Повний опис видання, надходження:

Dingler's polytechnisches Journal [Текст]/ Hrsg. von A. Hollenberg, H. Kast. - Stuttgart : J. G. Cotta, 1874 . - Перевод заглавия: Політехнічний журнал Дінглера. - З 1891 р. журн. видавався у великому форматі. У фондосховищі НБУВ вид. знаход. на шифрі Жс130. - Журн. має дод.: "Atlas zu Dingler's polytechnisches Journal".- Отримується з 1820.
ВІДОМОСТІ ПРО ЗМІНИ: Видання
У 1820 р.-1874 р. видання мало назву: Polytechnisches Journal

Ред. : Dingler J. G.Ред. : Hollenberg A.Ред. : Kast H.

Анотація: “Dingler's polytechnisches Journal” (“Політехнічний журнал Дінглера”) – один з найважливіших технічних журналів німецькою мовою XIX століття. У 1820 – 1874 р.р. видання мало назву: “Polytechnisches Journal”.
Його засновником та першим редактором був аугсбурзький хімік та промисловець Йоганн Готфрід Дінглер (1778–1855).
Журнал виходив з 1820 по 1931 рік і містив 33448 статей з 3495 ілюстраціями в 370 томах і 24 атласах. З 1820 по 1825 видавалося три томи на рік, з 1826 по 1899 - чотири томи на рік, а з 1900 по 1931 - один том на рік. З 1878 по 1884 були видані 24 томи атласів з 42-ма повносторінковими ілюстраціями. Деякі зі статей складалися з оглядів публікацій з Європи та США. Інша частина включала переклади та описи патентів з Європи та США. Огляди доповнялися описами та обговореннями різних процесів з усіх галузей техніки.
“Політехнічний журнал” охоплював великі часові рамки, від перших тонких коренів електротехніки до попередніх висновків теорії відносності. Спочатку це були питання повільно індустріалізації сільського господарства та все більш механізованого ремесла, але поступово додавалися такі галузі, як гірничодобувна промисловість та металургія, машинобудування та автомобілебудування, приводна техніка, хімічні процеси, електротехніка чи комунікаційні технології. Крім обговорення технічних інновацій та патентних специфікацій, журналі також торкався соціально-політичних та соціальних питань, пов'язаних з індустріалізацією. Обговорював появу заводських робітників та профспілок, а також перші симптоми промислового забруднення.
У 1830-1831 році його син Еміль Максиміліан Дінглер (1806–1874) був співредактором. Незадовго до смерті він погодився на зміну назви на “Політехнічний журнал Дінглера”. Журнал припинив виходити у 1931 році.

---

РОКИ:
1820 1822 1823 1824 1825 1826 1827 1828 1829 1830 1831 1832 1833 1834 1835 1836 1837 1838 1839 1840 1841 1842 1843 1844 1845 1846 1847 1848 1849 1850 1851 1852 1853 1854 1855 1856 1857 1858 1859 1860 1861 1862 1863 1864 1865 1866 1867 1868 1869 1870 1871 1872 1873 1874 1875 1876 1877 1878 1879 1880 1881 1882 1883 1884 1885 1886 1887 1888 1889 1890

---

Рубрики:

Журнали

Повний опис видання, надходження:

Dingler's polytechnisches Journal [Текст]/ Hrsg. von A. Hollenberg, W. Pickersgill. - Berlin : Richard Dietze, 1874 . - Перевод заглавия: Політехнічний журнал Дінглера. - До 1891 р. журн. видавався у середньому форматі. У фондосховищі НБУВ вид. знаход. на шифрі Ж130. - До 1902, Jg.83, Bd.317, H.40 вихідні данні вид.: Stuttgart: J. G. Cotta.- Отримується з 1891.
ВІДОМОСТІ ПРО ЗМІНИ: Видання
У 1820 р.-1874 р. видання мало назву: Polytechnisches Journal

Ред. : Dingler J. G.Ред. : Hollenberg A.Ред. : Pickersgill W.

