Скачати повний текст

В роботі представлені результати комплексного вивчення загальноклінічних, фізіологічних, гемодинамічних та імунологічних показників у 287 хворих на хронічний вазомоторний риніт. Контрольну групу склали 25 клінічно здорових осіб. Проведена порівняльна оцінка ефективності 4-х методів лікування: кріоаплікаційного, хірургічного, поєднання кріо- і хірургічного та вживання імунокоректора - левамізолу, після кріохіругічного втручання. Усі хворі обстежились до, через тиждень, 1 і18 місяців. Катамнез простежений до 5 років. Розроблений новий одноетапний комплексний метод лікування хворих на хронічний вазомоторний риніт, що поєднує підслизову вазотомію, підслизову кріодеструкцію тканин нижніх носових раковин і їх латеропозиції при вживанні левамізолу в післяопераційному періоді. Вивчені в динаміці фізіологічні функції носа і його гемодинаміка, а також показники клітинного і гуморалного імунітету, які свідчили про їх нормалізацію та значне поліпшення в катамнезі (3-5 років): в 1-й групі 73,7% хворих на нейровегетативну та 67,3% на алергійну форму вазомоторного риніту; 2-й - відповідно - 84,7% і 84,8% ; в 3-й - 90,6% і 89,4% ; у хворих на алергійну форму реніту, які одержували левамізол після хірургічного втручання, ці показники склали 92,8%. Кріохірургічний метод лікування вазомоторного риніту нормалізує фізіологічні функції носа, стабілізує імунологічні процеси в організмі та значно збільшує термін ремісії при цьому захворюванні, ніж кріоаплікаційний та хірургічний.

  Скачати повний текст

Проведено фармакокінетичне та фармакологічне дослідження нової лікарської форми для дерматології та оториноларингології протиалергійної дії - Лоратадину. Гелям з Лоратадином властива виразна протиалергійна, протизапальна та антигістамінна дія. Досліджені препарати суттєво впливають на нормалізацію показників стану "шокових органів" алергійної реакції: легенів, шкіри та слизової оболонки носа, біохімічних параметрів - медіаторів алергії - гістаміну, серотоніну та лейкотриєнів, не мають токсичної дії. Трансдермальний та назальний гелі з Лоратадином мають високий ступінь біодоступності та місцевий симптоматичний вплив і одночасно дають лікувально-профілактичний ефект через системний кровообіг. Трансдермальний та назальний шляхи введення Лоратадину є більш ефективними у порівнянні з внутрішньошлунковим. Лікарські форми Лоратадину переважають за ефективністю таблетки Терфенадіну, Димедролу та препарати місцевого застосування.

  Скачати повний текст

Встановлено, що перебіг хронічного риніту у разі патології піднебінних мигдаликів або за їх відсутності має свої відмінності - страждає функція миготливого епітелію слизової оболонки порожнини носа та знижуються показники імунітету, зокрема, секреторного імуноглобуліну А. Розроблено модель катарального риніту, на якій апробовано місцеве застосування препарату з антиоксидантною, протизапальною дією - кверцетину. З використанням клінічних, патофізіологічних та морфогістохімічних методів доведено високу ефективність кверцетину у разі його локального інтраназального застосування. Запропоновано технологію терапії у випадку хронічного катарального риніту з одночасною санацією хронічного тонзиліту шляхом обробки кверцетином піднебінних мигдаликів і слизової оболонки порожнини носа. Виявлено більшу ефективність її застосування у порівнянні монотерапією виключно катарального риніту.

  Скачати повний текст

Доведено, що у хворих на хронічний атрофічний сморідний риніт має місце порушення обміну заліза (сидеропенія) й інфікування порожнини носа клебсієлою озени. Розроблено концепцію патогенезу озени, згідно з якою виникнення захворювання відбувається внаслідок послідовного впливу на організм і слизову оболонку носа чинників - сидеропенії та інфекції. Установлено, що порушення обміну заліза є початковим фоновим процесом, який створює підгрунтя для реалізації патологічного впливу клебсієли озени. З'ясовано особливості патоморфологічних змін слизової оболонки носа у разі озени на внутрішньоклітинному рівні з задіянням комплексного структурного аналізу, зокрема електронної мікроскопії, що уможливило визначення морфогенезу захворювання. За результатами клінічних, бактеріологічних, біохімічних, відеоендоскопічних, патоморфологічних і функціональних досліджень розроблено нову клініко-морфологічну класифікацію озени, згідно з якою виділено три стадії захворювання - початкову, явну й умовно-регресивну. Запропоновано патогенетично обгрунтований метод комбінованого лікування хворих на озену. Як імплантат використано консервовану тверду мозкову оболонку для хірургічної рекалібровки патологічно розширених носових ходів. Удоконалено методику хірургічного лікування озени за рахунок відновлення атрофованого заднього відділу нижньої носової раковини шляхом введення імплантата (трубки чи згортка) з консервованої твердої мозкової оболонки у ході хірургічного лікування хворих на озену. Уперше в Україні та країнах СНД описано та задокументовано відеоендоскопічні картини носової порожнини за різних стадій озени.

