Показана хибність поширеного, передусім у мовознавстві, уявлення про сутність і функціональну роль голосних та приголосних звуків мови, про особливості процесів мовотворення і слухового сприйняття мовних повідомлень. Запропонований новий підхід і нові методи їх об’єктивного дослідження. Всупереч думці, що затвердилася в науці, теоретично обгрунтована і експериментально підтверджена головна роль голосних звуків як носіїв полімодальної інформації в процесі мовної комунікації. З’ясована невідома до цього часу функціональна роль приголосних і інформаційна роль явища, що позначається мовознавчою наукою як «коартикупяція». Установлений феномен рискання артикулятора як фундаментальної першооснови у забезпеченні надійності мовної комунікації. Дано пояснення сутності добре відомих, але незрозумілих до цього часу парадоксів «поводження» мовних сигналів. Для фахівців у галузі прикладної і експериментальної фонетики, комплексного аналізу мови, мовного керування автоматизованими системами, проектування систем штучного інтелекту, а також для студентів філологічних і юридичних спеціальностей та усіх тих, кого цікавить або може зацікавити дана наукова проблема.