Обгрунтовано доцільність використання гострих фармакологічних тестів (ГФТ) з еналаприла малеату (ЕМ) та метопрололом (МТ) з метою прогнозування змін вегетативної регуляції (ВР) під впливом терапії, яка передбачає використання цих препаратів. Відзначено, що встановлені під час ГФТ реакції показників варіабельності серцевого ритму (ВСР) на терапію з використанням ЕМ і МТ, що проявляються у їх підвищенні чи зниженні, зберігаються за умов тривалої терапії цими препаратами. Виявлено, що більш ранній і виражений позитивний клінічний ефект терапії хронічної серцевої недостатності (ХСН) за допомогою ЕМ і МТ спостерігається серед більш молодих пацієнтів, у першу чергу жіночої статі, що супроводжується більш швидким покращенням серед них стану ВР. Уперше показано, що результати терапії ХСН з використанням ЕМ і МТ є кращими у пацієнтів з більш високою початковою загальною потужністю спектру ВСР (TP ВСР) та позитивними змінами потужності показників ВСР у реакції на ГМТ з цими препаратами та можуть бути прогнозованими за їх результатами, за цього реакція TP ВСР є більш значущою у прогнозуванні ефективності лікування ХСН II - III функціональних класів (ФК), ніж початковий ФК ХСН. Уперше встановлено критерії, які до початку лікування дозволяють прогнозувати напрямок змін якості життя пацієнтів під впливом ЕМ і МТ за амбулаторних умов. Доведено існування взаємозв'язків між показниками ВСР та виживанням хворих з ХСН. Установлено, що статистично достовірно кращий прогноз виживання протягом трьох років спостереження виявляється серед пацієнтів з підвищенням TP ВСР у ГФТ з ЕМ та/або з МТ чи протягом терапії з застосуванням цих препаратів.

  Скачати повний текст

Виявлено, що покращання асоційованої зі станом здоров'я якості життя та дистанції 6-хвилинної ходьби відбувається повільніше у хворих похилого віку. Наявність фібриляції передсердь не перешкоджає досягненню цільових доз метопрололу, а динаміка клініко-функціональних показників у пацієнтів з фібриляцією передсердь достовірно не відрізнялася від такої у пацієнтів зі збереженим синусовим ритмом. Ефективність метопрололу і бісопрололу не залежить від етіології хронічної серцевої недостатності (ішемічної та неішемічної).

  Скачати повний текст

Вивчено клінічну ефективність і переносимість блокаторів кальцієвих каналів дилтіазему та ніфедипіну у комплексній терапії хворих на ідіопатичну легеневу гіпертензію (ІЛГ) та вроджені вади серця (ВВС) у фазі синдрому Ейзенменгера (СЕ) з різним ступенем тяжкості серцевої недостатності (СН) за умов довготривалого спостереження. Обгрунтовано доцільність використання у лікуванні цих хворих дилтіазему та ніфедипіну на підставі оцінки їх впливу на патогенетичні ланки легеневої гіпертензії (ЛГ) та серцевої недостатності (СН) - зміни стану NO-системи, процесів пероксидації ліпідів, жирнокислотного (ЖК) складу ліпідів, стану антиоксидантної системи крові. Установлено, що в еритроцитах і тромбоцитах крові хворих на ІЛГ з вираженою СН відбуваються зміни стану NO-системи, що можуть свідчити про гальмування синтезу NO з вазодилататорними властивостями. Виявлено, що за умов довготривалого, протягом 6-ти місяців, лікування цих хворих з включенням блокаторів кальцієвих каналів у еритроцитах та тромбоцитах підвищується початкова знижена активність конститутивної NO-синтетази та пул нітрит-аніону в еритроцитах, що може свідчити про нормалізацію синтезу NO з вазодилататорними властивостями. З'ясовано, що у хворих на судинну ЛГ з різним ступенем СН активуються процеси ліпідної пероксидації, знижується активність антиоксидантної системи, відбуваються суттєві зміни у ЖК складі ліпідів еритроцитів та плазми крові, які проявляються збільшенням умісту насичених і зменшенням ненасичених жирних кислот. Відзначено, що вираженість цих змін у хворих на ІЛГ та СЕ є однаковою і збільшується зі зростанням важкості СН за критеріями NYHA. Зазначено, що на тлі лікування блокаторами кальцієвих каналів у хворих на ІЛГ та ВВС у фазі СЕ відбувається однаково виражена позитивна динаміка показників пероксидації ліпідів, антиоксидантної системи та ЖК складу ліпідів плазми й еритроцитів.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Проведені дослідження, присвячені вивченню внутрішньосерцевої гемодинаміки, рівню коронарного резерва та толерантності до фізичного навантаження у хворих з гострим інфарктом міокарда (ГІМ) після тромболітичної та антиагрегантної терапії. Встановлено, що стрептокіназа та аспірин незалежно один від одного прискорюють відновлення систолічної функції лівого шлуночка, а їх поєднане застосування сприяє зменшенню проявів ішемії як в ранньому періоді захворювання, так і впродовж 6 місяців спостереження. Дане лікування дозволяє безпечно проводити прискорену програму фізичної реабілітації хворих з ГІМ.

