Проведено комплексне дослідження феномену артистичної індивідуальності С.Рахманінова та його вплив на розвиток фортепіанного мистецтва XX ст. Розглянуто формування особистості С.Рахманінова-артиста, театральність його гри, що наділяє музичний процес дієвістю та сценічністю. Еволюція артистизму С.Рахманінова полягає у підвищенні ступеня зрілості його інтерпретацій. Розглянуто лінію спадкоємності від піанізму Ф.Ліста та М.Рубінштейна, синтез російської та західноєвропейської традицій у грі великого артиста. Проведено паралелі між С.Рахманіновим і його видатними сучасниками: Й.Гофманом, Й.Левіним, Л.Годовським, Ф.Бузоні, В.Горовцем, Ар.Рубінштейном. Наголошено на надзвичайній силі гри великого артиста та зазначено його виняткову виконавську енергетику. З метою з'ясування цілісної характеристики рахманіновської артистичної індивідуальності досліджено особливості складно організованої психіки митця, якому були притаманні демонстративність темпераменту, екзальтованість ефектів, емотивність. Розглянуто відображення піаністичних традицій С.Рахманінова на прикладах виконавських стилів музикантів, які чули його особисто (К.Ігумнов, В.Горовиця, Ар.Рубінштейна, О.Гольденвейзера) та через вплив усної традиції, породженої інтонуванням С.Рахманінова, на піаністів наступних поколінь (В.Софроницького, Л.Оборіна, П.Серебрякова, Г.Нейгауза, С.Ріхтера, Е.Гілельса, Є.Кісіна, М.Луганського).

  Скачати повний текст

Розкрито проблему професійного удосконалення та самоудосконалення особистості засобами культури та мистецтв у системі освіти Франції. Зазначено, що даний процес визначає континіумне поняття "артистичне виховання". Доведено, що артистичне виховання засобами мистецтва, через позитивні естетичні почуття, розвиває здібності до творчої експресії та відчуття творчості, сприяє розквіту особистої незалежності та індивідуальності учня, урівноважує розумові та почуттєві можливості учнів, культивує способи мислення та дії, стає необхідним для уміння орієнтуватися та поводитися у сучасному суспільстві. Встановлено, що поступи у даному вихованні стають визначальними у міждисциплінарних зв'язках, акцентують увагу на численних формах і символах, що є ключем до багатьох знань і дій, одержаних у школі.

  Скачати повний текст

Проаналізовано естетико-психологічні та етико-філософські показники бандурної речовості звука та її виконавського подання з обгрунтуванням спеціального поняття "бандурного вокалу" як культури християнського смирення та артистичної світської вишуканості в традиції виконавської майстерності бандуриста. Визначено специфіку синкретизму бандурної співогри - "театр одного актора в двох персонах" як втілення бандурної поетики творення та виконання. Запропоновано типологічні диференціювання художньо-образних та формально-діяльнісних надбань бандурного мистецтва. Розглянуто композиторські тексти творів С.Баштана, М.Дремлюги, В.Зубицького, В.Власова, О.Сокола та інших.

  Скачати повний текст

Вивчено психолого-аналітичний аспект особистості виконавця, який є взірцем артистичної діяльності. Грунтуючись на динамічній концепції особистості (за Е.Фроммом) та концепції іншого М.Бахтіна, екстрапольованих на матеріал виконавського мистецтва, опрацьовано теоретичні положення класичної характерології за документами щодо діяльності видатних музикантів минулого К.М.Вебера, М.Глінки, піаністів А.Рубінштейна, С.Рахманінова, Г.Гульда, В.Софроницького. Це уможливлює моделювання процесів і механізмів психології особистості через визначення її базових концептів ("характер", "темперамент", "артистична енергія"). Запропоновано дефініції понять "інтерпретація", "особистість інтерпретатора", "артистична енергія". Виявилось, що всі творчі особистості мали певний тип акцентуації (за типологією К.Ленгарда), який не лише пояснює особливості його психототипу, але й спрямовує та увиразнює семантику виконавської інтерпретації (через взаємодію рис темпераменту та характеру). Зазначено, що цей процес не є лінійним, спрощеним - він впливає на трактовку авторського тексту та трансформує його зміст опосередковано, але закономірно та на об'єктивному підгрунті. Ідеальним є збіжність "образу автора" з виконавським Я. В інших випадках виконавське мислення виокремлює трансформацію авторського Я, слухач відчуває певні зміни у традиції виконання. Це простежено на чотирьох виконавських версіях Шостої прелюдії Ф.Шопена: А.Корто, С.Ріхтера, В.Софроницького, М.Аргеріх. Психологічна структура особистості є енергетичною системою, що також увиразнює семантичну спрямованість інтерпретації як кінцевого результату діяльності музиканта-артиста. Закон структурної тотожності (конгруентності) між акцентуйованими рисами особистості та типом інтерпретації визначає характер взаємодії та доповнює усталену в інтерпретології типологію виконавців, розвиває існуючі ідеї К.Мартинсена, Е.Кречмера, Д.Рабіновича.