  Скачати повний текст

За результатами обстеження 121-го хворого на вазомоторний риніт (ВР) за тривалого застосування назальних деконгестантів (НД) виявлено, що факторами ризику медикаментозної залежності до судинозвужувальних препаратів є початкові порушення функціонального стану вегетативної нервової системи (ВНС) у вигляді ваготонії, різко позитивної вегетативної реактивності, недостатності вегетативного забезпечення діяльності та еферентної симпатичної недостатності. Внаслідок зазначених порушень діяльності ВНС та депресії тонус у судин слизової оболонки носу, яка розвивається за рахунок постійної дії НД, розвивається медикаментозна залежність. Постійне застосування НД викликає динамічні зміни в діяльності ВНС, обумовлені стимулювальним впливом судинозвужувальних препаратів на симпатичний її відділ. Установлено, що тривале застосування НД призводить до ряду змін структурно-функціонального стану слизової оболонки з порушенням основних її захисних механізмів. Виявлено, що застосування підслизової вазотомії нижніх носових раковин у хворих на ВР за умов тривалого застосування НД не виключає можливості рецидиву захворювання у віддалений період (20 % спостережень) в першу чергу за рахунок збереженості факторів ризику медикаментозної залежності. Відзначено, що неефективність лікувальних заходів і вірогідність рецидиву захворювання та медикаментозної залежності від назальних деконгестантів за умов застосування лікування, заснованого на урахуванні вегетативних порушень (30,7 - 36,2 % випадків протягом 12 місяців спостережень), прямо пропорційні зростанню термінів попереднього користування судинозвужувальними препаратами, що пов'язано з необоротною втратою чутливості адренореактивних структур у разі застосування НД понад 1 рік.

  Скачати повний текст

Вивчено поширеність в Україні алергічного риніту, спричиненого епідермальними алергенами серед населення, а також його частоту серед різних груп мешканців нашої країни. Проведено порівняльний аналіз умов виникнення алергічного риніту залежно від статі, віку, спадковості стосовно алергічних захворювань, часу контакту або стажу роботи з епідермальним алергеном в осіб загальної популяції та осіб найбільш скомпроментованої категорії - професійно контактуючих з причинним алергеном. За клінічний умов вивчено інформативність шкірних скарифікаційних проб і прик-теста за допомогою оригінальних компакт-ланцетів з вітчизняними епідермальними алергенами за алергічного риніту. Доведено високу інформативність методу імунотермістометрії за умов діагностики гіперчутливості до епідермальних алергенів у пацієнтів з алергічним ринітом. Обгрунтовано проведення ретельного підбору таких пацієнтів для специфічної імунотерапії епідермальними алергенами, особливо з урахуванням ступеня тяжкості перебігу риніту та професійної орієнтації хворого. Вивчено ефективність і безпечність класичного парентерального методу проведення специфічної імунотерапії вітчизняними епідермальними алергенами за алергічного риніту у хворих з середньою тяжкістю перебігу хвороби. Вивчено клінічну ефективність проведення специфічної імунотерапії алергічного риніту епідермальними алергенами за результатами шкірних проб.