  Скачати повний текст

Наведено результати вивчення гемодинамічних та імунологічних аспектів діастолічної серцевої недостатності (СН) у 209-ти хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) II стадії з помірною артеріальною гіпертензією (АГ), 48-ми хворих на ГХ III стадії з постінфарктним кардіосклерозом, 40-ка хворих на саркоїзод і 40 - на системну склеродермію з діастолічним варіантом серцевої недостатності (СН) II функціонального класу (ФК). Установлено кардіогемодинамічні та імунозапальні фактори, які визначають наявність, ступінь вираженості та прогресування структурно-геометричного ремоделювання та діастолічної дисфункції лівого шлуночка (ЛШ) серця, а також фактори, які мають прогностичне значення для оцінювання ефективності лікування. Визначено загальні детермінанти ремоделювання серця та порушення імунного статусу, характерні для хворих всіх нозологій, що вивчалися. Виявлено нозологічні особливості ремоделювання серця та впливу імунних факторів на формування діастолічної дисфункції ЛШ на ранній стадії СН. Установлено особливості структурно-геометричного ремоделювання ЛШ серця за умов прогресування його діастолічної дисфункції. Запропоновано патогенетично обгрунтовані диференційовані підходи до лікування хворих з діастолічним варіантом СН, зокрема, доведено доцільність використання інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (ІАПФ) у лікуванні хворих з діастолічним варіантом СН. Доведено доцільність використання ІАПФ для лікування хворих на саркоїдоз і системну склеродермію, а також більшу ефективність лікування хворих на ГХ з використанням ІАПФ і антагоністів рецепторів II типу у порівнянні з монотерапією з застосуванням ІАПФ.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено проблему оптимізації лікування хворих на Q-інфаркт міокарда (Q - ІМ) з гострою серцевою недостатністю (ГСН) на підставі вивчення функціонального стану судинного ендотелію, тромбоцитів, внутрішньосерцевої гемодинаміки. Установлено зміни функціонального стану судинного ендотелію за вмістом ендотеліну-1 (ЕТ-1) і серотоніну у плазмі крові, агрегації тромбоцитів і кардіогемодинаміки, їх взаємозв'язок у хворих на Q-ІМ з ГСН. Установлено, що використання інгібітору АПФ квінаприлу на ранніх етапах лікування таких хворих є безпечним, покращує клінічний перебіг захворювання, сприяє більш повільному та стійкому зниженню артеріального тиску, суттєвому зменшенню вмісту ЕТ-1 у плазмі крові, регресу гіпертрофії міокарда лівого шлуночка через 6 місяців. Доведено, що використання комбінованої антитромбоцитарної терапії аспірином і клопідогрелем у хворих на ГСН у разі Q-ІМ забезпечує більш сприятливий клінічний перебіг захворювання, адекватну корекцію показників адреналініндукованої агрегації тромбоцитів протягом гострого періоду захворювання, більш виражене зменшення рівня ЕТ-1.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження діастолічної функції лівого шлуночка (ЛШ) та перебігу серцевої недостатності (СН) із збереженою систолічною функцією міокарда у хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) з метою підвищення ефективності лікування. Детально проаналізовано стан внутрішньосерцевої гемодинаміки та діастолічної функції ЛШ у пацієнтів з зазначеними патологіями. На підставі одержаних даних встановлено залежність між ступенем тяжкості декомпенсації, геометричним ремоделюванням і діастолічною дисфункцією ЛШ, яка проявляється у вигляді зміни типів геометричного ремоделювання (від концентричної до ексцентричної гіпертрофії) і діастолічної дисфункції ЛШ (від гіпертрофічного через псевдонормальний до рестриктивного) та супроводжується зростанням функціонального класу (ФК) СН. Досліджено рівень Ал у плазмі крові та встановлено, що вміст даного гормону у хворих на ГХ і діастолічну серцеву недостатність (ДСН) вірогідно збільшується із зростанням ФК, корелює з масою міокарда ЛШ і параметрами спектра трансмітрального діагностичного потоку. Наведено порівняльну оцінку ефективності комплексу еналаприл + метопролол та еналаприл + метопролол + спіронолактон і встановлено перевагу останнього у лікуванні хворих на ГХ з безсимпотомною діастолічною дисфункцією міокарда ЛШ за II типом, а також ГХ і СН зі збереженою систолічною функцією ЛШ.

