На основе исследования древнего языка и культуры Минойского Крита доказывается их австронезийское происхождение.

У дисертаційному дослідженні аналізується граматична система давньогрецького дієслова у функціонально-семантичному аспекті. Проведено зіставний аналіз регулярних та нерегулярних явищ на рівні функціональної морфології і функціонального синтаксису. На фоні регулярних явищ досліджуються явища граматичної периферії і визначаються їх структурно-семантичні та функціональні закономірності. Категорії часу, стану, способу розглядаються через прояв у них аспектуальності. Комплексно досліджено особливості нерегулярних станових моделей та депонентних дієслів, які засвідчують значну невідповідність функціонально-семантичної сфери станових форм їх граматичній детермінованості. Наявна функціонально-синтаксична характеристика явищ дієслівної комбінаторики з залученням тезаурусного вербального фонду класичних авторів. Проведено аналіз нерегулярних дієслівних моделей у системі паратаксису, незалежних конструкцій та гіпотаксису. Новим є запропонований аспект дослідження дієслова при гіпотаксисі; проведений аналіз апофатичних конструкцій у різних моделях вираження присудка дозволяє встановити основні тенденції вживання як дієслівних форм, так і заперечних слів і виразів. Теоретичні положення ілюструються матеріалом оригінальних текстів класичного нормативу.

Досліджується парадигматична регулярність та нерегулярність явищ морфологічної системи давньогрецького дієслова на матеріалі текстів різножанрового класичного нормативу. На морфологічному рівні розгляду системи дієслова зроблено спробу розширити сферу його функціональної інтерпретації та зіставлено типові і нерегулярні явища, пов'язані з категоріями часу, способу і стану.

Предметом дослідження є парадигматична регулярність та нерегулярність явищ системи давньогрецького дієслова на синтаксичному рівні. Проведено зіставний аналіз регулярних та нерегулярних явищ з обгрунтуванням структурно-функціональних закономірностей нерегулярності та застосуванням методу граматичної лінгвогерменевтики оригінальних текстів різножанрового класичного нормативу. У функціонально-семантичному аспекті досліджено особливості дієслівної комбінаторики в системі функціонального синтаксису відмінків, нерегулярних узгоджувальних моделей у системі паратаксису, предикативності дієслівних форм у незалежних синтаксичних конструкціях та при гіпотаксисі.

Розглянуто деад'єктиви адвербіальної зони в Гомерівському епосі, які співвідносяться з параметричними прикметниками. Досліджено шляхи формування їх семантики. Результати дослідження свідчать про те, що семантична структура деад'єктивних прислівників у порівнянні з прямим чи переносним значенням вихідних прикметників є звуженою. Основні значення співвідносних параметричних прикметників ніколи повністю не трансформуються в прислівникові. Деякі прислівники, які мотивовано окремими значеннями співвідносних прикметників, утворюють також свої власні значення. Прислівникові слова, основною ознакою яких є вираження якоїсь властивості, можуть виражати інтенсивність. У досліджуваних прислівників вона характеризується як зростаюча чи спадна. Незважаючи на те, що переважна більшість прикметників мотивує значення дериватів у прислівниковій зоні, трапляється, що семантика утворюваних прислівників не збігається з прикметниками. У цілому семантичний обсяг прислівників є вужчий, ніж семантика прикметників, від яких вони утворюються.

Продукти харчування відіграють важливу роль у повсякденному житті кожного народу. Щоденною їжею пересічного єврея в часи Ісуса Христа був хліб. У грецькому тексті Нового Заповіту лексико-семантичну групу назв хліба та його компонентів представлено 8-ма лексичними одиницями. Більшість з них походять з індоєвропейського мовного джерела. В цілому назви на позначення хліба та його компонентів у грецькій мові Нового Заповіту характеризуються високим рівнем динаміки розвитку нових значень. Майже у кожному іменнику спостережено тенденцію до використання переносних значень.

Розроблено методику навчання студентів мовних спеціальностей граматичного аспекту продуктивних видів мовленнєвої діяльності японською мовою з використанням навчальних тестових завдань. Визначено основні труднощі, які виникають у процесі формування даних граматичних навичок та спричиняють порушення граматичної норми системи японської мови. Теоретично обгрунтовано можливість та доцільність використання тестових завдань як навчальних вправ. Проведено класифікацію граматичних структур японської мови та виявлено граматичні конструкції, які є складними для засвоєння в україномовній аудиторії.

