Досліджено проблему вдосконалення діагностування та хірургічного лікування аденоми гіпофіза з інсультоподібним перебігом на підставі результатів хірургічного лікування 92-х таких хворих, які знаходились на лікуванні в ДУ "Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П.Ромоданова АМН України" з 1996 р. до 2006 р. і були оперовані. Проаналізовано 99 історій хвороб, з яких 45 - жінок, 47 - чоловіків. Їх середній вік становив 43,7 років. Запропоновано термін "аденома гіпофіза з інсультоподібним перебігом". Обгрунтовано критерії виділення окремої клінічної групи таких випадків аденом гіпофіза. Виявлено, що проблеми неадекватної діагностики цієї патології в Україні призводять до несвоєчасного хірургічного лікування та незадовільності його результатів. Розглянуто відмінності перебігу захворювання, неврологічної симптоматики, ендокринних проявів, інструментальної, лабораторної та диференціальної діагностики аденом гіпофіза з інсультоподібним перебігом. Вивчено особливості оперативних втручань, інтраопераційних змін, гістоструктури таких аденом. Показано важливість оцінювання та корекції гіпопітуітаризму. Обгрунтовано неохідність оперативних втручань у ранні строки від початку захворювння танссфеноїдальним доступом. З використанням результатів дослідження визначено шляхи покращання діагностування та хірургічного лікування аденом гіпофіза в Україні.

  Скачати повний текст

За результатами генної експресії (SAGE) та диференційної гібридизації охарактеризовано зміни експресії генів в астроцитарних гліомах, асоційовані з певними властивостями пухлинних клітин. За допомогою SAGE ідентифіковано 129 генів, експресія яких суттєво здійснюється у гліобластомах. Ці гени можна використовувати для молекулярної характеристики пухлин головного мозку. Гени становлять обмежену кількість функціональних груп. Диференційну експресію деяких генів показано вперше у пухлинах головного мозку. У гліобластомі, найбільш злоякісній формі гліом, знайдено акумуляцію гетерогенних Alu-вмісних нуклеотидних послідовностей, а також генералізовану інактивацію транскрипції мітохондріального геному, асоційовану з деструкцією мітохондрій у пухлинних клітинах. На підставі зіставлення результатів SAGE і мікроарейного аналізу 117-ти диференційно експресованих генів можна визначити як гени, продукти яких є потенційними молекулярними маркерами гліальних пухлин.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано застосування ймовірнісних моделей ланцюгів Маркова, моделей з незалежними ознаками для аналізу показників модифікованої швидкості осідання еритроцитів (МШОЕ) та виявлено запальниі процеси у разі гліом, метастазів у головний мозок. Досліджено ефективність байєсівської процедури розпізнавання залежно від мінімального розміру класів у навчальній вибірці, кількості ознак і числа значень ознак. Розроблені байєсівські процедури розпізнавання з оптимальним вибором комплексних показників для однієї та декількох речовин-домішок. Виявлені важливі властивості байєсівської процедури розпізнавання дискретних об'єктів у ситуації з однією ознакою. Обгрунтовано використання байєсівської процедури для аналізу показників МШОЕ на основі моделей ланцюгів Маркова.