  Скачати повний текст

Експериментально обгрунтовано доцільність комбінованого застосування ліпосомальної форми кверцетину - ліпофлавону у комбінації з ацелізином для лікування хворих з хронічною серцевою недостатністю. З'ясовано, що кардіопротекторний ефект даних препаратів базується на їх спроможності попереджати формування розповсюдженої мембранопатії за рахунок істотного зниження інтенсивності генерації та нагромадження вільних радикалів, а також ефективної регуляції проокидантно-антиоксидантного гомеостазу у сироватці крові та міокарді. Виявлено, що протекторна активність ліпофлавону у комбінації з ацелізином реалізується шляхом відновлення співвідношення компонентів аденілнуклеотидної системи, модифікації активності ферментів енергетичного обміну, ефективної корекції метаболічного лактоацидозу та стабілізацією енергетичного гомеостазу в цілому. З'ясовано, що дані препарати дозволяють підвищити толерантність до фізичного навантаження, збільшити показники мікроциркуляції та транскапілярного обміну у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю. Доведено, що комбіноване використання ліпофлавону з ацелізином активізує захисно-компенсаторні реакції організму на етапі біотранспорту.

  Скачати повний текст

Проведено оцінювання впливу ліпосом різного складу на розвиток гіпоксичної легеневої гіпертензії та виявлення можливих механізмів їх фармакологічної дії. Дослідження виконано на щурах, у яких реєструються основні показники кардіо- та гемодинаміки у малому та великому колах кровообігу. Встановлено, що внутрішньовенне введення суспезії фосфатидилхолінових ліпосом (25 мг/кг) перед початком гіпоксичної гіпоксії частково пригнічує розвиток транзиторної, й усуває тривалу фази підвищення тиску у правому шлуночку серця. Визначено, що блокада фосфатидилхолін-специфічної фосфоліпази С за допомогою D609 (5 мг/кг) практично повністю пригнічує розвиток гемодинамічних порушень в малому колі кровообігу у разі гіпоксії, яка вказує на її ключову роль у виникненні та перебігу гіпоксичної легеневої гіпертензії. Одержано дані, які свідчать про можливість використання фосфатидилхолінових ліпосом для фармакологічної корекції гіпоксичної легеневої гіпертензії.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему оптимізації й удосконалення діагностики та лікування хронічної серцевої недостатності (ХСН) у пацієнтів похилого та старечого віку з урахуванням коморбідного за результатами вивчення стану ендотеліальної функції (ЕТ-1, нітратів, нітритів, S-нітрозотіолу), інтенсивності вільнорадикального окиснення (ВРО), толерантності до фізичного навантаження, якості життя та призначення патогенетичних ефектів ангіотензивних рецепторів (АРАII) кандерсартана на зазначені показники. Установлено зростання рівня ЕТ-1, яке мало позитивну кореляцію зі збільшенням тяжкості ФК ХС, збільшенням віку, наявністю стенокардії, гіпертонічної хвороби (ГХ) та цукрового діабету (ЦД). Виявлено зниження формування депо NO - S-нітрозотіолу, нітратів, нітритів. Визначено негативну кореляцію метаболітів NO з віком і позитивну з ФК ХСН, наявністю ГХ і ЦД. Виявлено вікову депресію інтенсивності вільнорадикальних процесів. Порівняно результати лікування хворих кандесартаном і лізиноприлом, виявлено найбільш значне вірогідне збільшення рівней метаболітів NO та нормалізацію інтенсивності ВРО особливо у пацієнтів з III ФК ХСН і старших 75-ти років.

