Розкрито феномен австрійської малої прози, специфіку їі рецептивної та генологічної парадигм у контексті німецькомовного літературного процесу. Уперше в українському літературознавстві на контекстуальному фоні розглянуто особливості поетики австрійської малої прози XX ст. у типологічних зрізах і зіставленнях з німецькою малою прозою аналізованого періоду, а звідси - і такі складники дослідження, як рецептивна естетика та генологічна парадигма. Аналіз історико-літературного матеріалу увібрав широке коло праць австрійських, німецьких, швейцарських, українських, польських, російських, словацьких, чеських, болгарських, угорських літературознавців. На основі детального розгляду дослідницького масиву, що містить розгалужений комплекс актуальних питань для словесної науки на новітньому етапі її розвитку, розроблено авторську концепцію інтерпретації художніх зразків малої епічної форми австрійських письменників (К. Е. Францоз, А. Шніцлер, Г. Гофманнсталь, Р. М. Рільке, Ф. Кафка, Р. Музіль, Й. Рот, І. Айхінгер, І. Бахманн, Т. Бернгард, А. Зєлінскі, П. Гандке, Е. Фітцбауер, М. Ган, Г. Кунер).

  Скачати повний текст

З'ясовано роль автобіографічного елементу в літературній і критичній спадщині А.О.Григор'єва. Показано визначальну роль даного чинника у відображенні своєрідності творчої особистості поета і критика. На підставі порівняльного аналізу біографічних фактів А.О.Григор'єва зі змістом та образною структурою його віршів і поем досліджено шляхи їх перевтілення в поетичні образи, своєрідність ліричного "я" та особливості літературної майстерності митця. Висвітлено історико-літературне значення та своєрідність мемуарної творчості А.О.Григор'єва, зокрема, його книги "Мои литературные и нравственные скитальчества" у контексті вивчення російської автобіографічної прози середини XIX ст. Проаналізовано автобіографічний елемент у літературно-критичних і театрознавчих статтях, рецензіях і нарисах А.О.Григор'єва, з'ясовано функцію відступів мемуарного характеру, вплив реальних подій його життя на визначення змісту та формування літературного стилю критика. Простежено характерне для творчості митця злиття жанрів статті, присвяченої дослідженню певного літературного, театрального або соціального явища з мемуарним нарисом. Розглянуто листи А.О.Григор'єва, що містять автобіографічний матеріал, спогади про події та осіб, які відіграли важливу роль у його житті. Доведено визначальну роль порівняльного аналізу у формуванні достовірного уявлення про автобіографічний елемент в різних видах творчої діяльності А.О.Григор'єва.

  Скачати повний текст

Досліджено поетику жанру автобіографії та розкрито поетикальні особливості автобіографій Еліса Канетті та книг спогадів Уласа Самчука у типологічному зіставленні. Порівняння базується на подібності творчих засад, головну увагу приділено механізмам проектування автора та національної літературно-культурної традиції в автобіографічних творах обраних письменників. Жанр автобіографії висвітлено у теоретичному аспекті (щодо її авторитету, взаємин з біографією, термінологічної парадигми, естетичних категорій, об'єктивації у компаративних студіях, впливу на створення та сприйняття образу письменника) у виконанні обраними авторами. Механізми самопроектування окреслено у вимірах зв'язків соціальних, ментальних і текстових структур, авторської специфіки дотримання жанрового канону та наповнення автобіографічного методу та рушія. У рецептивно-естетичному аспекті здійснено пошук авторської міри введення інстанції читача до твору, досліджено особливості руху автора до читача, а також у аспекті поетики відкритого твору автобіографії Е.Канетті та У.Самчука.

  Скачати повний текст

Уперше розглянуто проблему автологічного слова в поезії І.Франка. Простежено взаємодію, взаємовідображення авто- і металогії, підкреслено новаторство автора в оновленні жанрів та стилю суто ліричної (оповідальної) та наративної поезії засобами автологізму. Проаналізовано автологічне письмо у збірці "З вершин і низин" в аспекті її різностилля, ліричний автологізм "Зів'ялого листя" та автологічну наповненість збірок "Мій Ізмарагд", "Із днів журби" і "Semper tiro" з їх філософічністю та "делікатним дидактизмом".

