У монографії розглядаються сучасні концептуалізації щодо вивчення культурних ідентичностей у екстраординарних обставинах життєдіяльності соціуму, розуміння ідентичності як концепту «подвійної тотожності» з одночасною відсилкою до унікальності суб'єкта, що конструюється завдяки особистісним культурно-стильовим преференціям, та апеляцією до норми, яка контролюється імперативами влади. Реконструйовано сегментацію простору ідентичностей та його динаміку у різних сферах суспільної ментальності, де згенероване воєнним часом консолідоване «ми» дедалі очевидніше розщеплюється на численні типи «самототожиості», що відрізнятимуться за випробуваннями, за участю у просуванні до перемоги і наполягатимуть на визнанні. Це потребує спеціальної уваги соціальної та культурної політики, медіа, громадських організацій. Для науковців, викладачів, діячів культури, журналістів, аспірантів, студентів.