  Скачати повний текст

Встановлено, що у разі пухлин півкуль головного мозку спостерігаються всі види епінападів, які залежать від внутрішньо-, між- та дольової локалізації пухлин, що обумовлює появу в одного і того ж хворого декількох видів нападів. Зазначено, що у разі супратенторіальних пухлин головного мозку найчастіше спостерігаються генералізовані судомні напади, що за гістологічною структурою переважають анапластичні астроцитоми, за локалізацією - ураження лобової та скроневої ділянок головного мозку. Комплексне обстеження хворих (ЕЕГ, КТ, МРТ) дозволяє уточнити локалізацію пухлин, їх поширеність, що є важливим для вибору тактики хірургічного лікування. Доведено, що латералізація пухлинного процесу впливає на клінічний перебіг і результат захворювання. Зазначено, що латералізація пухлинного процесу впливає на клінічний перебіг і результат захворювання. Визначено, що післяопераційний період у хворих з лівобічною локалізацією пухлин перебігає важче, виявляється більша кількість відновлених епінападів (70,31 %), ніж за правобічної локалізації (29,69 %). Встановлено, що однією з основних причин відновлення епінападів в післяопераційному періоді є продовжений ріст пухлин. Патоморфологічні та клініко-нейрофізіологічні особливості епілептогенно-епілептичного комплексу у хворих з супратенторіальними пухлинами головного мозку переважно визначають тактику хірургічного лікування - ступінь радикальності видалення пухлини та розміри резекції кори в зоні епілептичного вогнища. Розроблено алгоритм лікування епісиндрому у хворих з пухлинами головного мозку супратенторіальної локалізації з рекомендаціями для використання в лікувальній практиці.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Уперше встановлено частоту дислокаційних ускладнень за хірургічного лікування хворих з гіомами півкуль великого мозку та визначено їх роль у структурі післяопераційної летальності. З'ясовано основні причини та патофізіологічні механіми розвитку дислокацій мозку. Установлено основні патогенетичні типи цих дислокацій: латеральний, аксіальний, змішаний, що формуються на доопераційному етапі залежно від локалізації пухлини, об'ємних характеристик патологічного вогнища. Доведено, що поглиблення та трансформація латерального типу дислокації у більш небезпечні - змішаний і аксіальний, мають пряму залежність від радикальності проведеної операції та об'єму внутрішньої декомпресії у разі виникнення післяопераційних гемодинамічних, набрякових і ліквородинамічних ускладнень. Визначено прогностичну цінність окремих факторів та їх сполучень, що впливають на ризик розвитку післяопераційних дислокаційних ускладнень на передопераційному етапі: локалізації, ступеня анаплазії пухлини, ступеня застійних явищ на очному дні, статусу хворого до операції та сумарного об'єму патологічного вогнища; на інтраопераційному етапі, рівня напруження твердої мозкової оболонки, радикальності операції, об'єму внутрішньої декомпресії, загальної крововтрати, методики забезпечення гемостазу, ступеня реляпсу мозку після операції, характеру дренування післяопераційної рани; на післяопераційному етапі: часу відновлення та рівня свідомості, показників температури тіла у найгострішому та гострому післяопераційному періодах. Показано можливість прогнозування виникнення дислокаційних ускладнень за результатами суми несприятливих прогностичних коефіцієнтів у кожного конкретного хворого.

  Скачати повний текст

Установлено клініко-гістобіологічні особливості метастатичних пухлин головного мозку та здійснено прогноз у хворих з верифікованим та без верифікованого первинного джерела пухлини. Визначено основні патогноманічні симптоми метастатичних пухлин головного мозку за даними комп'ютерної томографії та магнітно-резонансно-терапевтичного дослідження. Уперше з застосуванням сучасних клінічних і параклінічних методів комплексно вивчено чинники, що визначають найближчі та віддалені результати хірургічного лікування зазначених хворих. Виявлено основні прогностично значимі фактори ризику цього лікування та причини летальних випадків у ранньому післяопераційному періоді. Установлено прогностичну цінність сполучень факторів: віку, статі, гістоструктури та локалізації первинної пухлини, кількості метастатичних пухлин у головному мозку, стану хворого та системного пухлинного процесу за результатами багатофакторного аналізу. Розроблено алгоритм диференційованого лікування метастатичних пухлин головного мозку залежно від вихідного стану хворого та поширення первинної пухлини на підставі визначення основних прогностичних груп хворих.

  Скачати повний текст

Досліджено питання диференційованого підходу до хірургічного, консервативного та комбінованого лікування гліальних пухлин супратенторальної локалізації залежно від гістоструктури і локалізації пухлини, віку хворих, тяжкості вихідного стану, наявності порушень ліквоциркуляції, з урахуванням часу пухлинної прогресії. У ході оперативних втручань використовувались сучасні хірургічні технології - кріогенні, лазерні, ультразвукові, мікрохірургічні. Зазначено, що хірургічне лікування доповнювалось антибластичною хіміотерапією та променевою терапією. За умов протипоказань до хірургічного лікування, направленого на видалення пухлини, застосовувались альтернативні методи - паліативні лікворошунтувальні операції або консервативну антибластичну терапію. На підставі проведеного комп'ютерно-статистичного аналізу результатів лікування 1221 хворого встановлено основні прогностично сприятливі та несприятливі фактори, що визначають ризик оперативного втручання та віддалені його результати за показниками тривалості та якості життя хворого після операції. Вперше проаналізовано вплив поєднання різних прогностично значущих факторів на найближчий та віддалений прогноз на підставі підрахунку суми прогностичних коефіцієнтів. Розроблено алгоритм дифенційованого лікування гліом супратенторіальної локалізації, який дав можливість знизити частоту летальних випадків протягом останніх 10 років на 8 % і поліпшити віддалені результати лікування.

  Скачати повний текст

На підставі результатів досліджень вивчено перебіг атипових і анапластичних менінгіом головного мозку, клінічні симпатокомплекси, які виникають у таких хворих, залежно від їх локалізації. Розглянуто сучасні методи нейровізуалізації, їх діагностичну цінність. Виявлено окремі рентгенологічні ознаки, характерні для атипових і анапластичних менінгіом головного мозку. Розроблено показання та протипоказання до хірургічного лікування хворих з цією патологією. Вивчено ефективність застосування різних нейрохірургічних доступів, методи та тактики проведення оперативних втручань за атипових і анапластичних менінгіом головного мозку різної локалізації. Виявлено гістологічні й електронно-мікроскопічні особливості, характерні для досліджених новоутворень головного мозку.

