Досліджено взаємозв'язок логіки та теології. Виявлено межу та значення застосування методів логіки у разі проведення аналізу теологічної проблематики. Досліджено особливості логічного аналізу класичних аргументів божественного існування (онтологічного, космологічного та теологічного) у межах традиційної та сучасної логік. Запропоновано два підходи до оцінки логіки як методу, який використовується для здійснення аналізу теологічних проблем. Один підхід виявляє домінуюче значення теології над логікою, де теологічні питання знаходяться у межах авторитету релігійних догм. Другий підхід відводить домінуючу роль логіці. У його межах виокремлено два напрямки, один з яких розкриває здатність логіки заперечити положення теології, логічний метод аналізу в межах цього напрямку постає як розкриття суперечностей теологічних проблем, другий напрямок розкриває можливість логіки підтвердити висновки теології. У межах цього напрямку методи логіки розглядаються як такі, що здатні довести істинність положень теології.

  Скачати повний текст

Проведено релігієзнавчий аналіз творів сучасних православних теологів у межах православного богослов'я, яке за власною парадигмальною характеристикою - неопатристика, визначено основні течії: неопатристичний об'єктивний ідеалізм, неопатристичний екзистенціалізм і неопатристична синтетична теологія. Встановлено, що для побудови теорій богопізнання теологи неопатристики використовують чотири види теорій богопізнання: інтуїтивізм, містичний емпіризм, екзистенціалізм і герменевтику, які виникають внаслідок переосмислення вчень грецької патристики засобами сучасної філософії. Досліджено, що прихильники неопатристичного інтелектуального інтуїтивізму виводять теорії богознання з безпосереднім спогляданням природним розумом дій Бога, речники містичного інтуїтивізму способом богознання вважають екстатичне споглядання Бога обоженним розумом людини. Викладено основний критерій сучасних представників містичного емпіризму в побудові теологічних концепцій на основі містичного досвіду. Зазначено, що православний екзистенціалізм розвивається здебільшого як творче переосмислення патристичної персоналістичної містики засобами сучасного екзистенціалізму. Висвітлено джерело інтерпретації трьох одкровень Бога - природного, біблійного та містичного в неопатристичній герменевтиці. Досліджено теорії теогносії, які розвиваються представниками української неопатристики.

  Скачати повний текст

Акцентовано увагу на актуалізації архетипів води, землі, вогню та повітря в творах Фленнері О'Коннор. Серед архетипів води вивчено "комплекс Харона" (сугестію фігури міфологічного перевізника душ), "комплекс Офелії" (акт добровільного втоплення невинної жертви), архаїку струмка вічної молодості, мотив крові. Виявлено художні імплікації архетипу землі, досліджено "комплекс Іони" (черево, проковтування, поїдання їжі), образ труни, архетипи дому, матері, сходів, гроту, печери (природної могили), архаїку скелі, павича, ока (слабкозорість, сліпоту, самозасліплення). Наведено трактування архетипу вогню в художній прозі авторки (пожежі, мотиву шалу, гніву, насильства), здійснено колористичний дискурс (опозиція "світло - темрява"). Серед архетипів повітря проаналізовано образ дерева (вертикальна вісь) і неба. Творчість Фленнері О'Коннер розглянуто і в аспекті "літературної теології", яка інтегрує, парадоксально синтезує в собі відомі тенденції католицтва (релігійний еволюціонізм Тейяра де Шардена) та протестантизму. О'Коннорівські імплікації феномену віри охарактеризовано зважаючи на теології К.Барта (віру як незнання, напружене очікування, ствердження та заперечення) та неопротестантизм П.Тілліха та братів Нібурів (одкровення, епіфанію). Здійснено інтерпретацію символічних імен персонажів.

  Скачати повний текст

У дисертації досліджується взаємна кореляція проблеми "початку" і "кінця" філософії історії як системи. Зазначається, що "початок" філософії є результатом саморефлективної систематизації філософської і історичної свідомості до рівня поняття "історія" як телеологічного, гомогенного, інтелігібельного в своїй раціональності процесу. Виділені перехідні форми становлення філософії історії: "передфілософія історії"; християнська теологія історії, або "протофілософія історії"; етап системного оформлення і його завершення в класичній філософії історії Гегеля. Висувається гіпотеза про "кінець" філософії історії як її структурно-епістемологічну диференціацію: одночасно "розчинення" філософії історії в єдиному для соціогуманітарних дисциплін епістемологічному просторі історії, покликаному визначати, що і як ми можемо знати про історію, та її розпад на окремі "розділи" досліджень. Обгрунтовується положення про відповідність "кінцю" філософії історії на теоретичному рівні історичного пізнання зміни парадигми "всесвітньої історії" парадигмою "загальної історії" на його емпіричному рівні історичної науки. "Загальна історія" не об'єднує всі історичні події, тенденції і процеси в лінійно-прогресивному ряді всесвітньої історії, а в системному аналізі історичних змін суспільства множить кількість подій і структур, а також зв'язків і відповідності між ними. Паралельно відбувається заміна великого синтезу історії людства у всесвітньому масштабі, малим, - як правило, цілісним образом людини у всьому різноманітті її виявів в конкретно-історичному середовищі.

  Скачати повний текст