  Скачати повний текст

Вивчено клініко-імунологічний стан хворих на цілорічний алергічний риніт (ЦАР). Створено нову модель алергічної реакції у слизовій верхніх дихальних шляхів та вивчено вплив локально-системної імуномодуляції та ентеросорбції на продукції імуноглобулін E антитіл. Вивчено роль різних груп імуномодуляторів стосовно функціональної активності та фенотипових властивостей імунокомпетентних клітин крові хворих на ЦАР. Досліджено питання стосовно проведення системної імуномодуляції та ентеросорбції перед курсом специфічної імунотерапії (СІТ). Проведено порівняльну клініко-імунологічну оцінку комплексного лікування. За результатами експериментальних досліджень створено модифіковану модель алергічної реакції негативного типу у слизовій оболонці, що дало змогу провести адекватну неспецифічну імунотерапію (поліоксидонієм) та ентеросорбцію (сіліксом) у хворих на ЦАР. Базуючись на даних, одержаних внаслідок проведених досліджень у найближчому періоді після проведеного лікування показано, що комбінована терапія (специфічна імунотерапія, імунокорекція та ентеросорбція) була ефективнішою щодо відновлення суб'єктивних і об'єктивних показників. На підставі вивчення цих показників, стану місцевого та системного імунітету у хворих на ЦАР у віддаленому періоді доведено, що використання комбінованої терапії, яка передбачає СІТ, введення імуномодулятору "Поліоксидоній" та ентеросорбенту "Сілікс" є більш ефективним у порівнянні з монотерапією цих хворих - проведенням СІТ.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано застосування препарату эРіносептэ в лікуванні хворих на гострий неспецифічний риніт (ГНР) і хронічний катаральний риніт (ХКР). Вперше запропоновано й обгрунтовано ефективний метод фармакотерапії хворих на ГНР і ХКР із застосуванням препарату "Ріносепт" в комбінації з протизапальним, муколітичним і антигістамінним препаратами. Доведено позитивний вплив препарату на слизову оболонку порожнини носа. Вперше проведено бактерологічні й імунологічні дослідження під час терапії ринітів препаратом "Ріносепт". Встановлено, що препарат "Ріносепт" має не тільки судинозвужуючий ефект, а також володіє антибактеріальними властивостями. Вперше експериментально на щурах і кролях доведено відсутність токсичного впливу та алергізуючих властивостей нового вітчизняного деконгестанта "Ріносепт", а також встановлено його високу біодоступність та пролонгованість впливу. Ожержано нові дані, що розширюють можливості лікування ГНР і ХКР. Вперше проведено порівняльну оцінку ефективності вітчизняних назальних деконгестантів - "Нафтазин" і "Ріносепт".

  Скачати повний текст

Здійснено дослідження з метою підвищення ефективності лікування хворих на хронічний катаральний риніт (ХКР), базуючись на результатах обстеження та лікування 100-а таких хворих, 30-ти практично здорових людей, а також даних експериментів, проведених на 195-ти білих щурах породи "Wistar". Показано, що використання ереспалу для даних осіб найбільш ефективне в поєднанні з поліоксидонієм. Виявлено, що запропоноване лікування сприяє відновленню реакції гуморального та клітинного імунітету, швидше нормалізує стан слизової оболонки носової порожнини тварин у разі експериментального риніту, а також за показниками позитивних клінічних результатів є більш оптимальною у порівнянні з терапією з використанням полідекси з фенілефрином у разі ХКР та ХКР з супутніми захворюваннями інфекційно-запального характеру. Установлено, що застосування ереспалу у поєднанні з поліоксидонієм забезпечує нормалізацію рівнів місцевого та системного імунітету за умов ХКР.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне морфологічне дослідження особливостей регенерації слизової оболонки (СО) носа у ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (ЛНА на ЧАЕС), які зазнали інгаляційного надходження радіонуклідів. Наведено результати гістологічного, гістохімічного й ультраструктурного дослідження СО носа хворих на хронічний реніт ЛНА на ЧАЕС і пацієнтів контрольної нозологічної групи. У хворих-ліквідаторів установлено більшу вираженість альтернативних змін, трансформованість регенераційних та інтенсифікацію інволюційних процесів у СО носа. Доведено, що виразна дисрегенерація епітелію суттєво спричинена патологією судинно-сполучнотканинних компонентів СО носа. Розглянуто причини та механізми змін секреції залоз і гіпореактивності запальних процесів у СО носа ліквідаторів. Проведено порівняння морфологічних проявів дисрегенарції СО носа з такими у бронхах (на підставі даних, одержаних іншими науковцями) за їх хронічного запалення у ЛНА на ЧАЕС.

  Скачати повний текст

Вперше розроблено експериментальну модель поєднаної сенсибілізації до пилкових і побутових алергенів у піддослідних тварин. Встановлено частоту поєднаної сенсибілізації до зазначених алергенів та їх комбінацій у хворих на алергічний риніт (АР) залежно від віку та статі. Вивчено клінічні особливості перебігу АР залежно від виду сенсибілізації. Вперше вивчено зміни субпопуляційного складу імунокомпетентних клітин і концентрацій основних цитокінів у крові хворих залежно від виду сенсибілізації та в динаміці пероральної й ін'єкційної специфічної імунотерапії (СІТ) побутовими та пилковими алергенами. Вперше розроблено методики проведення СІТ у хворих на АР з поєднаною сенсибілізацією до побутових і пилкових алергенів парентеральним і пероральним способами, обгрунтовано тривалість СІТ.

  Скачати повний текст