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено особливості формування та розвитку постмодерністського авторефлексивного тексту Є.Пашковського. На підставі вивчення західноєвропейського досвіду визначено специфіку українського постмодернізму як перехідного етапу між минулою та новою формами українського модернізму на порубіжному зламі епох. У даному контексті проаналізовано художню авторефлексію та її основні форми прояву (нарцистично-карнавальну та міфологічно-шизоїдну) в сучасному літературному процесі. Встановлено причини виникнення та досліджено еволюцію розвитку авторефлексії у прозі Є.Пашковського. Розглянуто засоби вираження традиційного "реалізму" та прихованої авторефлексії в романі "Свято". Встановлено особливості міфологічного самовираження як наслідку критичної авторефлексії в романах "Вовча зоря" та "Безодня". Проведено дослідження есеїстичного "відкритого" авторефлексивного художнього мислення у "Щоденному жезлі" як специфічного явища українського "дилетантського" постмодернізму.

  Скачати повний текст

Досліджено способи вираження авторської позиції у романах "Звичайна історія", "Обломов", "Обрив" І.О.Гончара. Наголошено на значеннєвому співвідношенні: автор - твір - читач, єдністю якого зумовлений зміст художньої творчості. Проаналізовано романи письменника у контексті проблеми авторської позиції. Показано, що автор-творець даних романів є значеннєвим центром, втіленням активної творчої енергії, що формує ставлення до людини у світі. Сюжетно-композиційна організація романів визначається розвитком думки автора, волею авторської свідомості. Висвітлено еволюцію форм оповіді у творчості І.О.Гончара, яка відбувалась від стилістично не вираженого, але явно присутнього суб'єкта, що оповідає, в романах "Звичайна історія" та "Обломов", до організації оповіді у контексті свідомості духовно близького авторові героя Райського в "Обриві". Естетичні погляди персонажа яскраво проявляються у зіставленні з естетичними поглядами автора-оповідача: їх позиції то наближуються, то розходяться. На підставі проведеного дослідження показано, що своєрідність вираження авторської свідомості у романах І.О.Гончарова полягає у відборі художнього матеріалу, у способах зображення персонажів, в оповідній організації романів, в основних позасюжетних елементах - пейзажі, портреті.

  Скачати повний текст

Запропоновано визначення поняття "авторська рефлексія", з'ясовано його роль і місце серед понять, пов'язаних з проблемою автора. Досліджено види, форми та функції авторської рефлексії в літературному творі. Розроблено теоретичні положення, які застосовано до аналізу конкретного художнього матеріалу - прози Д. Фаулза. Визначено основні форми авторської рефлексії у романах цього англійського письменника XX ст. Розглянуто певні моделі авторської рефлексії, а саме: рефлексія автора як суб'єкта естетичної діяльності, рефлектуючий герой, рефлектуючий читач.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему вираження авторської свідомості у художніх творах Т.Осьмачки. Здійснено спробу визначити основні механізми об'єктивації автора у ліричних, епічних і ліро-епічних творах письменника, виявити специфіку функціонування суб'єкта вислову як модифікації авторського голосу на різних структурних рівнях художьої системи. Вивчено ліричну поезію Т.Осьмачки в аспекті співвідношення та взаємодії форм вираження авторської свідомості. Охарактеризовано ліричну особистість, репрезентантами якої є різні типи суб'єктів мовлення, а також розглянуто стратегію об'єктивації авторської свідомості у повістевій прозі митця, його поемах, оповіданні "Психічна розрядка". З'ясовано особливості функціонування суб'єкта мовлення у процесі зображення фабульних подій і розкриття психологічної сфери. Виявлено структури, що об'єктивують авторську свідомість на рівні конструювання моделі просторово-часового континууму. Творчість Т.Осьмачки розглянуто в її формально-змістовій єдності, як художню систему.

  Скачати повний текст

Проведено комплексний аналіз понад 1 300 одиниць оказіональної лексичної номінації, зафіксованих у поетичному лексиконі В. Барки. Уперше досліджено семантику та текстове призначення авторських новотворів як характерних ознак ідіостилю поета - одного з найпродуктивніших українських експериментаторів у галузі індивідуально-авторського словотвору. Визначено специфіку лексичних інновацій В. Барки. Досліджено ключові поняття та слова-символи у поетичній картині світу поета. Розкрито прагматичний потенціал новотворів, проаналізовано його вплив на створення та розуміння значень інновацій. Висвітлено номінативну, стилістичну, експресивну та текстотвірні функції новотворів. Проаналізовано основні здобутки української письменницької лексикографії XX - XXI ст. Уперше з використанням методів математичної статистики виявлено основні тенденції у словотворчій практиці В. Барки. Розроблено теоретичні засади укладання різножанрових словників авторських лексичних новотворів поета.