Проаналізовано розвиток та сучасний стан методики викладання латинської та давньогрецької мов. Визначено місце зіставлень у теорії та практиці викладання іноземних мов взагалі та класичних зокрема. Охарактеризовано суть взаємозіставного методу, досліджено його лінгвістичні та психологічні засади, принципи та сферу функціонування, а також шляхи впровадження у процес навчання граматики класичних мов. Розроблено критерії оцінки граматичної компетенції студентів спеціальності "класична філологія". Експериментально підтверджено гіпотезу про позитивний вплив взаємозіставного методу на формування граматичної компетенції студентів, наведено методичні рекомендації щодо його реалізації.

Проаналізовано семантичне поле прикметників зі значенням розміру у гомерівському епосі як окремого фрагмента старогрецької мовної картини світу. Визначено місце цих прикметників у мовній картині світу, внутрішню структуру семантичного поля, описано частотні характеристики, подано картину лексичної сполучуваності прикметників, установлено синтагматичні зв'язки досліджених ад'єктивів, лексико-семантичні особливості, взаємозв'язки між семами всередині поля та з іншими тематичними групами. Проаналізовано структурно-граматичні особливості лексем на позначення розміру, їх дериваційний потенціал, а також з'ясовано стилістичні функції, виражально-зображальний потенціал цієї категорії номінацій.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш145.1-212.5 + Ш5(0)33-357

Рубрики:

Давньогрецька мова

Література

Шифр НБУВ: РА338179 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено проблеми становлення та розвитку парадигми темпоральності як етнолінгвістичної унікалії. Розглянуто структурну організацію ядра поля темпоральності у давньогрецькій мові. Проаналізовано особливості функціонування та напрями еволюції граматичних засобів вираження часу у діапазоні розвитку мови з архаїчної до класичної доби. Функціональний аспект дослідження як засіб доступу до пізнання ментально-когнітивних процесів засвідчив, що діахронні зміни у парадигмі темпоральності давньогрецької мови є результатом етногносеологічного розвитку категорій об'єктивної реальності.

Освещены проблемы становления и развития парадигмы темпоральности как этнолингвистической уникалии. Рассмотрена структурная организация ядра поля темпоральности в древнегреческом языке. Проанализированы особенности функционирования и направления эволюции грамматических средств выражения времени в диапазоне развития языка с архаического до классического времени. Функциональный аспект исследования как средство доступа к познанию ментально-когнитивных процессов засвидетельствовал, что диахронные изменения в парадигме темпоральности древнегреческого языка являются результатом этногносеологического развития категорий объективной реальности.

Розглянуто емпіричну граматику, що грунтується на теоретичних уявленнях про мову, вироблених грецькими філософами. Узагальнено дослідження омонімії в античних авторів як позначення слів, однакових за зовнішньою формою, але різних за змістом.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш145.1-3 + Ш161.131-3

Рубрики:

Давньогрецька мова

Арабська мова

Шифр НБУВ: Ж69560 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Изучены морфемная, словообразовательная и этимологическая структура антропонимов древнегреческого языка. Рассмотрены вопросы древнегреческой ономастики, антропонимии, семантической антропонимизации апеллятивных субстантивов и адъективов с субстантивизацией.

Запропоновано використання полікультурного компонента - грецького лінгвокраїнознавчого коментарю як одного з механізмів реалізації ідеї гуманізації в системі освіти, заснованої на широкому застосуванні паремій, паремійних висловів і висловлювань стародавніх греків у загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах України.

Предложено использование поликультурного компонента греческого лингвострановедческого комментария как одного из механизмов реализации идеи гуманизации в системе образования, основанной на широком применении паремий, паремических выражений и изречений древних греков в общеобразовательных школах и вузах Украины.

The present paper proposes to include as a component the use of poly cultural, linguistic regional geography commentaries as a mechanism to raise the power of humanization notion role in the Ukrainian educational system of secondary and higher educational establishments by means of introducing widespread use of these commentaries which are based upon the Ancient Greeks paromias, paromia dicta and expressions.

