Розглянуто проблему розширення показань щодо виконання сфінктерозберігаючих операцій у хворих на рак прямої кишки, зокрема після раніше накладених колостом, за несприятливих анатомічних факторів для формування товстокишкового трансплантата. Доведено, що застосування розроблених способів хірургічних втручань дозволило виконати у 60-ти хворих, яким раніше були накладені колостоми, первинно-відновні операції в 84,6 % випадків. Установлено, що застосування розробленої тактики в 182-х хворих з несприятливими для формування товстокишкового трансплантата факторами, дозволило виконати дані операції в більшості пацієнтів. П

  Скачати повний текст

Вивчено особливості перебігу післяопераційного періоду - загоєння промежинної рани у процесі формування штучного ануса для покращання функціональних результатів після сфінктерозберігаючих резекцій прямої кишки з приводу раку. У 114 даних хворих після цих операцій на 1, 3, 7, 10, 14, 19, 21-у добу післяопераційного періоду виконано біопсію зведеної ободової кишки, у 15 експериментальних собак післяпромежинної проктектомії на 5, 10, 14, 21-у добу післяопераційного періоду виконано біопсію зони колоанального анастомозу, м'язів, клітковини малого таза з подальшим морфологічним вивченням процесів регенерації - клітковинної реакції- реваскуляризації- фібрилогенезу. Всім хворим через 1 рік після оперативного втручання виконувалась сфінктерометрія ззастосуванням приладу "Сфінктерометр", а також, проводилось тестування за допомогою індексу GLQI - індекс визначення якості життя хворих з захворюваннями шлунково-кишкового тракту. На підставі результатів клініко-експериментального дослідження встановлено, що найоптимальнішим строком виконання другого етапу черевно-анальної резекції прямої кишки треба вважати 10 - 14 добу післяопераційного періоду, своєчасне формування штучного ануса сприяє збереженню функції анального утримання.

  Скачати повний текст

Встановлено, що експресія мРНК PFKFB-2, PFKFB-3 і PFKFB-4, а також VEGF і Glut1 значно посилюється в злоякісних пухлинах грудної залози, легень та прямої кишки. Експресія PFKFB-4 виявлена в різних лініях трансформованих клітин, зокрема, простати, грудної і підшлункової залоз, печінки та легень. Розглянуто, що гіпоксія індукує експресію PFKFB-4 в різних лініях клітин, що ця індукція є HIF-зележною і опосередкована ідентифікованим залежним від гіпоксії елементом в 5'-регуляторній зоні гена. Виявлено три класи нових альтернативних сплайс-варіантів мРНК PFKFB-4 у клітинах людини та миші, визначено їх нуклеотидну послідовність. Зазначено, що більшість з них мають вставки в 6-фосфофрукто-2-кіназній частині або делеції в фруктозо-2,6-бісфосфататній частині, в наслідок чого альтернативний сплайс-варіант біфункціонального ферменту PFKFB-4 міг проявляти лише одну з двох активностей.

  Скачати повний текст

Наведено результати дослідження 167 хворих на рак прямої кишки з дистальною локалізацією пухлини, 52 хворим застосовано хірургічне лікування з інтраопераційною кріодією. Встановлено, що передопераційна дистанційна гамма-терапія дозою 20 Гр з інтраопераційною кріофіксацією пухлини викликає деструктивні зміни органел у 76,8 пухлиних клітин, у 2,7 рази підвищує абластику оперативних втручань. Застосування інтраопераційної кріофіксації у програмі комбінованого лікування дозволило збільшити кількість черевно-анальних резекцій у хворих з дистальною локалізацією пухлини на 38 % порівняно з традиційними методами лікування у випадку однакових показників, віддалених функціональних результатів і виживання хворих на рак прямої кишки.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості клінічного перебігу пухлинного процесу та біологічної активності пухлин у хворих на колоректальний рак з обтяженням родоводів злоякісними новоутвореннями. У пацієнтів Київського регіону встановлено мультифакторіальне походження захворювання. Спостережено, що сімейне обтяження родоводів онкологічними захворюваннями негативно впливає на клінічний перебіг пухлинного процесу та біологічні валстивості неоплазій. Визначено сукупність фенотипових проявів захворювання, за якими особи з обтяженням родин злоякісними новоутвореннями відрізняються від пацієнтів з необтяжених сімей. Виявлено, що у хворих з обтяженням родин злоякісними новоутвореннями біологічна активність пухлин за показниками експресії PCNA та білка p53 суттєво вища, ніж у пацієнтів без такої обтяженості. На підставі одержаних даних з'ясовано можливі шляхи оптимізації лікування хворих на колоректальний рак з обтяженням родин онкологічними захворюваннями і запропоновано комплекс заходів щодо профілактики захворювання.

