Проаналізовано сучасні погляди щодо проблеми гнійних менінгітів у дітей. Особливу увагу приділено питанням своєчасної діагностики та адекватного лікування даної патології. Розглянуто різні види менінгітів: вірусний, паротитний, герпетичний, лімфоцитарний хоріонменінгіт, менінгококовий та деякі інші, методи їх лікування, ускладнення та наслідки.

Проанализированы современные взгляды на проблему гнойных менингитов у детей. Особое внимание уделено вопросам своевременной диагностики и адекватного лечения данной патологии. Рассмотрены различные виды менингитов: энтеровирусный, паротитный, герпетический, лимфоцитарный хорионменингит, менингококковый и другие методы его лечения, осложнения и последствия.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.627.016.1-3

Рубрики:

Менінгіти у дітей

Шифр НБУВ: Ж22335 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведен обзор и анализ современной отечественной и зарубежной литературы, посвященной антибактериальной терапии гнойных менингитов. Представлены данные по выбору эмпирической и целенаправленной антибиотикотерапии внебольничных и нозокомиальных гнойных менингитов.

Вивчено клінічну картину бактеріальних менінгітів у дітей і лабораторні критерії діагностики на сучасному етапі. Досліджено 105 історій хвороб дітей з даною патологією та проведено клінічне, лабораторне та інструментальне обстеження. Встановлено, що гнійні менінгіти спостерігаються у дітей з однаковою частотою у різних вікових групах. Хлопчики хворіли удвічі частіше, ніж дівчатка. Відсутність летальних випадків за останні 3 роки від даної патології забезпечили покращання діагностики на догоспітальному етапі та своєчасне призначення адекватної терапії.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.627.016.1

Рубрики:

Менінгіти у дітей

Шифр НБУВ: Ж22335 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.627.016.1-3

Рубрики:

Менінгіти у дітей

Шифр НБУВ: Ж22335 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Изучены особенности течения бактериального менингита у детей. Всего обследовано 45 детей в возрасте от 1 до 14 лет. Методами обследования служили кардиоинтервалография, определение индексов интоксикации, анализ клинических данных. Полученные данные позволили выделить 2 варианта течения бактериального менингита - гипер- и гипореактивный.

Представлено результати дослідження стану мікробіоценозу ротоглотки і товстої кишки у 112 дітей віком від 2 до 6 років, хворих на бактеріальні ангіни, скарлатину і гнійні менінгіти. Залежно від тяжкості інфекційного процесу виявлено порушення кількісного і якісного складу мікрофлори досліджуваних біотопів.

Вивчено вікові особливості етіології, епідеміології та клінічних проявів менінгіту в дітей, а також езологічну структуру менінгітів у дітей різного віку. Визначено частоту гнійних і серозних менінгітів у дітей віком до 5-ти років на популяційному рівні. На підставі клінічного та лабораторного обтеження 249-ти дітей віком від 3-х днів до 14-ти років з підозрою на менінгіт вивчено клінічні особливості перебігу цієї хвороби. Запропоновано критерії ранньої діагностики менінгіту залежно від віку, доведено значущість визначення концентрації фактора некрозу пухлин, його розчинного рецептора та інтерлейкіну-6 у диференційній діагностиці бактеріальних і серозних менінгітів. Запропоновано здійснювати комплексне визначення фактора некрозу пухлин та його розчинного рецептора для оцінки санації спинно-мозкової рідини за бактеріального менінгіту. Досліджено ліквор за умов подібности клінічної картини менінгіту та станів, за цього показано наявність запалення мозкових оболонок та доведено необхідність проведення пункції спинно-мозкового каналу за всіх підозрілих випадків для уточнення діагнозу.