  Скачати повний текст

Створено "стильовий портрет" В. Горовиця-виконавця. Індивідуальний виконавський стиль піаніста розглянуто як втілення традицій романтичного виконавства. На прикладі творчості музиканта апробовано методику складання генеалогічного древа музично-виконавського стилю. "Звуковий образ" фортепіано розглянуто як суттєвий параметр індивідуальності творчості музиканта-виконавця. Досліджено еволюцію виконавського стилю В. Горовиця та запропоновано її періодизацію. Створена модель індивідуального виконавського стилю музиканта, що розуміється як система об'єктивно сформованих принципів його творчості, дозволила охарактеризувати такі "показники" стилю, як характеристичні особливості його артистичної особистості, "звуковий образ" фортепіано, що розглянутий як складова "інтонаційної моделі" виконавського стилю, музичний твір у виконавській концепції В. Горовиця.

  Скачати повний текст

Розглянуто процес еволюції виконавської техніки в українській баянній школі, що відбувався у тісному взаємозв'язку зі становленням виконавства, репертуару, методики та вдосконаленням конструкції інструмента. Проаналізовано чинники, що стимулювали новий етап у еволюції баянної виконавської техніки. Значну увагу приділено аналізу артистично-театральних засад виконавського мистецтва баяністів, що набуває особливого значення з поглибленням змістовності оригінальних композицій, зростанням образного навантаження у сучасному мистецтві та збільшенням частки творів синтетичних музичних жанрів у репертуарі. Досліджено сценічні аспекти виконавської техніки на прикладі їх практичного відтворення у творчості відомих українських баяністів, прогресуючий рівень майстерності який віддзеркалює загальну тенденцію до зростання творчого потенціалу та збагачення музично-інтонаційних й артистично-театральних засобів мистецького впливу у галузі баянного мистецтва та засвідчує цілковиту природність функціонування баяна в академічній сфері.

  Скачати повний текст

Вивчено естрадно-джазову музику у контексті композиторської творчості та виконавства вітчизняних і зарубіжних акордеоністів-баяністів. Уперше в українському музикознавстві це явище досліджено в аспекті комплексного аналізу. Виявлено джерела походження та поширення естрадно-джазової музики у вітчизняному культурному середовищі. Наведено визначення наукових категорій "професійне становлення", "філармонійна спеціалізація", "академізація", зміст яких відображає еволюційні процеси стильових напрямків естрадно-джазової музики в акордеонно-баянному мистецтві України впродовж виокремлених етапів і стадій його професійного розвитку. Розглянуто питання щодо динаміки розвитку репертуару, міжнародних конкурсів і фестивалів, модернізації музичної мови, стильових засад творчості В.Власова, специфіки відтворення естрадно-джазових прийомів гри, художньо-мистецьких аспектів інтерпретації. Відзначено, що досягнення провідних українських і зарубіжних музикантів відображають загальну тенденцію зростання творчого потенціалу, збагачення арсеналу музично-інтонаційних і артистично-театральних засобів мистецького впливу та засвідчують цілковиту природність функціонування естрадно-джазової музики у сучасному акордеонно-баянному виконавстві.