  Скачати повний текст

Вперше у вітчизняному літературознавстві проведено багатоаспектне дослідження явища автофікціоналізації як неодмінної складової романної нарації від першої особи, що виявляється на свідомому (авторський металепсис) і несвідомому рівнях (переважно дискурс автобіографічного роману). Проаналізовано тематику, структуру та функціонування автофікціональної оповіді італійського жіночого роману кінця XX ст. у контексті сучасних літературознавчих та антропологічних студій. Досліджено романи відомих італійських письменниць Д. Мараіні, С. Верди, М. Беллончі, С. Тамаро, П. Капріоло та С. Петріняні. На підставі аналізу самості та Іншості у романному тексті виявлено діалектику між свідомою інтенцією автора та її реалізацією, що стає на заваді створення художнього образу, тотожного або діаметрально протилежного авторській моделі. Стосунки автор/оповідач досліджено у межах семантики "подібності/неподібності" (Ф. Лежен), що реалізується відповідно в автобіографічному письмі й умисній гомодієгетичній трансформації історичної (награний оповідач) або трансгендерної (фіктивний оповідач) оповіді. Як окремий вид автофікціоналізації проаналізовано адресантний дискурс епістолярного роману, в якому оповідач набуває подвійного фікціонального статусу: протагоніста зображуваних подій та адресанта листів. На підставі дослідження комунікативної спрямованості адресант/адресат визначено амбівалентність статусу італійського жіночого автофікціонального письма, доведено присутність у його структурі фактичного матеріалу, поетичної вигадки й уяви.

  Скачати повний текст

Висвітлено особливості функціонування агіографічних мотивів у "житії" жінки-святої (Жанна д'Арк) та створення агіографічної ієрархії в життєписі італійського поета. Встановлено причини трансформації традиційних житійних мотивів, виявлено співвідношення рис жанрових різновидів житія та патерика. Уточнено уявлення щодо своєрідності літературної біографії російського Зарубіжжя.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості рецепції та трансформації агіографічних мотивів у сучасній українській прозі. Розглянуто вияв реінтерпретації традицій житійного жанру в творчості українських і зарубіжних письменників різних історичних епох. Проаналізовано житійні мотиви, що найбільше видозмінилися в сучасній українській прозі, особливості житійного дидактизму, сакрального хронотопу, категорію чудесного. Виділено основні напрями трансформації житійних мотивів.

  Скачати повний текст

Проаналізовано інтертекстуальність творчого доробку Н.Королеви. Виявлено й охарактеризовано чотири базові джерела її творів та визначено єдиний метатекст прози. Проведено системне дослідження художніх текстів письменниці, а також наявного в них автокоментаря. З'ясовано принципи використання сакральних (Святого Письма, агіографії), апокрифічних, історичних текстів, усних легенд і переказів як протекстів. Розкрито спільні та відмінні аспекти понять "легенда" та "переказ". Розглянуто особливості літературного та релігійного контекстів творчості авторки. Проаналізовано структурні та сюжетні особливості агіографії, що відрізняють її від інших жанрів. Сформульовано визначення поняття "агіографічний твір".

  Скачати повний текст

Розглянуто функціонально-семантичні особливості ад'єктивного атрибута у поетичних творах О.С.Пушкіна. Комплексно проаналізовано поетичний ад'єктив та його трактовку як лінгвістичну категорію, що виступає як один з основних чинників формування та розвитку національної та літературної мов через систему поетичних образів і фігур. Описано комплекс власне лінгвістичних параметрів поетичного ад'єктива. Систематизовано лексичні новації у сфері ад'єктивних слів у поезіях О.С.Пушкіна. Надано поняття конструкційної мовотворчості та показано відповідні синтаксичні побудови. Запропоновано типологічне тлумачення ад'єктива як епітета. Показано пряму кореляцію епітетарної творчості поета й особливостей його художнього світогляду. Розглянуто ад'єктив як компонент атрибутивної конструкції - основної структурно-функціональної ланки поетичного мовлення. Наведено основні види конструкційної мовотворчості у поетичному мовленні: з функціонально-стилістичним зрушенням, з комплексною контамінацією характеру визначального та визначуваного.