  Скачати повний текст

Вивчено фактори, взаємопов'язані з прогресуванням раку прямої кишки (РПК) й ефективністю передопераційної променевої терапії і ад'ювантної хіміотерапії. З використанням клініко-морфологічних критеріїв погресування побудовано математичну модель, що дозоляє на діагностичному етапі прогнозувати перебіг захворювання та виживання хворого. Чутливість побудованої моделі становить 84,2 % (ВІ 70,6 % - 94,2 %), специфічність моделі - 86,3 % (ВІ 77,4 % - 93,3 %). На тестовій множині чутливість моделі становить 88,9 % (ВІ 56,1 % - 100 %), специфічність - 90,5 % (ВІ 60,5 % - 95,1 %). Визначено фактори, від яких залежить ефективність передопераційної променевої терапії та ад'ювантної хіміотерапії. У пацієнтів з низьким індексом проліферації та відсутністю експресії індукованої синтази оксиду азоту передопераційна променева терапія не покращує виживання. У хворих з високим індексом проліферації до початку лікування за незначного зниження індексу проліферації після передопераційної променевої терапії необхідне проведення хворих на РПК з високим індексом проліферації та високою експресією індукованої синтази оксиду азоту.

  Скачати повний текст

Проведено аналіз традиційних методів лікування неоперабельних хворих з метастазами колоректального раку в печінку. Виявлено основні причини незадовільних результатів. Розроблено та впроваджено у вітчизняну клінічну практику методику комплексного лікування неоперабельних хворих з колоректальним раком IV стадії захворювання з множинними метастазами в печінці, що включає лапароскопічну кріодеструкцію, ендоваскулярну хірургію з хіміоемболізацією, місцевим застосуванням цитостатиків пролонгованої дії та системну поліхіміотерапію. Розроблено та впроваджено методику лапароскопічної кріодеструкції. Визначено показання та доведено можливість щодо проведення повторної лапароскопічної кріодеструкції в комплексному лікуванні хворих з метастазами колоректального раку в печінці. Встановлено програму динамічного контролю за ефективністю комплексного лікування хворих.