  Скачати повний текст

В дисертації досліджуються умови формування італійської еміграції в Україні та напрямки її діяльності у 80-х роках ХVIII - першій третині ХIХ ст. Розглянуто питання розбудови італійських етнічних громад у зв'язку з міграційними процесами у Південній Європі та демографічною політикою, здійснюваною Російською імперією в Україні. Висвітлюється роль іммігрантів-моряків та негоціантів у налагодженні міжнародних торговельно-економічних зв'язків чорноморсько-середземноморського регіону та участь італійської інтелігенції (архітекторів, вчителів, артистів, музикантів тощо) в європеїзації українських міст, поширенні надбань культури та мистецтва Заходу. Показано, що формування та діяльність італійської еміграції відбувалися в тісному зв'язку з громадсько-політичним та культурним життям на Апеннінах.

  Скачати повний текст

Розглянуто ліризм як жанрову основу оперних творів і жанрово-стильову особливості української школи оперного співу. Визначено зміст категорії "лірика" та похідних від неї понять естетики, літературознавства та музикознавства. Вивчено особливості духовної культури України, національного художнього менталітету. Розглянуто аспект втілення образів ліричної модальності в оперному мистецтві Європи й України. Виявлено взаємозв'язки між українським оперним вокалом і попередніми історичними жанровими стилями співу (візантійським культовим співом, народним інтонуванням творів лірико-епічного жанру, стилем італійського бельканто). Проаналізовано властивості вокального мистецтва видатних українських оперних співаків, зокрема, О.Мишуги, С.Крушельницької, Б.Гмирі. Установлено специфіу втілення ліричної образності. Розроблено принципові положення педагогічного методу виховання вокалістів, які базуються на артистичному та педагогічному досвіді видатних оперних співаків України та враховують специфічну лірикоцентричність національного художнього менталітету.

  Скачати повний текст

Вперше простежено культуротворчу роль митця на різних етапах розвитку в фундаментальних галузях українського мистецтва, проаналізовано його ініціативну артистичну практику. Проаналізовано доробок О.Кошиця в галузі хорових аранжувань фольклору, проведено його зіставлення з творами сучасників. Висвітлено унікальність мистецьких концепцій та техніки Кошицевих літургійних композицій, що грунтувались на принципах давнього монодійного співу й корелювали з фольклорною стилістикою. Відзначено, що творча діяльність О.Кошиця піднесла імідж української культури, зміцніла її засади.

  Скачати повний текст

Вперше в українському документознавстві обгунтовано зміст понять "музична інформація" та "музичний документ". Виділено критеріальні ознаки для класифікації музичного документу на основі виду інформації, яку він містить. Запропоновано типізацію існуючих видів музичних документів. Здійснено наукову реконструкцію музичних архівних фондів особового походження (АФОП) видатного українського радянського композитора, народного артиста України Ю.С.Мейтуса. Зазначено, що творчу спадщину Ю.С.Мейтуса вперше досліджено в документознавчому (з використанням елементів музикознавчого аналізу) та архівознавчому аспектах. Розроблено концепцію змістового, міжсуб'єктного й об'єктно-структурного напрямків дослідження АФОП. Обгрунтовано доцільність застосування технології матричного гіпертексту В.Г.Овчинникова для реалізації формату описування та класифікації музичних документів. На основі матричного гіпертексту розроблено прототип формату на базі стандарту архівного описування з використанням бібліотечного, музейного, кодикологічного описів. Обгрунтовано доцільність їх об'єднання в інтегрований формат для описування та класифікації АФОП композитора як єдиної цілісної системи. Запропоновано поглиблений рівень дослідження документів. З використанням нового інтегрованого формату створено пошукову форму для словника електронної бази даних.

  Скачати повний текст

Досліджено закономірності творчого виявлення національної характерності виконавської гри та співу, які, відповідно до підходу Л.Гумільова, є важливою якістю художнього виявлення суб'єкта, висвітлює ритмізацію психічних реакцій особливого роду, що мають римо-темпове, динаміко-агогічне вираження. Базуючись на прийнятному у музикознавстві підході до національного прояву авторської композиції, який передбачає використання фольклору, запропоновано тезу про втілення національних рис мислення на рівні "пізнання". Показано зв'язність художньо досконалого виконання та вираженості національного принципу його подання на підставі проведеного аналізу матеріалів: Скрипкового концерту Я.Сибеліуса у контексті відмінностей національних підходів В.Третьякова, Г.Шеринга, Д.Ойстраха, Б.Которовича, а також Концерту для бандонеона А.П'яццолли у виконанні В.Мурзи, М.Вайринена, Р.Карасанова, творів С.Рахманінова, Й.Мерца в уявленні їх артистами різних країн, а також виконавських підходів різних національних шкіл у поданні "Тригрошової опери" Б.Брехта - К.Вайля.

