Досліджено правову природу міжнародного комерційного арбітражу з вирішення спорів у сфері торговельного мореплавства. Визначено, що арбітраж створюється для вирішення особливої категорії спорів комерційного характеру, які виникають у процесі реалізації цивільно-правових і торговельних угод, зокрема морських, а також тих, що містять "іноземний елемент" у тій або іншій формі. Проаналізовано сучасні тенденції розвитку арбітражу, особливості організації діяльності у даній сфері, визначено розбіжності регламентів спеціалізованих міжнародних арбітражних судів та Морської арбітражної комісії України. Досліджено зарубіжну практику щодо застосування принципів міжнародного приватного морського права. Обгрунтовано основні шляхи еволюції міжнародного комерційного арбітражу, вивчено існуючі підходи щодо визначення правової природи міжнародного комерційного арбітражу. На підставі аналізу значного обсягу теоретичного та практичного матеріалу обгрунтовано пропозиції щодо організації міжнародного комерційного арбітражу у контексті новітніх тенденцій його розвитку. Проаналізовано положення регламентів міжнародних морських арбітражних судів ряду зарубіжних країн та України. Особливу увагу приділено вивченню практики застосування принципів і норм міжнародного приватного морського права в арбітражних рішеннях. Зроблено висновок, що правова природа міжнародного морського арбітражу може забезпечити застосування не лише матеріального права країни, але й матеріальних норм іноземного права, а також встановлені у міжнародних конвенціях уніфіковані матеріальні та колізійні норми міжнародного приватного права.Обгрунтовано пропозиції щодо удосконалення вітчизняного механізму захисту законних прав та інтересів учасників морегосподарських відносин під час розгляду спорів.

  Скачати повний текст

Уперше в Україні проведено комплексне дослідження проблеми надання іноземній державі юрисдикційних імунітетів з урахуванням практики та законодавства іноземних країн. Окреслено перспективи розвитку законодавства України у цій галузі. Увагу приділено визначенню кола осіб, які мають право посилатися на імунітет, з'ясуванню умов, за яких державі надається імунітет від примусових заходів. Проаналізовано значення для подальшого розвитку теорії обмеженого імунітету та гармонізації практики країн прийняття Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держави та їх власності 2004 р., яка є першим універсальним міжнародним актом у сфері юрисдикційних імунітетів держави. З урахуванням сучасної теоретичної основи надання імунітету державі у приватно-правових відносинах та останньої практики держав обгрунтовано необхідність переходу законодавства України до використання положень теорії обмеженого імунітету шляхом прийняття окремого закону про імунітет іноземної держави.

  Скачати повний текст

Досліджено правову природу інституту юрисдикційних імунітетів держав та їх власності, а також його закріплення в основних правових системах світу та міжнародному публічному праві. Проведено порівняльно-правове дослідження законодавства та судової практики стосовно юрисдикційного імунітету держави у країнах континентальної правової системи та країнах прецензентного права з метою визначення їх ставлення до відповідних звичаєвих норм міжнародного права. Висвітлено проблеми щодо дослідженого юрисдикційного імунітету з метою визначення їх ставлення до відповідних звичаєвих норм міжнародного права. Досліджено проблеми правового регулювання інституту імунітету держав та їх власності у законодавстві України. Запропоновано шляхи його вдосконалення на підставі вивчення практики інших країн і кодифікації відповідних норм міжнародного права. З'ясовано особливості договірних відносин держав і доктринальних кодифікацій у сфері юрисдикційних імунітетів держав і Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 р. у контексті чинного міжнародного права та практики держав. Визначено можливість приєднання України до цього багатостороннього міжнародного договору.

  Скачати повний текст