Дисертація присвячена взаємодії між композитором та урбаністичним простором, адже економічні, соціальні та культурні структури міста неабияк впливають на реалізацію митця та його творчу активність. На мікрорівні ця взаємодія виявляється у тому, як через художні тексти можна дізнатись про повсякденні практики, мережу соціальних комунікацій, а також особливості просторового і звукового контексту, що оточував митця у місті; на макрорівні – репрезентує урбаністичний простір як самодостатню та складну мережу історичних, символічних значень, які визначають аудіальний досвід, адже слухання є не тільки фізіологічним актом, але й культурним конструктом.Дослідження й аналіз різноманіття звукових практик у культурному ландшафті міста є пріоритетним завданням в межах нових міждисциплінарних проєктів, таких як урбаністичне музикознавство та звукові дослідження. Задля кращого розуміння цих дослідницьких оптик, вперше в українській гуманітаристиці було окреслено історіографію, основне коло питань, джерел та методів, якими користуються урбаністичні музикознавці та звукові дослідники.Розуміння звуку значно поглиблюється в контексті розгляду чуттєвої культури, тож на основі аналізу різноманітних джерел, були виокремлені спільні для сенсуальних досліджень теми: критика візіоцентризму3західноєвропейської культури; критика «ієрархізації» чуттів; критика дуалістичної теорії Рене Декарта. Окреслено декілька пунктів, що є точками наближення між музикознавством та сенсуальними студіями, а саме: тіло композитора (як чуттєві модуси композитора втілюються у музиці), тіло виконавця (як через тіло виконавця музика стає чутною), тіло слухача (як тілесний та культурний досвід впливає на сприйняття музики), тіло музичного тексту (як музичний текст «свідчить» про тілесні практики композитора та/або епохи в цілому).Розкрито можливості мультисенсорного підходу в гуманітарних дослідженнях. Виходячи з цієї перспективи мистецький твір інтерпретується як матриця чуттєвого, тілесного досвіду його автора. Доцільність такої ідеї яскраво ілюструється на прикладі теоретичної роботи Жоржа Кастнера («Голоси Парижа»), а також творчих біографій Оноре де Бальзака та Шарля Бодлера.Фланування – чуттєве та культурне освоєння міста під час прогулянки, – було не тільки популярною повсякденною практикою 1840-50-х років, яка безпосередньо відбилась на творчості вищезгаданих паризьких митців, але й індикатором стрімких змін урбаністичного простору. З огляду на важливість фланування у творенні культурного простору Парижа було запропоновано оновлене тлумачення цього феномена.Галаслива реклама вуличних продавців та розносників газет, вистави еквілібристів просто неба, бали-маскаради, концерти, а також популярні опери, мотиви яких переспівувались вуличними музикантами – усі ці компоненти не тільки розкривали різноманіття аудіальних практик Парижа, але й слугували полем активного слухового досвіду митців. Композитори (Ф. Шопен, Ф. Ліст, Дж. Верді, Р. Вагнер, Г. Берліоз, М. Глінка), які проживали у Парижі, або неодноразово відвідували його – формували звукові маркери епохи романтизму та кидали виклик звичним формам сприйняття музичного твору, тож актуальність нашого дослідження полягає4у розкритті особливостей звукового ландшафту Парижа 1840-1850-х років та висвітленні ролі творчого внеску М. Глінки у строкату картину аудіальної реальності міста. Задля реалізації цієї мети було окреслено хронологію паризьких концертів, у яких виконувались твори М. Глінки, а також мережу культурних взаємодій композитора з виконавцями, критиками, видавцями та власниками концертних залів. Це дозволило ширше охопити контекстний зміст повсякденних комунікаційних практик.Аналіз критичних відгуків та згадок у музичних медіа дозволив диференціювати особливості рецепції творчості М. Глінки у Парижі, а саме: наголошення на національній специфіці таланту російського композитора в поєднанні з європейськими традиціями музичної культури.Запропоновано новий шлях в інтерпретації мемуарно-епістолярних джерел М. Глінки з точки зору просторової оптики. Екстраполяція методу ментального картографування на творчу біографію композитора дозволяє розшифрувати міру наближення або віддалення його життєвого світу щодо локацій, пов'язаних з музичною (або ширше, культурною) інфраструктурою міста; розкрити потенціал для реалізації артиста у міському контексті; змоделювати сліди соціальних перетинів між різними учасниками культурної комунікації всередині урбаністичного простору, etc.Просторова історія композитора розповідає про його досвід проживання у місті, а також про емоції та метафори, що втілюються у його творчості. Тому занурення у просторовий та звуковий контекст розкриває невидимі лінії присутності «тут і тепер», коли не існує хронологій та періодизацій, але існує синхронність співіснування чуттів, ідей та думок.Ключові слова: місто, метафора, чуттєва культура, культурні практики, урбаністичне музикознавство, звукові дослідження, звуковий ландшафт, ментальна мапа.