Вперше проведено комплексне дослідження проблеми ідеального. Запропоновано концепцію об'єктивності ідеального, що грунтується на розумінні єдиної субстанціальної єдності природи та суспільства. Обгрунтовано положення про існування ідеального як об'єктивної форми реальності, що реалізується в здатності одиничної реальності через ставлення до іншої виявляти всю повноту своєї природи. Встановлено, що специфіка ідеального полягає у здатності соціально-економічної реальності створювати свій власний загальний образ, а не відображати своєю реальністю щось принципово поза-буттєве, що перетворює саме буття. Розкрито специфік конкретних форм існування об'єктивної реальності духу, або об'єктивної ідеальності, тобто абстрактної форми ідеї та рівного власній сутності і тому конкретного образу ідеалу. Обгрунтовано висновок, що в соціально-економічній реальності об'єктивна ідеалізація через відчуження даною реальністю свого власного загального образу здійснюється не тільки всупереч, а завдяки усьому особливому та людському, що є в ній. На підставі реально існуючої ідеалізації економічної суспільної єдності, що є її загальним образом у вигляді грошей, конкретизовано специфіку свідомості через здатність не тільки відображати об'єктивно існуючу ідеалізацію буття, але й здійснювати саму ідеалізацію як суспільно значущу об'єктивну мислену форму. Обгрунтовано твердження, що розвиток ідельного потенціалу буття до ступеня реального ідеалу передбачає зазор і навіть деяке відчуження у визначенні його раціонально виявленої єдності. З'ясовано, що даний зазор виражає першість у бутті матеріальної спонтанності, історичної специфічності щодо узагальнювального руху логіки історії.

  Скачати повний текст