Виявлено найбільш вагомі чинники, що зумовлюють виникнення бактеріального менінгіту в новонароджених дітей. Розглянуто клінічні та морфологічні особливості бактеріальних мінінгітів різної етіології, наведено імунологічні показники, а також результати дослідження рівня ендогенної інтоксикації даного контингенту дітей. У новонароджених з внутрішньочерепними крововиливами та вродженими вадами розвитку центральної нервової системи спостережено тяжкий перебіг бактеріального менінгіту переважно з летальним кінцем. Розроблено програму диференційної діагностики бактеріальних і вірусних менінгітів. Встановлено, що протягом останніх 5 років збудниками даної хвороби у 82 % випадків є грамнегативна мікрофлора. Запропоновано використовувати цефалоспорини III - IV покоління разом з аміноглікозидами II генерації для лікування дітей. Зазначено, що у разі бактеріального менінгіту з сепсисом сопостерігається тяжкий синдром ендогенної інтоксикації, тому разом з антибактеріальною терапією доцільно використовувати методи екстракорпоральної детоксикації. Застосування наведених методів у комплексному лікуванні дітей сприяло ранньому зникненню симптомів менінгіту, скороченню термінів перебування хворих у стаціонарі на 6 - 7 днів, зниженню кількості випадків летальності в 1,5 рази. Розроблено прогностичний алгоритм імовірного прогнозу кінця бактеріального менінгіту у новонароджених дітей.

Вивчено клінічні та імунологічні особливості перебігу, роль параклінічних досліджень (ультразвукового дослідження (УЗД), комп'ютерну томографію), а також оцінено ефективність сучасних методів терапії менінгітів різноманітної етіології у новонароджених. Ретельно проаналізовано неврологічний статус у різні періоди захворювання поряд з вивченням параклінічних показників, досліджено їх системний та місцевий (лікворний) імунітет. Встановлено, що у періоді новонародженості у розвитку менінгітів важливу роль відіграють антенатальне та інтранатальне ураження центральної нервової системи (хронічні інфекції у матері, гіпоксично-ішемічне та травматичне ураження мозку) на терені яких легше відбувається мікробна інвазія. У ранньому неонатальному періоді діагностовано бактеріальні менінгіти, у пізньому неонатальному - поряд з бактеріальними часто виявляються серозні (вірусні) менінгіти. Обгрунтовано доцільність вивчення імунологічного статусу, який у гострий період характеризувався дисфункцією Т- та В-лімфоцитів (зниження їх загальної кількості, порушення їх функціональної активності у реакції бластної трансформації лейкоцитів, зниження рівня IgG, посилення продукції IgM, IgA), а також підвищенням у спиномозковій рідині IgG та з'явлення IgM, IgA. Доведено діагностичну цінність УЗД та комп'ютерної томографії у характеристиці структур головного мозку у випадку захворювання менінгітів. Запропоновано рекомендації щодо удосконалення антимікробної та імуномодулюючої терапії з урахуванням етіології клінічних варіантів менінгіту та стану імунобіологічної реактивності новонароджених.

Досліджено наслідки гнійних менінгітів у дітей, вивчено біоелектричну активність головного мозку, викликані слухові та зорові потенціали, мозкову гемодинаміку. На підставі трирічного клініко-інструментального обстеження 127-ми пацієнтів віком від 1-го місяця до 14-ти років, які перенесли гнійний менінгіт, виявлено вплив на наслідки даної патології таких факторів, як перебіг гострого періоду захворювання, зміни мозкового кровотоку, етіологічний чинник, вік дитини та її преморбідні резидуально-органічні особливості. Обгрунтовано необхідність тривалого спостереження за дітьми, які перенесли гнійний менінгіт, а також проведення дослідження біоелектричної активності головного мозку, викликаних слухових і зорових потенціалів, стану мозкового кровотоку. Запропоновано класифікацію наслідків гнійних менінгітів у дітей. Доведено, що використання у комплексному лікуванні хворих препарату "Інстенон" сприяє зменшенню кількості несприятливих наслідків у період реконвалесценції.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.627.016.1-52

Рубрики:

Шифр НБУВ: РА333360 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено зміни перекисного окиснення ліпідів, білків, а також антиоксидантної системи у дітей, хворих на менінгіти (гнійні та серозні), вірусні енцефаліти та з енцефалічною реакцією залежно від періоду захворювання. Встановлено можливості корекції вільно-радикального окиснення ліпідів, білків, а також антиоксидантної системи з використанням препарату антиоксидантної дії мексидолу. Проаналізовано результати обстеження 140-а хворих дітей з менінгітами, енцефалітами та з енцефалічною реакцією. Встановлено, що зміни показників перекисного окиснення ліпідів, білків та антиоксидантної системи не залежать від виду збудника та характеру ураження ЦНС (менінгіт - енцефаліт), а знаходяться у прямій залежності від тяжкості перебігу захворювання. Виявлено, що застосування препарату антиоксидантної дії мексидолу в комплексній терапії гнійних менінгітів та енцефалітів у дітей сприяє вірогідно більш швидкій нормалізції вільно-радикального окиснення ліпідів, білків та антиоксидантної системи. Показано, що специфічною дією мексидолу є вплив на процеси пероксидації ліпідів і білків, а також на систему АОС саме на ранніх етапах захворювання. З'ясовано, що проведення направленої коригуючої антиоксидантної терапії мексидолом сприяє більш швидкому зникненню симптомів загальноінфекційного синдрому, ранній нормалізації апетиту та диурезу, а також регресу менінгеального синдрому і зменшує тривалість перебування хворого у відділі інтенсивної терапії.