^UThe thesis is dedicated to the interaction between a composer and urban space, since economical, social, and cultural structures of a city influence realization of the artist and his creative activity. At a micro-level this interaction is manifested in how through literary text one can find out about everyday practices, social communications network as well as peculiarities of space and sound context that surrounded an artist in a city; at a macro-level it represents urban space as a self-sufficient and complicated network of historical, symbolic meanings that define the auditory experience, since listening is not only a physiological act but also a cultural construct.Research and analysis of sound practices in the city cultural landscape is a priority task within the framework of new interdisciplinary projects, such as urban musicology and sound studies. For a better understanding of these research optics, it was for the first time in the Ukrainian humanities that historiography was outlined along with the main circle of issues, sources, and methods that are used by urban musicologists and sound researchers.Understanding of sound considerably deepens in the conteхt of consideration of sensory culture, so based on the analysis of different sources, common topics for this direction were distinguished: criticizing ocularocentricity of the Western culture; criticizing “hierarchization” of senses; criticizing of dualism theory of Rene Descartes. Several items were outlined which are points of approximation between musicology and sensory studies, namely: the performer's body (how through the performer's body music becomes audible), the listener's body (how6bodily experience affects music perception), the composer's body (how the composer's sensory modes materialize in music), the body of a musical text.Possibilities of a multisensory approach in humanities were revealed. Coming out of this perspective, an artwork is interpreted as a matrix of sensory, bodily experience of its author. The expediency of such an idea is vividly illustrated in the context of a Georges Kastner's theoretical work “Les voix de Paris” as well as creative biographies of Honore de Balzac and Charles Baudelaire.Flânerie is a sensory and cultural exploration of a city during a walk, – not only was a popular everyday practice of 1840-50s, which directly reflected on the aforementioned Parisian artists' works but also is an indicator of fast changes of urban space. Considering the importance of flânerie in creating cultural space of Paris, a new notion for this phenomenon was suggested.Noisy advertising of street vendors, acrobat performances, masquerade balls, concerts as well as popular operas, themes of which are sung by street musicians – all these components not only revealed the diversity of sound practices of Paris but also served as a field of active auditory experience of the artists. Composers (F. Chopin, F. Liszt, G. Verdi, R. Wagner, H. Berlioz, M. Glinka), who stayed in Paris or frequently visited it – formed sound markers of the Romanticism era and challenged conventional forms of music piece perception. Thus, the relevance of our research lies in revealing the peculiarities of the soundscape of Paris in the 1840-1850s and covering the role of the artistic contribution of M. Glinka into the diverse picture of urban auditory reality. To reach this goal, Parisian concert chronology was outlined, where M. Glinka's pieces were performed as well as a network of cultural interactions of the composer with the performers, critics, publishers etc. It allowed covering wider the contextual substance of everyday communication practices.Analysis of critical comments in music periodicals allowed to differentiate peculiarities of M. Glinka's art reception in Paris, among them national specificity of his works in connection with the European traditions of the music culture.7The suggested new way of reading M. Glinka's verbal texts from spatial optics. Extrapolating the mental mapping method to the composer biography allows deciphering the degree of approximation or alienation of his lifeworld concerning the locations, connected with music (or wider, cultural) city infrastructure; unlock the potential for an artist realization within urban context; model traces of social interactions between different participants of cultural communication, etc.The composer's spatial story tells us about his experience living in city, as well as emotions and metaphors which are incarnated in his art. That is why, immersion into space and sound reveals invisible presense lines “here and now”, when there is no chronologies and periodisations, but coexistense of feelings, ideas, and thoughts.Keywords: city, metaphor, sensory culture, cultural practices, urban musicology, sound studies, soundscape, mental map.