  Скачати повний текст

На підставі вивчення модифікацій образної моделі "героя-естета" в російській літературі XVIII - XX ст. визначено й охарактеризовано знакові тексти, в яких найбільш повно та послідовно представлений герой-естет. Проаналізовано різні етапи та підходи щодо теоретичного, наукового, стильового та власне літературного осмислення образу героя-естета, який найчастіше реалізується у двох основних типах - творчої особистості та денді. Вперше літературний процес досліджено у контексті концепції певного літературного героя. Простежено еволюцію образу героя-естета від пародійних реалізацій у літературі XVIII ст. ("чепурун" - рос. "щеголь") - до класичного денді XIX ст. з витонченістю персоніфікацій естетично свідомої особистості, від поета-естета, артиста "деміурга" межі XIX - XX ст. - до постмодерністської моделі, яка ще не має свого чіткого визначення.

  Скачати повний текст

Досліджено проблеми духовного та фізичного розвитку дітей старшого дошкільного віку засобами хореографії. Охарактеризовано передумови виникнення в них потреби у танцювальній діяльності та розкрито її основні компоненти (мотив, мету, дію). Визначено притерії готовності старших дошкільників до засвоєння хореографії, з використанням яких розроблено та перевірено методику виявлення розвитку фізичних даних, музично-ритмічних й артистичних здібностей дітей, а також їх інтерес до танцювальної діяльності. Запропоновано систему формування хореографічних умінь (напрями роботи, завдання, зміст) дітей віком 5 - 6-ти років та науково обгрунтовано педагогічні умови формування цих умінь у процесі спеціально організованих хореографічних занять та під час інтеграції окремих серій танцювальних рухів до змісту традиційних музичних занять та інших видів діяльності дітей старшого дошкільного віку.

  Скачати повний текст

Наведено результати експериментального дослідження ефективності розробленої програми підготовки до змагань жіночих акробатичних пар високої кваліфікації, що враховує менструальний цикл акробаток, які перебувають внизу (17 - 20 років) і відсутність менструальної функції у акробаток, що перебувають вгорі (13 - 15 років). Запропонована система підготовки у передзмагальному мезоциклі складається з чотирьох комбінованих мікроциклів, залежно від фаз менструального циклу. На підставі аналізу одержаних результатів зазначено, що показники після експерименту у контрольних групах партнерок обох амплуа не мають достовірних відмінностей у порівнянні з результатами до експерименту. В експериментальних групах партнерок обох амплуа після впровадження наведеної методики виявлено достовірне поліпшення показників загальної та спеціальної фізичної підготовки (рівня значущості 95 % та 99 %), координаційних здібностей, функціональних показників організму спортсменок. Результати змагань (середня оцінка за техніку й артистизм виконання, сума багатоборства) після експерименту в спортсменок експериментальної групи значною мірою покращалася у порівнянні з даними контрольної групи. Проведено порівняльний аналіз контрольних і експериментальних груп та показано доцільність використання запропонованої методики.

  Скачати повний текст

Досліджено життя і творчість видатного диригента, народного артиста СРСР Я. Вощака (1921 - 1989) у контексті розвитку диригентської культури другої половини XX ст. Охарактеризовано основні етапи його творчої діяльності (український, 1940 - 1965 рр., воронезько-казанський, 1967 - 1972 рр., мінський, 1972 - 1989). Розглянуто процес творчого становлення митця у контексті розвитку оперно-симфонічного мистецтва Львова передвоєнної доби та часів Другої світової війни. Досліджено диригентські першопрочитання Я. Вощаком музично-театральних творів Ю. Мейтуса, А. Кос-Анатольського, В. Кирейка, К. Молчанова, С. Кортеса, Д. Смольського, З. Ісмагілова, Н. Жиганова, симфонічної чечено-інгушської та дагестанської музики. Розкрито специфіку першопрочитань диригентом творів світової класики. Розглянуто особливості поєднання професійних традицій та інноваційного пошуку у творчій діяльності Я. Вощака. Визначено естетико-стильові пріоритети й іманентні стильові риси творчості митця. Доведено, що маестро представляє пізньоромантичний тип диригента, діонісійський музично-виконавський архетип.

