У монографії висвітлено питання взаємозв'язків між кліматом і рослинним світом, що є предметом біокліматології, інтенсивний розвиток якої в останні десятиліття зумовлений глобальними кліматичними змінами. Досліджено характеристики, ознаки, біотичні об'єкти різних рівнів існування з використанням оригінальних підходів і методів (синфітоіндикації, оцінювання екологічної стратегії видів), розроблених автором. Залучено сучасний арсенал методів і програм, оцінено взаємозв'язки між екофакторами, виокремлено кліматичний складник, розкрито механізми та спрогнозовано реацію фітоценозів. Наведено приклади фенологічних змін, поширення адвентивних видів і зміщення ареалів природних видів флори, можливої втрати оселищ рідкісними видами, зміни структури та ризиків втрат ценозів України як реакції на прямий і потужніший опосередкований вплив кліматичних змін. Встановлено, що критичною межею ризику втрати оселищ рідкісними видами є підвищення середньорічної температури на 2,0 С. Підвищення ж середньорічної температури на 2,5 С може призвести до незворотних змін більш як половини природних біотопів, хоча темпи таких змін і трансформація біотопів повільні й відбуватимуться тривалий час. Відповідно до специфіки умов існування та розподілу рослинних угруповань, виділено чотири біокліматичні регіони України. Запропоновано рекомендації, основою яких є ідея Європейського зеленого курсу, щодо адаптації біотопів та їх протидії можливим негативним наслідкам. Ключовий висновок досліджень - неможливо стабілізувати зміну клімату, не зберігаючи біосферу, завдання ж екологів - передбачити негативні наслідки "каскадних процесів" кліматологічних змін.