Проаналізовано естетико-художні концепції реформаторів західноєвропейської театральної культури межі XIX - XX ст.: Е.Г. Крега, Г. Фукса, А. Аппіа. На підставі принципів мистецтвознавчого та культурологічного дискурсів даного періоду визначено чинники, що впливали на формотворчі пошуки провідних діячів західноєвропейського театру. Простежено динаміку впровадження експериментальних тенденцій Е.Г. Крега, "теоретичної режисури" Г. Фукса, "світлових партитур" і концепції "живого простору" А. Аппіа у практику українського театру. Розкрито вплив західноєвропейського культуротворчого процесу межі XIX - XX ст. на розвиток української театральної культури на прикладі вивчення творчої спадщини М. Вороного, Л. Курбаса та сценографічних проектів сучасних митців України.

Проанализированы эстетико-художественные концепции реформаторов западноевропейской театральной культуры конца XIX - начала XX ст.: Э.Г. Крега, Г. Фукса, А. Аппиа. На основе принципов искусствоведческого и культурологического дискурсов данного периода определены факторы, влияющие на формообразовательные поиски ведущих деятелей западноевропейского театра. Исследована динамика внедрения экспериментальных тенденций Э.Г. Крега, "теоретической режиссуры" Г. Фукса, "светловых партитур" и концепции "живого пространства" А. Аппиа в практику украинского театра. Раскрыто влияние западноевропейского культурообразовательного процесса на рубеже XIX - XX ст. на развитие украинской театральной культуры на примере изучения творческого наследия Н. Вороного, Л. Курбаса и сценографических проектов современных авторов.

Приведены результаты междисциплинарного исследования феномена вырождения (ФВ). Раскрыты исторические и социокультуные аспекты данного явления. Проанализировано современное состояние культуры с позиций классической и современной философии, культурологии, медицины, аксиологии, дегенералогии и концепции видизма. Охарактеризованы этапы становления научных представлений о ФВ. Проанализированы особенности историко-социального и правового становления норм регуляции психосексуального поведения в контексте феномена дегенерации. Рассмотрены проявления ФВ в современном социуме. Освещены культурологические и искусствоведческие аспекты исследования ФВ в художественной культуре. Рассмотрен бионегативный компонент в литературе XX в. в контексте ФВ. Проведен аксиологический анализ симптоматики дегенеративных компонентов современной эстрады, выставочной деятельности и фотоискусства. Уделено внимание проблемам деформации национальных культур в эпоху глобализации.

Розглянуто складний і суперечливий процес ціннісного дискурсу сучасної цивілізації. Проаналізовано основні причини та види цивілізаційних зіткнень, варіанти їх мінімізації, а також можливості досягнення взаємодії на основі утвердження демократії й таких світоглядно-моральних і політичних установок, як миролюбство, толерантність, екологічна безпека, дотримання прав людини, солідарність. Розглянуто місце та роль України у світовому процесі, її участь у подоланні ціннісного розколу цивілізації. Здійснено критичний аналіз сучасних футурологічних концепцій, обгрунтовано прогноз параметрів "нового світу". Визначено перспективи та проблеми глобалізації управління світовим розвитком. Розкрито основи теорії формування єдиної цивілізації людства. Показано роль національних держав у цивілізаційних конфліктах. Увагу приділено проблемам становлення політичної толерантності в Україні.

Для вивчення біоінформаційних аспектів культових практик у період до 10 тис. років до н. е. за допомогою методів візуального та логіко-теоретичного аналізів досліджено антропоморфні культові зображення найдавніших культур.

Викладено основні теоретичні та методологічні положення про сучасний стан проблеми походження людини та суспільства, наведено велику кількість нових джерельних матеріалів з найновішої вітчизняної та зарубіжної літератури. Проаналізовано основні гіпотези про появу, становлення та розвиток первісної людини/людства у контексті палеоекологічного та соціокультурного оточення, починаючи від найдавніших часів до появи перших держав і цивілізацій. Запропоновано вивчення початкового періоду людства на основі синтезу даних палеоантропології, археології й етнології. Увагу зосереджено на ранніх етапах розвитку пралюдей та їх переходу від тваринного стану до сучасного фізичного вигляду, від примітивного стада до людського суспільства, оскільки в цій галузі науки з'явилось багато нових фактичних даних, які спонукають до перегляду старих концепцій.

Досліджено питання субкультури у історичному, культурологічному та частково у філософському й юридичному аспектах. Висвітлено сучасні субкультури у контексті субкультурології. Розглянуто православну ритуальну субкультуру як домінанту духовності Давньої Русі. Проаналізовано культурні релігійні цінності як об'єкти експертних оцінок і викладено основні напрями їх вивчення. Розкрито основні соціальні субкультури в Україні у міжнародному контектсті. Викладено осмислення феномена тіла у культурологічному вимірі. Розглянуто окремі актуальні питання української традиційної культури у сучасній історії.