  Скачати повний текст

За результатами обстеження 146-ти хворих встановлено, що застосування курсу нормобаричної гіпоксітерапії забезпечує загальне клінічне покращання стану хворих. Доведено, що гіпоксична адаптація значною мірою позитивно впливає на центральну та периферичну гемодинаміку, зокрема, покращує показники ауторегуляції периферичного кровообігу, підвищує фракцію викиду серця, нормалізує показники ліпідного обміну, зменшує прояви вегетативного дисбалансу, забезпечує зменшення кількості епізодів добових порушень ритму. Підкреслено, що включення в комплекс відновного лікування "сухих" вуглекислих ванн позитивно впливає на стан хворих, зниження артеріального тиску, частоти серцевих скорочень і зменшення периферичного опору судин, активізує нормалізацію вегетативної регуляції за рахунок підвищення тонусу парасимпатичного відділу. Внаслідок застосування "сухих" вуглекислих ванн спостерігається нормалізація показників ліпідного обміну, а сумісне використання нормобаричної гіпоксітерапії та "сухих" вуглекислих ванн забезпечує потенціюючу позитивну дію цих процедур.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано доцільність застосування протизапального препарату "Фенспірид" в комплексному лікуванні хворих з хронічним легеневим серцем. Встановлено його виражену антиагрегаційну дію in vitro та в клінічних умовах. Показано, що застосування фенспіриду у базисній методиці лікування хворих на хронічні обструктивні захворювання легень тяжкого перебігу (по 160 мг на добу протягом 2 місяців) зумовлює позитивну динаміку клінічного перебігу захворювання, вірогідне збільшення швидкісних показників форсованого видиху, зростання життєвої ємності легень, покращення часових параметрів дихального циклу, зменшення ступеня легеневої недостатності, обсягу підтримуючої діуритичної терапії, величини легенево-артеріального опору та ступеня дилатації правого шлуночка серця. Встановлено антиагрегаційні властивості фенспіриду, а також його протизапальна, бронхо- та вазодилатуюча дія, клінічна ефективність і позитивний вплив на функціональний стан кардіо-респіраторної системи, на підставі яких даний препарат рекомендовано використовувати як багатофункціональний засіб у комплексному лікуванні хворих з хронічним легеневим серцем.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано доцільність застосування комбінованого препарату омега-3 поліненасичених жирних кислот та ацетилсаліцилової кислоти у комплексному лікуванні хворих на хронічне легеневе серце. Встановлено позитивну дію даного препарату на стан гемостазу у зазначеного контингенту хворих під час дослідження in vitro, доведено більш ефективну у порівнянні з аналогами протитромботичну дію комбінації омега-3 поліненасичених жирних кислот та ацетилсаліцилової кислоти за клінічних умов. Встановлено механізм реалізації позитивних клінічних ефектів досліджуваного препарату під час комплексного лікування хворих на хронічне легеневе серце.

  Скачати повний текст

Доведено, що включення в традиційну комбіновану терапію ХСН у запропонованому дозовому режимі (0,625 - 5 мг/добу) забезпечує більш виражене зменшення суб'єктивних і об'єктивних проявів ХСН, зниження активності симпато-адреналової і ренін-ангиотензинової систем, відновлення вазодилатуючої функції ендотелію судин, зменшення імунного запалення.