  Скачати повний текст

На світлооптичному рівні встановлено патоморфологічні особливості олігоастроцитом (ОА) півкуль великого мозку. Виявлено неоднорідність їх гістологічної структури та різноманітність взаємодії компонентів. Установлено критерії анаплазії ОА. Вперше вивчено особливості генної експресії ОА та показано їх генетичну неоднорідність за рівнем експресії генів - основного протеїну мієліту (MPB) і гліофібрилярного кислого протеїну (GFAP). Проведено генетично-морфологічне зіставлення для ОА. Встановлено динаміку змін гістоструктури ОА у разі продовженого росту пухлини, що визначає результативність повторних операцій. Виявлено особливості комп'ютерної томографії (КТ), магнітно-резонансної томографії (МРТ) та однофотонно-емісійної комп'ютерної томографічної (ОФЕКТ) семіотики ОА та відмінності томографічних даних ОА різного ступеня анаплазії. Встановлено відмінні ознаки ОА від гліальних пухлин іншої гістоструктури за даними КТ, МРТ, ОФЕКТ. Установлено залежність клінічних проявів ОА від гістологічної структури та ступеня анаплазії пухлини. Обгрунтовано тактику хірургічного лікування хворих на ОА півкуль великого мозку з урахуванням особливостей їх гістологічної структури. Оптимізовано тактику нейрохірургічного лікування хворих з продовженим ростом ОА. Встановлено ефективність розроблених методів хірургічних втручань з диференціальним застосуванням мікрохірургічної та лазерної техніки для ОА різної гістологічної структури.

  Скачати повний текст

Вперше розроблено метод лікування хворих з продовженим ростом гліом супратенторіальної локалізації. Визначено діагностичну інформативність комп'ютерної томографії (КТ), магнітно-резонансної томографії, однотонної емісійної КТ за продовженого росту гліальних пухлин. Запропоновано топографічні варіанти продовженого росту гліальної пухлини півкуль великого мозку (ГППВМ), що дозволяє оптимізувати тактику оперативного втручання, прогнозувати його результати. Виявлено чинники, які прогностично визначають доцільність і можливість проведення реоперацій за продовженого росту гліом. Доведено, що проведення реоперацій за продовженого росту ГППВМ дозволяє покращити якість життя не менше, ніж 60 % хворих.

  Скачати повний текст

Розглянуто особливості мікротопографії пухлин ділянки задніх відділів III шлуночка. Систематизовано клінічні синдроми пухлин зазначеної локалізації, найбільш важливими з яких визначено гіпертензійно-гідроцефальний синдром, стовбурову симптоматику та мозочкові порушення. Установлено, що симптом паралітичного поширення зіниці слід визначити як патогномонічний симптом для пухлин задніх відділів III шлуночка. Виявлено, що клінічна картина захворювання не дозволяє робити висновки відносно розмірів пухлини. Відзначено, що у доопераційному діагностичному комплексі мають бути застосовані комп'ютерна та магнітно-резонансна томографія. Показано, що результати вивчення макро- та мікротопографічних особливостей пухлин дозволяють оптмізувати оперативні доступи, що були застосовані для видалення пухлин. Розроблено показання та протипоказання до хірургічного лікування хворих з пухлинами ділянки задніх відділів III шлуночка.

  Скачати повний текст

Висвітлено проблему поліпшення якості лікування хворих з гліальними пухлинами супратенторіальної локалізації на підставі комплекскного вивчення патогенезу перифокальної зони, її клінічних, морфологічних, біохімічних та імунологічних характеристик. Описано методи дослідження, зокрема, клінічний, магнітно-резонансну томографію, нейрогістологічні методики, біохімічні методи з вивченням тканинного дихання і енергостатусу, імунологічні дослідження з визначенням популяційного і субпопуляційного складу лімфоцитів, вивченням їх проліферативної активності, фактора некрозу пухлини, alfa-інтерферону та гликолітичного ферменту нейроспецифічної енолази. Проведено клініко-магнітно-резонасну томографію-зіставлення. Встановлено залежність розмірів перифокальної зони та внутрішньочерепного тиску, висвітлено тактику медикаментозного та хірургічного лікування за різної поширеності перифокальної зони. Проаналізовано результати досліджень гліом головного мозку у взаємозв'язку їх магнітно-резонансно томографічних характеристик, структурних, локалізаційних особливостей з клінічними проявами та застосуванням обгрунтованого медикаментозного і хірургічного лікування. Відзначено, що велика перифокальна зона на фоні значного підвищення внутрішньочерепного тиску та клінічних ознак дослокації є вкрай несприятливою ознакою (летальність досягає 93 %).