  Скачати повний текст

Досліджено функціонально-семантичні особливості адвербіального епітета в поетичному дискурсі представників національно-культурного відродження 1960-х рр. Визначено зумовленість стилістичного потенціалу прислівника його категоріальними ознаками та з'ясовано загальні особливості, яких набуває прислівник, виконуючи стилістичну функцію адвербіального епітета. Прислівникові епітети структуровано за 4-ма основними групами значень: емпіричні, раціональні, посилювальні та порівняльні. Проаналізовано кожну окрему семантичну групу та визначено найпродуктивніші з них для поетичного мовлення шістдесятників. Встановлено лексико-семантичні зв'язки між адвербіальними епітетами (синонімія, антонімія). Охарактеризовано функції адвербіальних повторів у творах шістдесятників і особливості використання таких повторів на різних рівнях мовної системи (фонетичному, лексичному та синтаксичному), досліджено прислівникові епітети-оказіоналізми в семантичному та морфологічному аспектах. Розкрито значення адвербіального епітета для формування стилістичних фігур - антитези, градації, ампліфікації. Виявлено роль прислівникового епітета як невід'ємного семантико-стилістичного складника метафоричного контексту.

  Скачати повний текст

Розкрито функціонально-прагматичний, образотворчий потенціал внутрішнього адресата у прозовому тексті як конструктивно-креативний елемент української прози ХХ ст. Проаналізовано функції внутрішнього адресата у прозовому тексті, зокрема, імітаційно-орієнтаційну, діалогічно-прогресійну, фреймово-актуалізаційну, когезійну. Розглянуто питання функціонально-комунікативного навантаження засобів адресації (непрямих мовленнєвих актів, пресупозиції, засобів паралінгвістики), визначено імпліцитні значення художнього (прозового) тексту з латентними образотворчими стратегіями.

  Скачати повний текст

Висвітлено акмеїзм як явище літературного процесу не тільки Срібного віку, а й XX ст. в цілому. Досліджено культурну парадигму акмеїзму як позастильового явища, сформованого на рівні поетичної ідеології. Викладено ціннісну систему, модель суб'єктності та акмеїстичну метафізичну модель світу в сучасних модифікаціях на матеріалі творчості Й. Бродського, Б. Кєнжеєва, Т. Кібірова, В. Кривуліна, Л. Лосєва, Є. Рейна, О. Сєдакової, О.Шварца. Аналіз мотивного комплексу, суб'єктної структури, ключових міфологем поезії цих авторів дозволив виявити ті вектори, що спрямовують еволюцію акмеїстичної художньої системи хронологічно вже за межами творчості акмеїстів.

  Скачати повний текст

З'ясовано основні ознаки художньо-публіцистичного підстилю публіцистичного стилю української мови. Досліджено специфіку семантичної структури та функціонування в художній публіцистиці іменникових та дієслівних засобів реалізації категорії оцінки. Оцінне значення розглянуто як компонент лексичного значення слова. Виявлено типові для сучасних українських художньо-публіцистичних виступів групи номінативних одиниць, що є базовими для процесу аксіологічної номінації. Проаналізовано мотиваційні засади аксіологічних переосмислень лексичних одиниць у виділених асоціативно-тематичних полях. Здійснено класифікацію та охарактеризовано семантичні та функціональні особливості оцінних фразеологізмів. Визначено індивідуально-авторські особливості вживання аксіологічної лексики та фразеології. Установлено роль аксіологічної лексики та фразеології у формуванні оцінних ідеологем художньо-публіцистичних виступів сучасних українських письменників.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексний аналіз найтиповіших змін у лексико-семантичній системі української літературної мови кінця XX - початку XXI ст., що знайшли відображення у мові сучасних прозових текстів. Установлено специфіку активних лексико-семантичних процесів, а саме: запозичень, жаргонізації, лексичної реактивності, детермінологізації, а також процесів формування нових значень, семантичних конотацій та часових мовних ідентифікаторів аналізованого періоду. Висвітлено основні екстра- та інтралінгвальні чинники, що сприяли інтенсифікації якісних і кількісних змін у словниковому складі української мови, виявлено особливості взаємодії лексико-семантичних процесів у вербальній структурі прозового тексту, визначено місце досліджених мовних одиниць у словниковому складі сучасної української літературної мови та їх функціонально-стилістичні особливості. Запропоновано дефініцію поняття "лексико-семантичні процеси" та здійснено класифікацію активних лексико-семантичних процесів.

  Скачати повний текст