  Скачати повний текст

Представлены результаты исследования состояния микробиоценоза ротоглотки и толстой кишки у 112 детей, больных бактериальными ангинами, скарлатиной и гнойными менингитами, в возрасте от 2 до 6 лет. В зависимости от тяжести инфекционного процесса выявлены нарушения количественного и качественного состава микрофлоры исследуемых биотопов.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.627.016.14

Шифр НБУВ: Ж24603 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У 32 дітей, хворих на бактеріальний менінгіт, порівняно ефективність пеніцилінів і цефалоспоринів III покоління як препаратів стартової емпіричної антибіотикотерапії. За відсутності вірогідних відмінностей у показниках клінічної ефективності вказаних варіантів стартової антибіотикотерапії лікування цефалоспоринами III покоління позитивно впливало на терміни госпіталізації, а використання бензилпеніциліну - на нормалізацію клітинного складу ліквору.

Вивчено інвазивні форми Hib-інфекції у дітей віком до 5-ти років та носійства Haemophilus influenzae (Hi) типу b у дітей віком до 2-х років. Вперше проведено популяційні дослідження з визначення частоти Hi типу b-менінгітів у дітей віком до 5-ти років. Доведено, що застосування дослідження полімеразної ланцюгової реакції на практиці дозволяє підвищити рівень визначення Hi типу b-інфекції та збільшити етіологічну розшифровку гнійних менінгітів у дітей. Визначено складову частку Hi типу b-пневмонії серед негоспітальних пневмоній у таких дітей. Описано клінічні особливості Hi типу b-менінгітів та Ні типу b-пневмоній у дітей зазначеного віку, що підтверджують важкість захворювання. Уперше визначено частоту зустрічання носійства Hi типу b у здорових неорганізованих дітей віком до 2-х років, що зіставне з поширеністю носійства Hi типу b у Російській Федерації, США в довакцинальний період. Встановлено, що кожна четверта культура Hi типу b резистентна до амоксициліну є полірезистентні штами. Дані аналізу показника смертності дітей до 1-го року від інвазивних захворювань після впровадження Hi типу b вакцинації в Україні, які знизилися у 1,5 - 2 рази, довели її високу ефективність та необхідність її продовження.

Вперше досліджено феномен ексайтотоксичності у разі гострого менінгіту (ГМ) у дітей шляхом визначення в динаміці рівнів ексайтотоксичних амінокислот центральної нервової системи (ЦНС) (глутамат та аспартат) і гальмівної амінокислоти (гліцин) в різні періоди захворювання. Встановлено, що феномен ексайтотоксичності виникає в перші дні захворювання та має тривалий перебіг, на що вказує підвищений рівень глутамату й аспартату в сироватці крові після 6 - 7-ої доби захворювання з виснаженням гальмівних механізмів, які протидіють процесам перезбудження. Вперше досліджено рівні аутоантитіл NR2A до фрагментів рецепторів глутамату NMDA, як маркера ішемічного пошкодження ЦНС, та встановлено тривалість і важкість церебральної ішемії за ГМ у дітей. Показано їх прогностичне значення в розвитку ускладнень з боку ЦНС. Вперше показано, що високі рівні NR2A аутоантитіл та ексайтотоксичних амінокислот глутамату й аспартату достовірно корелюють з частотою розвитку неврологічних ускладнень з боку ЦНС і глибиною порушення свідомості у дітей хворих на менінгіт. Вперше визначено роль гальмівних механізмів у захисті структур головного мозку від процесів перезбудження, які виникають за рахунок ексайтотоксичних механізмів. Показано швидке виснаження гальмівних механізмів в процесі захворювання, що вносить додатково вклад в розвиток неврологічних порушень.