Зроблено спробу грунтовного висвітлення та комплексного аналізу парадигми темпоральності давньогрецької мови, зокрема, еволюції структури, семантики, функціонування граматичних засобів категорії темпоральності. Проведено діахронне дослідження синкретичних часових планів презентності, претеритальності, футуральності, за результатами якого з'ясовано, що взаємовідношення поміж конституентами з'єднаних сегментів цих планів доводять наявність змін у мовній референції часу та тенденцію до відображення дискретних характеристик феномену часу носіями давньогрецької мови. За результатами досліджень особливостей функціонування та напрямів еволюції граматичних засобів вираження часу впродовж розвитку давньогрецької мови від архаїчної доскласичної доби виявлено, що зміни парадигми темпоральності давньогрецької мови є результатом розвитку засобів мовної референції часу відповідно до процесу пізнання носіями цієї мови його континуально-дискретних характеристик.

Досліджено процес архаїзації мови грецької історичної прози II - III ст., що відображає архаїзаторські тенденції, наявні у культурі, літературі та мові елліністично-римського періоду. Здійснено комплексний аналіз та кількісну обробку фонетичних, морфологічних, синтаксичних і лексичних архаїзмів, віднайдених у творі Арріана "Анабазис Александра". Установлено, що в елліністично-римський період внаслідок дії певних факторів (аттикізму, традицій жанрової мови грецької історіографії, лінгвістичних студій, історико-політичних і культурних передумов, системи освіти) відбувалася свідома штучна архаїзація мови грецької історіографії на всіх мовних рівнях. Архаїзаторські тенденції мали прояв у дотриманні письменниками норм іонійського та класичного аттичного діалектів. За результатами дослідження мови твору Арріана в аспекті використання архаїзмів з'ясовано, що аттичні елементи найбільш поширені на лексичному та морфологічному рівнях, а вплив іонійського діалекту найбільш відчутний на фонетичному рівні. Зазначено, що автору не вдалося повною мірою уникнути впливу сучасних йому мовних тенденцій, які визначали розвиток койне, тому у мові його твору трапляються інноваційні елементи. Відзначено явище гіпердіалектизму, прояви якого установлено на всіх рівнях мови, що є свідченням надмірного прагнення штучно наблизити мову твору до норм класичного аттичного діалекту.

Проаналізовано зміст лексико-семантичних моделей прикметників типу бахувріхі шляхом їх поділу на перший та другий компоненти. На матеріалі "Іліади" Гомера досліджено найтиповіші із цих моделей, а також зроблено спробу пояснити розповсюдження того чи іншого типу моделей та їх компонентів.

Досліджено роль синонімічних прикметників зі значенням "нещасний" як один з засобів номінації трагічного у текстах давньогрецьких трагедій. Проаналізовано етимологічну, морфологічну та семантичну структуру кожного з конституентів виокремленого синонімічного ряду. Розглянуто аспект щодо сполучуваності та частотності вживання. Побудовано розгорнуту модель вичерпного синонімічного ряду прикметників зі значенням "нещасний" (53 лексеми). Створено модель як чітку структуру з центром-домінантою, блоком ядерних лексем і периферією, представленою лексемами з низькою (2 - 3 семеми), високою (5 - 7 семем) і максимальною (8 семем) дефектністю семантеми-домінанти. Визначено семантичні відстані між домінантою та кожним конституентом ряду. На підставі результатів дослідження показано, що поняттєвим ядром грецького концепту "трагічне" є інваріантний компонент "нещастя", якого конкретизовано у трагедіях Есхіла, Софокла та Еврипіда як індивідуальний концепт "нещастя - смерть". Добір синонімів розкриває механізми номінації трагічного, є виявом індивідуально-авторського розуміння трагічності страждання.

Викладено питання фонетики, морфології, словотвору, синтаксису, діалектології, метрики давньогрецької мови. Висвітлено різнодіалектну літературну спадщину античної Греції - від Гомера до Нового Завіту. Наведено хрестоматію та давньогрецько-український словник.

Изложены вопросы фонетики, морфологии, словообразования, синтаксиса, диалектологии, метрики древнегреческого языка. Освещено разнодиалектное литературное наследие антической Греции - от Гомера до Нового Завета. Приведена хрестоматия и древнегреческо-украинский словарь.