  Скачати повний текст

Вивчено про- та протизапальні цитокіни за умов хронічної серцевої недостатності (ХСН) у взаємозв'язку з нейрогормональною активацією та систолічною дисфункцією лівого шлуночка (ЛШ). Визначено можливості та клініко-патогенетичну значущість терапевтичної корекції цитокінової активності. Визначено, що порушення систолічної функції ЛШ у разі ХСН тісно пов'язано зі зростанням активності цитокінів в більшій мірі, ніж з нейрогуморальними параметрами. Зниження сироваткових рівнів цитокінів у динаміці лікування відзначено лише за умов використання інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту в дозах, максимально наближених до цільових, і супроводжується більш вираженим покращанням функціонального стану хворих і систолічної функції ЛШ.

  Скачати повний текст

Досліджено результати загальноклінічного, електрокардіографічного, спірометричного, доплерехокардіографічного обстеження 118-ти хворих з хронічними обструктивними захворюваннями легень (ХОЗЛ). У 42 (46 %) пацієнтів виявлено діастолічну дисфункцію лівого шлуночка. Встановлено позитивний взаємозв'язок між середнім тиском у легеневій артерії та вираженістю діастолічної дисфункції лівого шлуночка. Показано, що легенева гіпертензія є незалежним провісником діастолічної дисфукнції лівого шлуночка. Виявлено, що ступінь дихальної недостатності достовірно корелює з показниками діастолічного наповнення лівого шлуночка, зокрема, прямо пропорційно з IVRT та обернено пропорційно зі співвідношенням E/A. Показано позитивний вплив препарату кандесартану на достовірне покращання показників діастолічної функції міокарда лівого шлуночка, що суттєво зменшує вираженість задишки, а також суттєво частіше, ніж у разі застосування лише стандартної терапії, спостерігається перехід з порушеного розслаблення в нормальний трансмітральний потік. Виявлено тенденцію до більшої частоти негативної динаміки профілю трансмітрального потоку у групі, що не приймала кандесартану.

  Скачати повний текст

Порівняно аспекті вплив терапії лозартаном і метопрололом на клініко-функціональний стан, фізичну працездатність, гемодинаміку у хворих на хронічну серцеву недостатність (ХСН). Вперше доведено порівняння ефективності комбінованого з інгібітором ангіонтензин-перетворювального ферменту (ІАПФ), застосування кожного з вивчених препаратів і без такого. Визначено, що приєднання до базисного лікування ХСН метопролола, на відміну від лозартана, призводить до поліпшення фізичної працездатності хворих, знижує розмір подвійного добутку в стані спокою і зменшує кінцево-діастолічний об'єм лівого шлуночка (КДО ЛШ). Комбіноване лікування метопрололом з ІАПФ, на відміну від його ізольованого використання, сприятливо впливає на показники внутрішньосерцевої гемодинаміки (зменшенням кінцево-систолічного об'єма лівого шлуночка (КСО) і КДО). Ізольоване застосування лозартана супроводжується, на відміну від його комбінації з ІАПФ, поліпшенням гемодинамічного забезпечення фізичного навантаження, зниженням розміру лівого передсердя і зменшенням КСО.

  Скачати повний текст

Запропоновано нові методи підвищення ефективності лікарського контролю для профілактики та корекції зниження функціональних резервів зовнішнього дихання у студентів основної, підготовчої та спеціальної медичної груп. На підставі досліджень показників зовнішнього дихання, газообміну, толерантності до фізичного навантаження та аеробної продуктивності, психомоторних здібностей, рівня уваги та сенсомоторних реакції, короткочасної образної пам'яті, самооцінки психоемоційного стану, а також лікарсько-педагогічних спостережень під час тренувань розроблено нові методики вольового керування диханням, які дозволяють підвищити функціональні резерви зовнішнього дихання та загальну фізичну працездатність під час занять з фізичного виховання.

  Скачати повний текст