Проаналізовано дискурс сакрального в культурологічному просторі. Розглянуто уявлення про сакральне християнською апологетикою. Досліджено локальність і перманентність стану постмодерну. Охарактеризовано десакралізацію в сучасних нетрадиційних релігіях. Надано характер сучасного літературного українського простору.

Проведено дослідження естетизму як однієї з поширених у сучасній культурі форм світоставлення. Проаналізовано становлення й основні прояви естетизму, що дозволило визначити його сутність. Розглянуто формування ідейної бази естетизму, її зв'язок з німецькою класичною філософією. Проаналізовано естетичну концепцію І. Канта, концепцію естетичного виховання Ф. Шиллера, філософію мистецтва Ф. В. Й. Шеллінга. Як першу реалізацію естетизму як життєвої позиції розглянуто світоставлення ранніх німецьких романтиків. Введено поняття "естетист" для позначення носія естетистського ставлення до світу. Запропоновано типологію естетизму в сучасній культурі. Виділено типи естетизму: філософський, художній, психоделічний, віртуальний. Розкрито основні риси, властиві носіям естетистського ставлення до світу: гедонізм, індивідуалізм, аморалізм, снобізм, ескапізм, дуалістичне мислення, життєтворчість. Виділено аспекти сутності естетизму як особливого ставлення до світу: екзистенційний, політичний, етичний.

Мистецтво розглянуто в контексті художніх адеквацій як сутнісну категорію, яка визначає становлення художнього на онтичному й онтологічному рівнях. В межах зіставлення класичного художнього дискурсу та некласичних філософсько-культурологічних теорій мистецтва досліджено трансформацію уявлень про автентичність художнього за умов сучасної культури, зокрема, проаналізовано тісний взаємозв'язок кризи сучасного мистецтва з радикальними трансформаціями сучасної культури. Проаналізовано феномени моди, кітчу та віртуальної реальності як знакові для художнього буття сьогодні. Криза художньої автентичності полягає в загостренні опозиції "класичне-некласичне", відмові від традиційних критеріїв у пізнанні сучасного мистецтва та формуванні нової адекватної моделі його теоретичного осмислення.

На основі розгляду філософської та наукової спадщини, мистецьких джерел, пам'яток духовної культури встановлено, що страх старості притаманний людям різних конкретно-історичних спільнот, однак, не слід вважати його екзистенціалом людського буття. Страх старості та його соціокультурні причини проаналізовано через призму трансформацій відношення до старості та людей похилого віку в різних культурних контекстах. З'ясовано, що будь-які його прояви пов'язані з домінуючими культурними стереотипами спільноти про старість - соціокультурними негативізмом щодо людей похилого віку чи геронтофілією. Доведено, що каузальна основа страху мала відмінності в діахронії та синхронії, могла набувати крайніх позицій у вияві: від заперечення цінності старої людини до толерантного ставлення. Запропоновано авторську дефініцію поняття страху старості.

Окреслено маловідомі першоджерела, що стосуються діяльності Пролеткульту (1917 – 1932) і дозволяють визначити його структуру, організаційні засади, нормативну базу. Проаналізовано додані до статті установчі документи Пролеткульту. Зроблено висновок, що ними вперше задекларовано, створено і в подальшому апробовано апарат з управління культурою, удосконалено форми роботи: конференції, доповіді, резолюції, протоколи та звіти.

Определены малоизвестные первоисточники, касающиеся деятельности Пролеткульта (1917 - 1932) и позволяющие определить его структуру, организационные основы, нормативную базу. Проанализированы добавленные в статью учредительные документы Пролеткульта. Сделан вывод, что ими впервые задекларирован, создан и в дальнейшем апробирован аппарат по управлению культурой, усовершенствованы формы работы: конференции, доклады, резолюции, протоколы и отчеты.

Outlined little known source concerning the activities Proletcult (1917-1932) and to determine its structure, organizational framework, regulatory framework. The analysis added to Article Proletcult founding documents. It is concluded that the first time they declared, created and subsequently approved device management culture and improved ways of working: conferences, reports, resolutions, minutes and reports.

Досліджено концепцію і практики транскультурності в глобальному світі, її особливості і відмінності від мультикультурних праіктик розвинених західних країн. Першою важливою особливістю транскультурності як нової етики є те, що і вченими, і політиками усвідомлюється необхідність суто раціональної (прагматичної) форми поєднання цілей і засобів культурного співіснування. Саме у раціональних, прагматичних вимірах сучасні вчені й політики шукають можливі шляхи поєднання відмінних ціннісних і поведінкових правил без загрози для цивілізованого світу. Другий важливий аспект своєрідного змісту новітніх форм транскультурності тісно пов'язаний із суспільною природою людини, що за своєю суттю ґрунтується на ідентифікації себе як особистості тільки через призму віддзеркаленого Іншого.