  Скачати повний текст

Оптимізовано лікування хворих на первинооперабельний рак прямої кишки шляхом зменшення частоти рецидивів з використанням методів неоад'ювантної променевої терапії та локальної електрогіпертермії. Наведено результати лікування хворих на рак прямої кишки T2-4N0M0. Основна група пацієнтів одержала лікування за схемою: передопераційна променева терапія та локальна електрогіпертермія, оперативне лікування. Хворі контрольної групи одержали неоад'ювантну променеву терапію та оперативне лікування. Результати лікування оцінено клінічно після періоду спостереження протягом 36-ти місяців і за допомогою імуногістохімічного дослідження маркерів ангіогенезу - рецептора ендотеліального фактора росту I типу (VEGFR I) та специфічного маркера ендотелію CD34. Установлено зміни рецепторного статусу аденокарциноми прямої кишки стосовно васкуляризації первинної пухлини, спричинені впливом неоад'ювантного лікування. Доведено, що використання локальної електрогіпертермії з дистанційною променевою терапією у неад'ювантному режимі зменшує ступінь неоангіогенезу шляхом зниження експресії специфічних маркерів: рецептора едотеліального фактора росту I типу та CD34. Виявлено, що комплексне лікування з передопераційною локальною електрогіпертермією та променевою терапією змешує частоту місцевих рецидивів раку прямої кишки на 13 %, воно є безпечним, покращує клінічний перебіг захворювання.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Зроблено порівняльний аналіз результатів застосування черевно-анальних резекцій і черевно-промежинних екстирпацій у разі захворювання на рак нижньоампулярного відділу прямої кишки. Доведено можливість та ефективність використання сфінктерозберігаючих резекцій. Виявлено, що післяопераційні ускладнення та летальність за умов їх проведення значно нижчі, ніж ці показники після черевно-промежинних екстирпацій. На підставі вивчення особливостей крово- та лімфотоку у прямій кишці доведено помилковість видалення замикаючого апарата у разі захворювання на рак нижньоампулярного відділу прямої кишки для підвищення радикалізму оперативного втручання. Доведено, що найбільш ефективним лікуванням пацієнтів з зазначеною хворобою є неоад'ювантне крупнофракційне опромінення за розщепленою програмою на фоні ендолімфатичної хіміотерапії 5-фторурацилом.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання удосконалення діагностичної, лікувальної та реабілітаційної тактики в хірургічному лікуванні хворих на рак нижньоампулярного (НА) відділу прямої кишки (ПК). Проаналізовано результати застосування традиційних лікувальних методик, виявлено основні причини незадовільних безпосередніх, віддалених та функціональних результатів лікування. Удосконалено діагностичну тактику виявлення раку НА відділу ПК з використанням ендоваскулярної комп'ютерно-томографічної ангіографії, трансректальної ендосонографії (ТЕ), яка дозволила оптимально для кожного пацієнта обрати вид оперативного втручання та термін його застосування залежно від результатів дослідження поширення пухлинного процесу. Розроблено оригінальну лікувально-реабілітаційну тактику шляхом удосконалення сучасних хірургічних методів (збереження нервових сплетень, що іннервують ПК і сфінктер, демукозації анального каналу, резекції сфінктера, сфінктеролеваторпластики, формування первинного колоанального анастомозу та гемостазу за черевно-анальної резекції (ЧАР) ПК з приводу раку НА відділу ПК), а також використання комплексу лікувальної фізкультури та нового пристрою для балонного розширення низведеної кишки за оптимального підходу до вибору хірургічної тактики, що дозволяє поліпшити функціональні результати лікування хворих на рак НА відділу ПК та якості життя. Експериментально доведено, що використання розробленої діагностичної, лікувальної та реабілітаційної тактики дозволяє досягти не лише прийнятних безпосередніх і віддалених, але й функціональних результатів лікування та якості життя хворих в основній групі.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена питанню комбінованого лікування хворих на місцевопоширений рак ободової кишки, включаючи передопераційну селективну внутрішньоартеріальну поліхіміотерапію. Одержані безпосередні, найближчі та віддалені результати комбінованого лікування свідчать про значне покращення в порівнянні з контрольною групою. Доведена доцільність застосування верапамілу (відомого як модифікатор лікарської резистентності пухлин) при проведенні передопераційної селективної внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії в комбінованому лікуванні хворих на місцевопоширений рак ободової кишки. Доведена можливість переведення нерезектабельних місцевопоширених пухлин ободової кишки в операбельний стан за допомогою селективної внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему покращання якості життя хворих на рак нижньоампулярного відділу прямої кишки (ПК), яким після проведення черевно-промежинної екстирпації (ЧПЕ) ПК замість формування колостоми на черевній стінці проведено пластичне відновлення замикаючого апарату товстої кишки (ПВЗАТК). Оперативне втручання виконано 75-ти пацієнтам за трьома способами. Двадцяти двом хворим виконано задню леваторопластику з формуванням гладком'язевої спіральної манжети (СМ). Двадцяти дев'ятьом хворим після ЧПЕ проведено задню леваторопластику з накладанням промежинного кола стома (ПрК) за неможливості сформувати СМ та сумнівного кровопостачання товстокишкового трансплантату. Двадцяти чотирьом хворим проведено відновлення за запропонованою методикою, що передбачає здійснення леватороглютеоперинеопластику, накладання ЦМ, формування гострого аноректального кута та ротацію товстокишкового трансплантата. За якістю життя та функціональними результатами після відновлення ПК одержано дані, аналогічні таким після черевно-анальної резекції з демукозацією відхідникового каналу (ЧАР ДВК) у 34-х пацієнтів. На підставі порівняння показників дворічної виживаності досліджених пацієнтів і 67-ми пацієнтів після ЧПЕ ПК без її відновлення доведено, що на перебіг онкологічного процесу ПВЗАТК не впливає. Розроблений метод ПВЗАТК забезпечує задовільну якість життя та має переваги у порівнянні зі стандартною операцією Кеню - Майлса.

  Скачати повний текст

Досліджено питання щодо оцінки якості життя (ЯЖ) у хворих на рак товстої кишки (РТК) після виконання лапароскопічних і загальноприйнятих (відкритих) операцій. Здійснено визначення ЯЖ з використанням міжнародного опитувальника MOS SF-36. На підставі аналізу найближчих і віддалених результатів хірургічних втручань на товстій кишці, виконаних з застосуванням лапароскопічного (у 92-х пацієнтів) і загальноприйнятого (у 86-ти) методів доведено переваги лапароскопічних технологій, зокрема, більш швидке відновлення показників ЯЖ у ранньому післяопераційному періоді. Відзначено, що віддалені результати лапароскопічних втручань не поступаються загальноприйнятим. Установлено фактори несприятливого прогнозу ЯЖ за комплексного лікування РТК. Запропоновано спосіб оцінки прогнозу тривалості та ЯЖ пацієнтів після виконання операцій з приводу РТК. Визначено основні шляхи підвищення ЯЖ у хворих після комбінованого лікування РТК.