  Скачати повний текст

Розроблено глікопептидні вакцини, вивчено безпечність їх застосування та протипухлинну ефективність на експериментальних моделях інтракраніального злоякісного росту. За результатами проведених досліджень з пухлинної тканини головного мозку виділено й охарактеризовано глікопептидну фракцію з молекулярною масою 50 кДж. Глікопептидна протипухлинна вакцина (ГПВ) є високоочищеним глікопептидом, одержаним з пухлинної тканини шляхом протеолітичного гідролізу та наступного функціонування за методом іонної хроматографії, що виявляє певну імуномоделювальну та протипухлинну активність. На підставі результатів дослідження протипухлинної дії вакцин, розроблених на основі глікопептидів пухлинних клітин, показано їх ефективність в експериментах in vivo на різних моделях злоякісного росту (гліоми 101.8, меланоми B16, карциносаркоми Уокер і раку Ерліха). Доведено безпечність, показано відсутність загальнотоксичної, місцеподразнювальної, алергізувальної дії ГПВ. Зазначена композиція вітамінів може бути використана для активації систем протипухлинного захисту та стимуляції імунної відповіді. За результатами аналізу імунологічних ефектів, спричинених ГПВ, установлено, що реалізація протипухлинної дії вакцин найвірогідніше відбувається на фоні підвищення рівня цитотоксичних реакцій, опосередкованих клітинами лімфоцитарного ряду.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання підвищення ефективності лікування епідермоїдних пухлин задньої черепної ямки. Досліджено клініко-неврологічні, комп'ютерно-томографічні та магнітно-резонансні ознаки даних пухлин, вивчено їх анатомо-топографічні особливості. Виявлено кілька варіантів розповсюдження епідермоїдних пухлин задньої черепної ямки. Встановлено, що важливим чинником для хірургічного лікування даних пухлин є визначення анатомо-топографічних взаємовідносин капсули пухлини з черепними нервами та судинами. За результатами досліджень розроблено методику хірургічного лікування, яка дозволила значно покращити лікування епідермоїдних пухлин. Проаналізовано фактори ризику виникнення післяопераційного асептичного менінгіту та визначено методи його профілактики.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено універсальній реакції - набряк-набухання головного мозку, різні варіанти якого часто виникають при внутрішньочерепних пухлинах, обгрунтуванню та впровадженню у клініку методу екстракорпоральної детоксикації та дегідратації ультрафільтрації крові. Розглянуто недоліки консервативного лікування набряку-набухання мозку в післяопераційний період у нейроонкологічних хворих, що сприяють повільному регресу набряку-набухання мозку та приєднанню гнійно-запальних ускладнень. Обгрунтовано включення у комплекс лікувальних заходів методу ультрафільтрації крові, що прискорює ліквідацію набряку-набухання мозку шляхом виведення зовні внутрішньо-клітинної рідини, зменшує ендогенну інтоксикацію, не викликає порушення гемодинаміки, електролітного та білкового складу крові, явищ гемоконцентрації. Доведено, що показанням до застосування ультрафільтрації крові є значний післяопераційний набряк-набухання мозку, який недостатньо піддається медикаментозній терапії.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Отримано результати про участь у канцерогенезі злоякісних асроцитарних гліом біля 1 % генів, що експресуються у головному мозку. Визначено, що чотириразовее зниження кількості РНК зразка астроцитарної пухлини є його нормалізацією із зразком РНК головного мозку людини для адекватного нозерн-аналізу експресії досліджуваних генів. Виділено групи для 203 ідентифікованих генів із відомою функцією, які потенційно задіяні у комплексах процесів неопластичної трансформації астроцитів. Доведено, що активація переважно в гліомах інгібованого у нормі гена Sox-2 може визначати у пухлинах експресію генів, які функціонують лише в проліферованих ембріональних нервових клітинах. Встановлено значно виражену експресію інгібованого у нормі гена HC gp-39 тільки у гліобластомі, для діагностики якої він може використовуватись як молекулярний маркер.

  Скачати повний текст

Розроблено метод лазерної термодеструкції (ЛТД) з застосуванням неперервного та імпульсного режимів генерації випромінювання АІГ-неодимового лазеру (довжина хвилі 1,06 мкм). Експериментально в зоні термодеструкції встановлено формування зон коагуляційного некрозу, некробіозу і перицелюлярного набряку. Вивчено розподіл температурних полів за різних режимів ЛТД. Диференційовані способи ЛТД включають термодеструкцію зон пухлинної інфільтрації післяопераційного ложа, ЛТД часток пухлини з поширенням медіанно та у функціонально важливі зони мозку, а також селективну ЛТД гіперваскуляризованих пухлин.

  Скачати повний текст