Дисертацію присвячено формулюванню основних рис співацько-виконавського стилю Й. Кауфманна з точки зору феноменологічного підходу. Актуальність теми полягає також у розробці в межах інтерпретології концепції феномену особистості. Наукова проблематика пропонованого дослідження зумовлена відсутністю наукового опису творчості Й. Кауфманна як найяскравішого представника сучасного вокального виконавства. Співак перебуває на злеті своєї кар'єри і в його доробку – оперні ролі та камерні програми з творів майже всієї світової класики, співпраця з видатними виконавцями, режисерами, диригентами. Другий аспект актуальності теми полягає в дослідженні процесу формування виконавського (зокрема, співацько-виконавського) стилю. Методологія дослідження базується на теоретичному обґрунтуванні аналізу виконавського стилю через позиції феноменології творчості (дослідження Е. Гуссерля, О. Лосєва, М. Аркадьєва, Г. Ципіна, Т. Іваннікова). Застосування системного підходу обумовило залучення теорії виконавського стилю (дослідження І. Єргієва, О. Катрич, В. Медушевського, В. Москаленка, Ю. Ніколаєвської, О. Стахевича, І. Сухленко, Л. Шаповалової) у ракурсі специфіки вокальної творчості на сучасному етапі. Матеріалом дослідження є аудіо-, відеозаписи опер за участі Й. Кауфманна: «Осудження Фауста» Г. Берліоза, «Фіделіо» Л.ван Бетховена, «Кармен» Ж. Бізе, «Лоенгрін», «Валькірія», «Зігфрід», «Парсифаль» Р. Вагнера, «Травіата», «Трубадур», «Аїда», «Дон Карлос», «Сила долі», «Отелло» Дж. Верді, «Фаyст» Ш. Гyно, «Андре Шеньє» У. Джордано, «Так діють всі» В.А. Моцарта, «Ніна» Дж. Паізіелло, «Богема», «Тоска», «Дівчина з Заходу» Дж. Пуччіни, «Фьоррабрас» Ф. Шуберта; окремі арії з опер Дж. Пуччіні, Г. Доніцетті, Дж. Верді, Р. Вагнера, У. Джордано та ін. (концертні виконання, сольні альбоми), оперет (Й. Штраус), CD-записи «Зимового шляху», «Прекрасної мірошниці» Ф. Шуберта, «Арії веризмy», Arias from Mozart, Schubert, Beethoven and Wagner (2009); лідерабенди з пісень Ф. Шyберта, Г. Малера, Р. Штраyса, Г. Вольфа; також залучені аудіозаписи окремих партій та арій у виконанні Л. Браунлі, П. Бечади, Ван Чуаньює, Ші Іте. Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що у дисертації вперше досліджується співацько-виконавський стиль з точки зору феноменологічного підходу; сформульовано аспекти дослідження феноменології особистості через позиції інтерпретології; запропоновано періодизацію творчої біографії Й. Кауфманна; проаналізовано основні приклади виконавських версій Й. Кауфманна; сформовано стильову систему як єднання стабільних та мобільних рис виразності та метасистему співацько-виконавського стилю Й. Кауфманна. В результаті представлено його творчість як феномен музичного мистецтва межі ХХ-ХХІ століть; з точки зору виконавського аналізу та порівняльної інтерпретології запропоновані описи виконавських версій Й. Кауфманна, Л. Браунлі, Ші Іте, П. Бечади, Ван Чуаньює.^UThe research methodology is based on the theoretical substantiation of theanalysis of the performing style through the positions of the phenomenology ofcreativity (research by E. Husserl, O. Losev, M. Arkadyev, G. Tsypin, andT. Ivannikov). The application of a systematic approach led to the involvement ofthe theory of the performing style (research by I. Yergiyev, O. Katrych,V. Medushevsky, V. Moskalenko, Y. Nikolayevska, O. Stakhevych, I. Sukhlenko,and L. Shapovalova) in the perspective of the specifics of vocal creativity at thepresent stage.The material of the research is audio and video recordings of operas with theparticipation of J. Kaufmann: «Condemnation of Faust» by G. Berlioz, «Fidelio»9by L. van Beethoven, «Carmen» by J. Bizet, «Lohengrin», «Valkyrie»,«Siegfried», «Parsifal» by R. Wagner, «La Traviata», «Troubadour», «Aida»,«Don Carlos», «The Force of Fate», «Othello» by G. Verdi, «Faust» by S. Gino,«Andre Chenier» by U. Giordano, «This is How Everyone Works» byV. A. Mozart, «Nina» by G. Paisiello, «Bohemia», «Longing», «Girl from theWest» by G. Puccini, «Fiorabras» by F. Schubert; separate arias from operas byG. Puccini, G. Donizetti, G. Verdi, R. Wagner, U. Giordano, and others (concertperformances, solo albums), operettas (J. Strauss), CDs of «Winter Road», «TheMiller's Beautiful Wife» by F. Schubert, «Arias of Verism», Arias from Mozart,Schubert, Beethoven and Wagner (2009); Liederabends from songs by F. Schubert,G. Mahler, R. Strauss, G. Wolf; also involved audio recordings of individual partsand arias performed by L. Brownlee, P. Bechadi, Wang Chuanyue, and Shi Ite.The scientific novelty of the obtained results is that in the dissertation forthe first time the singing-performing style is investigated from the point of view ofthe phenomenological approach; we have formulated aspects of the study of thephenomenology of personality through the positions of interpretology; theperiodization of J. Kaufmann's creative biography has been offered; the mainexamples of J. Kaufmann's performance versions are analysed; we have formed astylistic system as a combination of stable and mobile features of expression and ametasystem of singing and performing style of J. Kaufmann. As a result, hiscreative work is presented as a phenomenon of musical art at the turn of the 20th21st centuries; from the point of view of the performance analysis and comparativeinterpretology, the descriptions of the performance versions by J. Kaufmann,L. Brownley, Shi Ite, P. Bechada, and Van Chuanyue have been proposed.