А ви знали, що шкіра — найбільший орган людського тіла? Це наш зовнішній шар, захисна оболонка, камуфляж, антена, яка допомагає взаємодіяти з довкіллям, на одному квадратному сантиметрі шкіри міститься майже 2500 рецепторів. Тільки уявіть — шкіра здатна слухати й нюхати! А ще вимірювати температуру, поглинати світло, перетворюючи його на тепло. Вона захищає нас, але й сама потребує захисту. Бо на шкірі живе величезна кількість бактерій, грибків, вірусів та паразитів. Шкіра — це карта, яка відображає все, що відбувається в нас усередині. Хочете навчитися читати її?

Наші органи чуття практично цілодобово постачають нам інформацію про навколишній світ. Мозок аналізує всі ці дані та формує уявлення про істинне чи хибне. Втім, на жаль, людський зір, смак, нюх не с досконалими, а наш розум інтерпретує ці відчуття суб'єктивно. Так у цілком упорядковану картину світу може закрастися помилка, і ти вже не розумієш – вірити власним очам чи покладатися на чужі слова? Цю дилему допомагає розв'язати наука, а саме – науковий стиль мислення. У цій книжці науковець Олександр Рундель розповідає про інструментарій, яким користуються вчені, щоб пізнавати світ. Як досвід перетворюється в наукові теорії? Чим відрізняється наука від псевдонауки? Чому найпростіше пояснення іноді найправильніше? Чи є межа, в здорового скептицизму? Чому світогляд циніка повертає нас до печерного мислення? Про все це розповідає автор, водночас пояснюючи, чому не варто вірити «відкриттям», зробленим у секретних лабораторіях, і до чого тут наукова спільнота. Між знаннями та користю не можна ставити знака рівності. Але знання є чудовим інструментом, щоб якусь користь від нього таки отримати. І якщо розглядати науку як інструмент у руках суспільства, то було би непогано, якби воно знало, що з цим робити, впевнений Олександр Рундель.