  Скачати повний текст

Запропоновано структуру майстерності музиканта-інструменталіста. Розглянуто аспект психологічного обумовлення майстерності. Значну увагу приділено емоційно-мотиваційним факторам. Обгрунтовано не тільки негативний, але й позитивний вплив хвилювання на музично-виконавську майстерність. У контексті суперечливості поглядів музикознавців та психологів стосовно значення темпераменту у формуванні художньої майстерності музиканта-інструменталіста опрацьовано характеристики типів темпераменту виконання і визначено сильні та слабкі сторони. Зазначено, що знання цих характеристик дозволяє розробити індивідуальний стиль артиста.

  Скачати повний текст

Проаналізовано психологічні особливості художньої діяльності артистів цирку в зарубіжній і вітчизняній психології. Висвітлено морфологічі, праксіологічні, аксіологічні та онтологічі характеристики, що обумовлюють особливості художньої діяльності артистів цирку. Визначено структуру творчого потенціалу артистів цирку як суб'єктів художньої діяльності.

  Скачати повний текст

На підставі комплексного аналізу літературних джерел, архівних документів, теле-, кіно- та відеоматеріалів розглянуто режисерську діяльність народного артиста України В.М.Скляренка, учня Л.Курбаса, вихованця режисерського штабу "Березоля", творчість якого протягом півстоліття сприяла оновленню естетики та художньої палітри національного драматичного та музичного театру, насамперед розвитку оперних колективів Львова, Харкова та Києва. Досліджено режисерські пошуки та здобутки митця, розглянуто становлення режисури як складову української театральної культури 1920 - 1970-х рр., специфічні особливості національного оперно-режисерського мистецтва, лідером якого був В.М.Скляренко, втілюючи в опері ідеї та принципи Л.Курбаса. Значну увагу приділено аспектам творчої діяльності В.М.Скляренка в Національній опері України та Київському національному драматичному театрі ім.І.Франка у контексті історії української театральної культури зазначеного періоду, що сприяли багатоаспектному розвиткові інноваційних тенденцій у драмі, опері й опереті, формуванню національних традицій у режисурі й акторській творчості, цілісного зв'язку складових синтетичної музично-специфічної дії на засадах яскравої театральності та створення нової, насиченої експресією і драматизмом сценічно-пластичної мови. На підставі мистецтвознавчого компаративістського аналізу вистав доведено, що найвизначнішим мистецьким досягненням В.М.Скляренка були здійснені на київській сцені постановки опер М.Лисенка "Тарас Бульба", "Наталка Полтавка", "Різдвяна ніч" та "Енеїда", К.Данькевича "Назар Стодоля", Г.Майбороди "Милана" і "Тарас Шевченко", С.Прокоф'єва "Війна і мир", Р.Вагнера "Лоенгрін". Досліджено режисерсько-постановчі та режисерсько-педагогічні принципи роботи В.М.Скляренка з акторами, диригентами, сценографами, драматургами та композиторами, а також методи втілення сучасних і класичних творів.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне дослідження рекламно-довідкової преси Східної України 1809 - 1917 рр. Виділено й охарактеризовано її основні тематичні групи, зокрема, довідкові (універсальні) видання, а також торгово-промислові, комерційні, біржові, сільськогосподарські, квартирні, шлюбні, театрально-артистичні та книжкові, рекламні, медичні, курортні). Досліджено жанрові модифікації реклами на шпальтах спеціалізованої преси (від каталогу, прейскуранта, рубричної реклами до реклами-історії, консультації фахівця, реклами-звернення, реклами-вірша). Розроблено алфавітний покажчик рекламно-довідкової преси (всього 207 видань), додаткові покажчики, схеми та діаграми, які характеризують розвиток даної спеціалізованої преси.

  Скачати повний текст