Анотація: “Dingler's polytechnisches Journal” (“Політехнічний журнал Дінглера”) – один з найважливіших технічних журналів німецькою мовою XIX століття. У 1820 – 1874 р.р. видання мало назву: “Polytechnisches Journal”.
Його засновником та першим редактором був аугсбурзький хімік та промисловець Йоганн Готфрід Дінглер (1778–1855).
Журнал виходив з 1820 по 1931 рік і містив 33448 статей з 3495 ілюстраціями в 370 томах і 24 атласах. З 1820 по 1825 видавалося три томи на рік, з 1826 по 1899 - чотири томи на рік, а з 1900 по 1931 - один том на рік. З 1878 по 1884 були видані 24 томи атласів з 42-ма повносторінковими ілюстраціями. Деякі зі статей складалися з оглядів публікацій з Європи та США. Інша частина включала переклади та описи патентів з Європи та США. Огляди доповнялися описами та обговореннями різних процесів з усіх галузей техніки.
“Політехнічний журнал” охоплював великі часові рамки, від перших тонких коренів електротехніки до попередніх висновків теорії відносності. Спочатку це були питання повільно індустріалізації сільського господарства та все більш механізованого ремесла, але поступово додавалися такі галузі, як гірничодобувна промисловість та металургія, машинобудування та автомобілебудування, приводна техніка, хімічні процеси, електротехніка чи комунікаційні технології. Крім обговорення технічних інновацій та патентних специфікацій, журналі також торкався соціально-політичних та соціальних питань, пов'язаних з індустріалізацією. Обговорював появу заводських робітників та профспілок, а також перші симптоми промислового забруднення.
У 1830-1831 році його син Еміль Максиміліан Дінглер (1806–1874) був співредактором. Незадовго до смерті він погодився на зміну назви на “Політехнічний журнал Дінглера”. Журнал припинив виходити у 1931 році.

---

РОКИ:
1891 1892 1893 1894 1895 1896 1897 1898 1899 1900 1901 1902 1903 1904 1905 1906 1907 1908 1909 1910 1911 1912 1913 1914 1918

---

Рубрики:

Журнали

Повний опис видання, надходження:

Вапліте [Текст] : літ.-худож. журн./ Вільна акад. пролетар. літ. ; редкол.: М. Хвильовий (голов. ред. ) [та ін.]. - Харків : Укрголовліт, 1926 - 1927. - Матеріал про дане видання розміщено також на сайті Електронної Бібліотеки "Україніка" НБУВ. - Виходить раз на два місяці.- Отримується з 1926.
Припинено з 1928

Ред. : Йогансен М. Г.Ред. : Куліш М. Г.Ред. : Сенченко І. Ю.Ред. : Слісаренко О. А.Ред. : Тичина П. Г.Голов. ред. : Хвильовий М. Г.

Анотація: Часопис “Вапліте” вважається періодичним виданням, з публікацією шести номерів протягом 1926–1927 рр.
Рішення про виникнення літературно-мистецького двомісячного журналу було восени 1926 року. Назву він отримав таку ж, як і організація Вільної Академії Пролетарської Літератури. З великими труднощами лише в січні 1927 року вийшов перший номер часопису. В цьому ж році вийшло шість номерів часопису, в якому публікували і художні твори, і критику, і теоретичні статті, й поточну хроніку літературних подій. З цього часопису до нас дійшли тільки перші п’ять чисел, а шосте конфіскувала і знищила радянська цензура, чим лише посилила інтерес і до “ваплітян”, і до їхніх часописів
Редколегія “Вапліте” – М. Йогансен, М. Куліш, І. Сенченко, Олекса Слісаренко, П. Тичина; фактично головний редактор – Микола Хвильовий. В журналі було вміщено прозові твори І. Сенченка (“З записок”, № 1; поч. повісті “Подорож до Червоногруда”, № 5), Василя Вражливого (повість “Життя білого будинку”, № 2), Миколи Хвильового (поч. роману “Вальдшнепи”, № 5, 6), А. Любченка, Ю. Яновського, Петра Панча, Г. Епіка, Н. Щербини, В. Стефаника та ін.; вірші П. Тичини, В. Сосюри, М. Йогансена, Дмитра Фальківського, М. Бажана; переклади творів Лу Сіня, Ф. Моріяка, І. Волькера, Г. Веллса тощо.
Наприкінці 1927 року журнал “Вапліте” припинив своє існування. На початку січня 1928 року члени ВАПЛІТЕ під тиском влади ліквідували свою організацію. Авторів і засновників цього славетного журналу вважають представниками доби, розстріляного Відродження”. Вони – одні з перших жертв сталінських репресій.

---

РОКИ:
1927

---

Рубрики:

Літературно-художні журнали <укр. л-ра XX ст.>

Географічні рубрики:

Україна