separation to a cooperative model with its inherent great interaction between government bodies and religious organizations. It is also scientifically argued that the current constitutional and legal foundations of state-church relations have a lack of legal certainty, the absence of which negatively affects the church-state interaction, causes public tension during discussions important social problems, and complicates the process of reforming religious legislation considering that Ukraine refused from the totalitarian policy of the Soviet regime after the transition to a democratic political system.

З'ясовано, що формування кліматичних прав людини та їх юридична інституціалізація є закономірним правовим процесом, що відбувається на міжнародно-правовому та на національно-правовому рівнях, та який складає один з важливим трендів сучасного праволюдинного дискурсу. Під кліматичними правами запропоновано розуміти різновид (підгрупу) системи екологічних прав людини, що об'єктивно виокремлені у зв'язку із перетворенням зміни клімату на окремий чинник розвитку людства. Доведено, що актуальний процес об'єктивації кліматичних прав на рівні міжнародного права та національного законодавства перебуває на початковій стадії.^UІt was found that the formation of human climate rights and their legal institutionalization is a natural legal process, which takes place at the international legal and national legal levels, and which constitutes one of the important trends of the modern human rights discourse. Climate rights are proposed to be understood as a type (subgroup) of the system of human environmental rights, which are objectively distinguished in connection with the transformation of climate change into a separate factor in the development of mankind. It has been proven that the actual process of objectifying climate rights at the level of international law and national legislation is at an initial stage.