Розроблено концептуальні засади застосування положень синергетики у порівняльно-правовому пізнанні. Розглянуто питання стосовно предметного поля порівняльного правознавства, що у аспекті ідей синергетики може бути розвинуто з урахуванням конструктивної ролі випадковості та нового виду закономірності - закономірності еволюції та саморганізації правових систем. Запропоновано синергетичну концепцію такої системи, яка, зокрема, містить положення: правова система є комплексом порядків, що самоорганізуються, перебувають у погодженій взаємодії під впливом внутрішньосистемного детермінанта - правосвідомості, що уможливлює когерентність самоорганізаційних процесів і "алгоритм" саморуху правової системи в цілому. Саморозвиток правової системи зумовлює "оновлення" у вигляді зміни подвійного порядку, зміну станів, що дозволяє системі еволюціонувати у рамках "основного каналу еволюції", зумовленого типом права, а також зміну типової якості системи, спричинену неможливістю правової системи розвиватися у межах колишнього типу права у зв'язку з нагромадженням контрастних відмінностей правової системи, що зумовлює функціонування особливого стану правової системи - "перехідного типу".

  Скачати повний текст

Проведено теоретичну реконструкцію та презентацію таких концептів, як нелінійність, нестійкість, нерівноважність, нестабільність, відкритість, складність. Досліджено евристичний потенціал синергетичних концептів у мережевому, соціально-економічному, освітньому контекстах. Визначено складнісний нелінійний характер мереж як об'єктів сучасного наукового пізнання, доведено обмеженість системного та переваги синергетичного підходів до пізнання мереж. Визначено у соціально-економічному середовищі можливі атрактори - інноваційно-підприємницький і кримінально-тіньовий, проаналізовано середовищетвірну роль держави. Конституйовано освіту як середовище особистісного самовибудовування, проаналізовано трансформації в основі як перехід до нелінійного складнісного мислення, здійснення практики свободи.

  Скачати повний текст

Розглянуто методологічні можливості синергетичної парадигми в поглибленні предметного поля соціального пізнання. Ідеї та принципи синергетики, нового міждисциплінарного наукового напрямку, представлено в їх історичному та загальнотеоретичному аспектах. Запропоновано новий панорамний підхід щодо вивчення соціосинергетичних інтерпретацій, існуюючих у вітчизняних, російських і західних дослідженнях. Здійснено реконструкцію самоорганізаційної динаміки в соціальному середовищі, на базі якої уточнено зміст ігрових явищ, міфологічних соціальних спільностей на підставі опису проявів соціосамоорганізаційної тектоніки та дії самоорганізаційних механізмів соціальної зміни. Розглянуто основні теоретичні ідеї І.Пригожина та визначено їх ефективність для сучасного гуманітарного пізнання. З'ясовано роль синергетики як загальнонаукової програми. Проаналізовано соціосинергетичні параметри комунікативного середовища сучасної науки. Відзначено, що необхідність формування нової методології дослідження суспільства в синергетичному контексті обумовлює недостатня ефективність традиційних підходів (зокрема, формаційного) щодо визначення адекватних причин переходу на якісно інший рівень соціуму за умов нестабільного існування. Доведено, що використання соціосинергетичної методології у дослідженні соціуму дозволяє визначити нові соціальні стратегії та орієнтири суспільного розвитку.

  Скачати повний текст