  Скачати повний текст

Уперше розроблено оригінальний спосіб лікування нерезектабельного місцево розповсюдженого раку прямої кишки, який полягає у катетеризації верхньої прямокишкової артерії, підочеревинному виведенні її на шкіру у вигляді ангіостоми, проведенні регіонарної внутрішньоартеріальної хіміотерапії. Виявлено вплив на виживання пацієнтів статі (для жінок шанси підвищуються, у середньому, в 1,8 (ВІ 1,1 - 3,0) раза, p = 0,021) і гістологічної структури пухлини (у випадку аденокарциноми шанси нижчі, ніж для плоскоклітинного раку в середньому в 1,7 (ВІ 1,2 - 2,4) раза, p = 0,019). Встановлено, що такі факторні ознаки, як вік, основний діагноз, наявність ускладнень, супровідний діагноз статистично значимо не впливають на виживання. Розроблено модель, яка дозволяє спрогнозувати результат лікування залежно від факторних ознак для кожного хворого на доопераційному етапі.

  Скачати повний текст

На підставі показників скоригованого п'яти- та десятирічного виживання досліджено ефективність хірургічного лікування 940 хворих на колоректальний рак (прямої кишки - 631 чол., товстої кишки - 310 чол.). Встановлено особливості термінів прогресування пухлинного процесу після радикальних операцій на товстій і прямій кишці. Визначено клінічні та морфологічні прогностичні параметри, які негативно впливають на тривале виздоровлення хворих. Вперше описано феномен метастазування колоректального раку в білякишкову жирову клітковину. З'ясовано показання до вибору обсягу радикальної операції у разі локалізації пухлин у нижній та середній третинах прямої кишки. Обгрунтовано доцільність паліативних операцій у випадках солітарних метастазів колоректального раку у печінці.

  Скачати повний текст

Уперше з використанням даних багатофакторного дисперсійного аналізу визначено та доведено спільний вплив різноманіття факторів на розвиток рецидиву раку прямої кишки. Уперше розроблено багатофакторну систему прогнозування розвитку рецидиву раку прямої кишки, яка містить: метод кількісного розрахунку ризику розвитку рецидиву з визначенням трьох ступенів ризику, а також алгоритм моніторингу залежно від ступеня ризику з оптимізацією діагностики, що дозволяє прогнозувати появу рецидивної пухлини у радикально оперованих хворих та оптимізувати ранню діагностику. Розроблено та впроваджено спосіб хірургічного лікування усередкишкових рецидивів раку прямої кишки після черевно-анальних резекцій, що дає змогу знизити частоту інтраопераційних і післяопераційних ускладнень.

  Скачати повний текст

Розкрито принципово новий підхід до лікування обмеженомобільних та іммобільних форм пухлини, який полягає у переведенні місцевонерезектабельного процесу до резектабельного стану, що дозволяє у більшості випадків виконати радикальні та паліативні резекції. За цього одержано задовільні безпосередні, віддалені та функціональні результати за умов переважного виконання первинновідновних і сфінктерозберігаючих втручань. Доведено доцільність виконання циторедуктивних первинно відновних і сфінктерозберігаючих резекцій, які виконувались ситуаційно після ревізії черевної порожини та діагностування невидальних пухлинних осередків. За цього відзначено щодо високої якості життя пацієнтів та одержання задовільних віддалених результатів, які значною мірою перевищують аналогічні показники, одержані після застосування консервативних методів лікування. За випадків лікування нерезектабельних генералізованих форм раку прямої кишки, які не підлягають оперативним втручанням, установлено високу ефективність розробленого способу поєднання променевого лікування й ендолімфатичної хіміотерапії. Показано, що одержані результати значно перевищують аналогічні показники після застосування сучасних схем хіміотерапії.

  Скачати повний текст

Запропоновано новий тип резекції прямої кишки - двоетапний сфінктерозберігальний спосіб субтотального наданального видалення прямої кишки зі зведенням ободової кишки на промежину, що дозволяє позаочеревинно формувати низький колоректальний анастомоз. Визначено функціональний стан замикаючого апарату прямої кишки та товстого кишечнику за умов низько сформованого наданального колоректального анастомозу. Доведено перевагу розробленого способу наданальної резекції перед існуючими методами низьких передніх резекцій прямої кишки.

  Скачати повний текст

Висвітлено актуальні питання профілактики і лікування ускладнень, які виникають під час виконання сфінктерозберігаючих операцій у хворих на рак прямої кишки. Визначено новий напрямок профілактичного комплексу заходів, який складається з високоефективних способів хірургічного запобігання і корекції ускладнень до- та післяопераційного періоду. Встановлено, що ендолімфатична антибіотикотерапія ефективно купірує різні гнійно-запальні процеси та робить можливим виконання сфінктерозберігаючих втручань за наявності виражених до- та інтраопераційних запальних ускладнень. Використання високоефективних способів покращання кровопостачання, яке створюється для зведення трансплантата, дає можливість нівелювати існуючі несприятливі варіанти будови лівої половинки товстої кишки та запобігає розвитку некрозу зведеної кишки. У випадку його виникнення застосування способу доведення трансплантата дозволяє найбільш функціонально вигідно й у мінімальному обсязі виконувати хірургічне втручання.

  Скачати повний текст